Справа № 2-1316/1548/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.  

при секретарі                   Іванчук М.В.

за участі позивача -                                      ОСОБА_1,

представника позивача-                     ОСОБА_6,

                                                  ОСОБА_2,

відповідача -                                        ОСОБА_3,

представника відповідача -           ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в :

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 лютого 1988 року.

          Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем. Від шлюбних відносин у них є повнолітній син – ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою. Позивачка свої позовні вимоги мотивує тим, що починаючи з 2004 року сімейне життя між нею та відповідачем поступово погіршувалося, що в результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб і сім’ю, постійно виникали сварки і нехтування сімейними цінностями, що спричиняло душевні страждання всім членам сім’ї. Подружжя втратило почуття взаємної любові, поваги, дружби і взаємодопомоги. Починаючи з грудня 2008 року подружжя проживає окремо, з того часу спільного побуту не ведуть, подружжя переконалося, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, а отже є неможливим. Так як відповідач не погоджується на розірвання шлюбу в порядку ст.. 109 Сімейного кодексу України, позивачка звернулася до суду з позовом та просить шлюб між нею та відповідачем розірвати.  

          В судовому засіданні позивачка позов підтримала, допитана в якості свідка суду пояснила, що з відповідачем спільного господарства не ведуть протягом 12 років. Шість років тому в нього з’явилася інша жінка. Були між позивачкою та відповідачем моменти примирення, проте не довготривалі. Більше 2 років відповідач проживав у прибудові, а позивачка в будинку, що знаходилися на одному подвір’ї. Рік тому позивачка з сином переселилися доАДРЕСА_1в. Фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися в кінці 2008 року.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання позов визнав, був згідний на розлучення, так як не вбачає можливості та необхідності у примиренні між сторонами. Допитаний в якості свідка відповідач пояснив, що згідний розірвати шлюб між ним та позивачкою, проте заперечив підстави, на які позивачка посилається в позовній заяві, а саме, те що фактичні шлюбні відносини між подружжя припинилися в грудні 2008 року, додавши, що подружжя перестало проживати однією сім’єю і вести спільне господарство в грудні 2010 року, коли позивачка разом із сином переселилися в інший будинок в м. Львові. Станом на 2011 рік в позивачки був інший чоловік.  

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення відповідача підтримав.                    Заслухавши пояснення позивача та відповідача, допитаних як свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні проживати з відповідачем однією сім'єю. З кінця 2008 року сторони шлюбних відносин не підтримують, проживають окремо, що стверджується поясненнями свідків: сина – ОСОБА_5, матері позивачки – ОСОБА_7, що свідчить про тривалість і стійкість конфлікту між ними та остаточний розпад сім'ї. Сторони стали чужими один одному.  

          На підставі наведеного суд приходить до висновку, що спільне життя подружжя та збереження шлюбу стали неможливими й суперечили б інтересам подружжя, а тому формально існуючий шлюб слід розірвати.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 180, 181, 182, 184 СК України, -

в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1 задоволити.

          Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 19 лютого 1988 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів Львівської області, актовий запис №383.  

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1,  8,5 грн. сплаченого нею судового збору, 30 грн. – сплачених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяІ. І. Мельничук