ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4086/24

Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/232/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шарапової О.Л.

суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.,

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_1 , ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Оскаржується рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2024 року.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансової компанії «Довіра та гарантія», в якому просив стягнути з останнього кошти в розмірі 772 502 грн 02 коп., що є інфляційними втратами за травень 2016 року - вересень 2023 року та 3% річних, які нараховані на суму 590 769 грн 06 коп., яка в період з 16.08.2023 по 29.09.2023 сплачена позивачу в рахунок часткового погашення зобов`язань в розмірі 3 954 749 грн 71 коп. з відшкодування позивачу, як іпотекодавцю, перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача, як іпотекодержателя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2006 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання кредиту №11061217000. Між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» 01.11.2006 було укладено Додаткову угоду №11061217000-1 до Кредитного договору, якою змінено умови щодо забезпечення виконання зобов`язання позивача. В забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений Іпотечний договір №300062174 від 01.11.2006, за умовами якого позивач передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належне йому нежиле приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 21.09.2015 між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений Договір факторингу №27, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги до позичальника за Кредитним договором зі всіма додатковими угодами до нього. 22.09.2015 між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір про відступлення прав вимоги №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5002. За умовами зазначеного Договору до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за Іпотечним договором та Товариство отримало права іпотекодержателя на Предмет іпотеки. 18.04.2016 державним реєстратором-приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Після переходу від ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права власності на Предмет іпотеки, що відбулося 21.04.2016, позивач не отримав належного йому відшкодування перевищення 90 відсотків вартості Предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тому мало місце невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати такого відшкодування та порушення прав позивача на отримання належного розміру відшкодування, який передбачено ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку». Рішенням суду по справі №751/2658/18 підтверджено, що починаючи з 21.04.2016, тобто з моменту переходу від позивача до відповідача права власності на Предмет іпотеки, відповідач в якості відшкодування перевищення 90 відсотків вартості Предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу кошти в розмірі 3 954 749 грн 71 коп., однак цього не зробив. Оскільки відповідач, починаючи з 22.04.2016, своє грошове зобов`язання перед позивачем з відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в загальному розмірі 3 954 749 грн 71 коп. у добровільному порядку не виконує, тому позивач добивається поновлення своїх прав в примусовому порядку, що здійснює приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович, виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Вважає, що у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за весь час прострочення, починаючи з 22.04.2016, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми, а їх нарахування буде продовжуватися до моменту повного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань по відшкодуванню позивачу, як іпотекодавцю, перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою відповідача, як іпотекодержателя. У період з 16.08.2023 до 29.09.2023 ОСОБА_1 у рахунок виконання грошового зобов`язання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», отримав грошові кошти на загальну суму 590 769 грн 06 коп. Сума заборгованості ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перед ОСОБА_1 зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 16.08.2023 до 29.09.2023 становить 772 502 грн 02 коп.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволені частково : стягнуто з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 362 376 грн 55 коп., а саме 300 058,74 грн інфляційних втрат та 62 317,81 грн три відсотки річних за період з 12.03.2020 до 29.09.2023. Стягнуто з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 3 623 грн 77 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВІН ФІНАНС» просить оскаржуване рішення скасувати і направити справу для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на порушення судом правил територіальної юрисдикції, оскільки позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням, тобто, в даному випадку до Шевченківського районного суду міста Києва.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що вона заявляла в суді про сплив позовної давності щодо вимог позивача. У заяві позивача не зазначено жодного закону, де вказано, що позовна давність не поширюється на вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, яке є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скрагу ТОВ «Він Фінанс» просить відмовити в її задоволенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, зокрема (але не виключно) в стягненні інфляційних втрат за травень 2016 року - лютий 2020 року, і ухвалити нове рішення в цій частині, та як наслідок змінити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд лише задекларував застосування статей 257, 261 ЦК України, а насправді їх не застосував, оскільки не визначив день, що є початком спливу окремого, самостійного строку позовної давності щодо інфляційних втрат за кожен індивідуальний місяць, що виникає щомісяця (в різні дати, на наступний день, після оприлюднення індексу інфляції), починаючи з інфляційних втрат за травень місяць 2016 року і закінчуючи інфляційними втратами за лютий місяць 2020 року, як наслідок суд не визначив дату, коли сплив окремий, самостійний строк позовної давності щодо інфляційних втрат за кожен індивідуальний місяць, починаючи з інфляційних втрат за травень місяць 2016 року і закінчуючи інфляційними втратами за лютий місяць 2020 року.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд помилково ототожнив початок, сплив позовної давності в одну єдину дату, як до інфляційних втрат за травень місяць 2016 року, так і до інфляційних втрат, наприклад за місяці з березня 2017 року по лютий 2020 року, проте строк спливу позовної давності інфляційних втрат за місяць травень 2016 року і закінчуючи інфляційними втратами за лютий 2020 року - розпочинається, а також спливає в різні дати, ніж інфляційні втрати за попередній місяць.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд не встановив всі фактичні обставини справи, які необхідно було встановити для правильного висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо стягнення інфляційних витрат, наприклад з квітень 2017 року.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на відсутність у рішенні суду відповіді щодо підтвердження чіткої дати початку перебігу строку позовної давності щодо інфляційних втрат окремо за кожен місяць в період травень 2016 року - лютий 2020 року.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на порушення судом ч.4 ст.263 ЦПК України, не застосування ч. 2, 3 ст.264 ЦПК України.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом не враховано, що строк позовної давності перервався в квітні 2018 року зверненням позивача з позовом про стягнення боргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що суд не мотивував незастосування ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» щодо визначення початку спливу строку позовної давності вимог про стягнення інфляційних втрат, зокрема за грудень 2019 року,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», що стало правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3 954 749.71 грн у відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки - приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.04.2021 року постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.11.2021 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3 954 749.71 грн (а.с.32-36).

Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишено без змін (а.с.25-31).

Зазначеною постановою Верховного Суду від 03.11.2022 встановлено, що державна реєстрація права власності за відповідачем, як іпотекодержателем, на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , відбулась 21.04.2016.

Таким чином, з моменту порушення грошового зобов`язання, а саме з 22.04.2016, необхідно здійснювати розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, тобто до 29.09.2023 (в межах заявлених позовних вимог).

15.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа №751/2658/18, виданого 14.07.2022 Чернігівським апеляційним судом (а.с.37).

Згідно довідки АО «Райффайзен Банк» про рух коштів вбачається, що за період з 16.08.2023 до 29.09.2023 на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти за виконавчим листом №751/2658/18 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в загальній сумі 590 769.06 грн (а.с.38-39).

Згідно розрахунку ОСОБА_1 , поданого разом з позовною заявою, сума інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 22.04.2016 до 29.09.2023, внаслідок отримання позивачем у період з 16.08.2023 до 29.09.2023 коштів в сумі 590 769.06 грн, в рахунок часткового погашення зобов`язань в розмірі 3 954 749.71 грн з відшкодування позивачу, як іпотекодавцю, перевищення 90 відсотків вартості іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача, як іпотекодержателя, внаслідок примусового виконання рішення суду по справі 751/2658/18 становить 772 502.02 грн (а.с.9-24).

Згідно розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», з урахуванням спливу строку позовної давності за період з 01.02.2021 до 30.10.2023 розмір інфляційні збитки складають - 180 819.02 грн та 3% річних - 34 391.99 грн (а.с.77-80).

25.07.2024 відбулась зміна назви відповідача, а саме з ТОВ «Довіра та гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 119-142).

06 червня 2024 року представник відповідачва подала заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності ( т.1 а.с. 72-74).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Позовна давність щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за період з 22.04.2016 до 11.03.2020 сплила до введення карантину, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Сплив строку позовної давності щодо періоду нарахування коштів на підставі ст. 625 ЦК України, починаючи з 12.03.2020 припадає на час дії карантину, тому поширюються приписи ст.12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. Таким чином, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню саме за період з 12.03.2020 до 29.09.2023, а саме в межах заявлених вимог.

З такими висновками суду першої інстанції в цілому погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ВІН ФІНАНС» не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спори з приводу нерухомого майна підлягають розгляду за місцезнаходженням цього нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 н дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми права до спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням часу звернення до суду з позовом.

ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 8 000 грн. у зв`язку з розглядом судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ТОВ «ВІН ФІНАНС», які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.141,374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ВІН ФІНАНС» - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Стягнти з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції 8 000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Головуюча: Судді: