Справа № 2-а-7123/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "15" липня 2011 р.                                                                                                                                           м. Одеса

  Суддя Суворовського районного суду м. Одеси, Позняк В. С., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси –про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2  звернувся до суду з позовними вимогами  в яких просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за період з 01.01.2000 року по 01.03.2002 року та з 01.10.2004 року по 04.10.2007 року, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі  міста Одеси за період  з 20.02.2002 року по 30.09.2004 року та з 04.10.2007 року  у відмові в проведенні перерахунку і виплат підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи у розмірі 350% від мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2006 року не менш як 1162,00 гривні щомісячно,  основної пенсії з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком та перерахунку додаткової пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідні роки  та в частині застосування в період з 01 січня 2008 року статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла  станом на 31 грудня 2007 року та зобов’язання провести відповідний перерахунок і виплатити недоотримане пенсійне забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він визнаний постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та з є інвалідом війни 2 групи  з 1997 року отримує пенсію та перебуває на обліку як інвалід війни 2–ої групи, в зв’язку з чим на нього розповсюджується стаття 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що  умови,    норми    і    порядок    пенсійного    забезпечення військовослужбовців,  осіб,  які  мають  право  на  пенсію  за цим Законом,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи, визначаються  Законом  України  "Про  статус  і  соціальний захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  і цим Законом. Водночас статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»встановлено, що його пенсія повинна бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком він має право на додаткову пенсію за шкоду, нанесену здоров’ю за 2 групу у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та на підвищення до пенсії для інвалідів війни 2 групи  на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 04.07. 2011 року було відкрито скорочене провадження, ухвалу про відкриття скороченого  провадження, копію позову та додані матеріали відповідач отримав 04.07.2011 року.

Відповідач надав суду заперечення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах відносно оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо   обчислення,   призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,  виплат та пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України, справа повинна бути розглянута не  пізніше  трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд, вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був інвалідом війни 2-ої групи, якому пенсія призначена по інвалідності з 1992 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій та учасників наслідків ліквідації на Чорнобильській АЕС в 1986 році, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та посвідченням НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 4 т.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551- ХII від 22.10.1993 р. із змінами внесеними згідно Закону України №458.95 від 23.11.1995 р. інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком. В наступному, відповідно до Закону України №2939-IV від 05.10.2005 року в ч.4 ст.13 Закону України №3551- ХII від 22.10.1993 р., яка набула чинності з 01.01.2006 року були внесені зміни, відповідно до яких, інвалідам війни 2-ої групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність замість раніше встановлених 350 процентів.

З 1 січня 2008 року Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»був змінений Законом України №107- VI від 28.12.2007 року, внаслідок чого додаткова пенсія за шкоду нанесену здоров’ю виплачується в розмірі 30 процентів замість раніше встановлених 75 процентів.

На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року з 1 січня 2008 року та по теперішній час є діючими та підлягаючими виконанню норми статті 51  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла за станом на 31 грудня 2007 року.

Перебуваючи на обліку з 01.01.2000 року по 01.03.2002 року та з 01.10.2004 року по 04.10.2007 року в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, в Управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі  міста Одеси  з 20.02.2002 року по 30.09.2004 року та з 04.10.2007 року, позивачу, виплачувалось підвищення до пенсії за інвалідність 2 групи та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 16,62 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 року,  №831 від 26.07.1996 року, а в наступному згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою було встановлено підвищення до пенсії виходячи з розміру 19,91 і становило 69,68 гривень (350%х19,91=69,68) та з 01.01.2006 року у зв’язку із  змінами внесеними до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Законом України N 2939-VI  від 05.10.2005 року, у розмірі 30 процентів від прожиткового мінімуму.

Проте, суд не може погодитись з проведеними нарахуваннями та виплатою підвищення до пенсії з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року №2017-III. Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами. Встановлення ж розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

Згідно Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року №966-XIV, прожитковий мінімум застосовується для визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслуговування та інших.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-1, який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіка 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Зазначені вище норми вказують на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно проводити розрахунки додаткової пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Пунктом 3 статті 5 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Постановою Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Право Позивача на надбавку у розмірі 350% від мінімальної пенсії за віком як інваліду 2 групи виникло до 01 січня 2006 року.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених          з військової служби, та деяких інших осіб» умови,    норми    і    порядок    пенсійного    забезпечення військовослужбовців,  осіб,  які  мають  право  на  пенсію  за цим Законом,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи, визначаються  Законом  України  "Про  статус  і  соціальний захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  і цим Законом.

Статтею 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»визначено, що надбавки і підвищення пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи нараховуються і в порядку, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на пенсію.

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»передбачено, що учасникам ліквідації 1-ої категорії 3 групи інвалідності додаткова пенсія за шкоду, нанесену здоров’ю, встановлюється у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, для інвалідів 2 групи у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 54 того ж Закону України, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би встановлював інший розмір, не має, тому  суд не бере до уваги посилання відповідача на частину 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутністю іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Всупереч цьому додаткова пенсія позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи була нарахована у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою для нарахування вказаного підвищення пенсії був встановлений розмір мінімальної пенсії за віком –19,91 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров’ю як інвалід 2 групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2000 року  та у відповідності з вимогами статті 22 Конституції України, яка гарантує, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод, то позивач, не зважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 січня 2006 року має право на надбавку (підвищення) пенсії інваліда війни 2 групи у розмірі не менше ніж 1162,00 грн.

Оскільки внаслідок порушення права Позивача на отримання основної пенсії, надбавки до пенсії інваліда війни 2-ої групи та додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров’ю у розмірі передбаченому чинним законодавством України та на відповідний перерахунок розміру пенсії, уповноваженим державою органом - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси, Позивачу заподіяно збитків у вигляді не одержаних доходів з пенсійного забезпечення, то, відповідно до статей 22, 170, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, відшкодування майнової шкоди повинне бути проведено державою.

Відповідач є органом, відповідальним за призначення, облік та сплату Позивачу пенсії, унаслідок чого повинен нести цивільно-правову відповідальність за завдану Позивачу майнову шкоду.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню, при цьому, згідно п.8 ч.6 статті 183-2 КАС України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно.

Керуючись Конституцією України, ст.11 Закону України «Про судоустрій», статтями 2,4,11, 69-71,94, 99, 100,158-163, 183-2, 254,256 КАС України, -

  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.          

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за період з 01.01.2000 року по 01.03.2002 року та з 01.10.2004 року по 04.10.2007 року, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі  міста Одеси за період  з 20.02.2002 року по 30.09.2004 року та з 04.10.2007 року  у відмові в проведенні перерахунку і виплат ОСОБА_2 як інваліду війни 2 групи у розмірі 350% від мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2006 року не менш як 1162,00 гривні щомісячно,  основної пенсії з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком та перерахунку додаткової пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідні роки  та в частині застосування в період з 01 січня 2008 року статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла  станом на 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплатити з відрахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_2 з  01.01.2000 року по 01.03.2002 року та з 01.10.2004 року по 04.10.2007 року, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі  міста Одеси за період  з 20.02.2002 року по 30.09.2004 року та з 04.10.2007 року  підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи у розмірі 350% від мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2006 року не менш як 1162,00 гривні щомісячно, розмір основної пенсії з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком та як інваліду 2 групи постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії за шкоду заподіяну здоров’ю  в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком по день фактичного проведення перерахунку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які тратили працездатність, встановленого законами України на відповідні роки та в частині застосування в період з 01 січня 2008 року статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла  станом на 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі задоволених позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя: