Судове рішення #18546492

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ


Справа № 10-492/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. ст. 165, 165-2 КПК України Іваненко І.В.


Доповідач в апеляційній інстанції 

Суходольський М.І.   




 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

          "07" вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

           головуючого                           Суходольського М.І.

           суддів                                       Биби Ю.В., Соломки І.А.

            з участю прокурора         Швець І.В.

            адвоката                            ОСОБА_3

розглянувши кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах арештованого ОСОБА_4 на постанову Черкаського районного суду від 19 серпня 2011р., якою подання слідчого  СВ Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч2 КК України, задоволено.

        Відносно ОСОБА_4 обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту терміном на 2 місяці, колегія  

                                                                    в с т а н о в и л а :

    Слідчий СВ Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області звернувся до суду з поданням, погодженим з прокурором, про обрання відносно ОСОБА_4 обвинуваченого за ст. 307 ч.2 КК України міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

        В обґрунтування своїх вимог слідчий спирається на те, що 04.08.2011 року та 09.08.2011 року під час оперативної закупки ОСОБА_4 збув особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс особам, що дали добровільну згоду на співпрацю з органами міліції.

      По фактах незаконного збуту наркотичних засобів 10.08.2011 року були порушені кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, які об’єднані в одне провадження.

      10.08.2011 року за підозрою у вчиненні зазначеного злочину був затриманий ОСОБА_4 на підставі ст.115 КПК України.

       Слідчий просив обрати стосовно ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки на його думку, підозрюваний може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі, продовжувати злочинну діяльність.

        Суд задоволив подання слідчого, виходячи з того, що злочин відноситься до категорії тяжких і це дає обґрунтовані підстави, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може ухилитися від слідства та суду, а також вчиняти нові злочини.

     На постанову суду адвокатом в інтересах арештованого подана апеляційна скарга, в якій адвокат  просить постанову суду скасувати та обрати відносно ОСОБА_4 інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що даних про ухилення від слідства та суду або перешкоджання встановленню істини в справі немає, ОСОБА_4 визнав себе винним. Суд не врахував його сімейний стан, стан здоров’я. ОСОБА_4 хворіє на тяжку хворобу, має постійне місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката в підтримку апеляції, думку прокурора, який просив апеляцію адвоката залишити без задоволення, а постанову суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

      Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", звернути увагу судів, що при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст.155 КПК України) і продовження строків тримання під вартою (ст.156 КПК України) суди мають додержуватись вимог ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

    Треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку коли особа  підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі (ч.1 ст.155 КПК)  і коли є достатні дані вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі чи продовжувати злочинну діяльність (ст.148 ч.2 КПК).

        Такими є випадки коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

    Перевірені матеріали справи не містять будь-яких даних, які б давали підстави для застосування саме такої міри запобіжного заходу, як взяття під варту.

       Саме перерахування слідчим та судом підстав, передбачених у ст.148 КПК України, які дають можливість вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 не забезпечить належної процесуальної поведінки не дають підстав для застосування самої суворої міри запобіжного заходу, такої як взяття під варту.

     Крім цього, судом належним чином  не враховані обставини, передбачені в ст.150 КПК України, тобто не враховано, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має поганий стан здоров’я, має постійне місце проживання, вину визнав, співпрацює зі слідством, тому на думку колегії суддів, така міра запобіжного заходу як тримання під вартою є необґрунтованою.

        Пленум ВСУ наголосив, що обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.               

     У постанові про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд повинен мотивувати чому не можна до підозрюваного або обвинуваченого застосувати більш м’які запобіжні заходи з посиланням на фактичні дані, що є в справі.

     З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що даних, які б давали підстави для застосування до ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, тому постанову суду слід скасувати, обравши ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

        ОСОБА_4 звільнити із-під варти негайно.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 165, 382 КПК України, колегія  суддів

         

                                                                         у х в а л и л а :

         Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах арештованого ОСОБА_4 задоволити.

      Постанову Черкаського районного суду від 19 серпня 2011 року, якою відносно ОСОБА_4 обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – скасувати.

         Обрати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

         ОСОБА_4 звільнити із-під варти негайно.

         Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація