АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-636/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст.119 КК України Борисенко П.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Мунько Б.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого Мунька Б.П.
суддів . Поєдинка І.А., Биби Ю.В.
за участю прокурора Ємельянової О.В.
розглянула кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 22.06.2011 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та житель АДРЕСА_1 не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.119 КК України до покарання у виді 4-х років обмеження волі.
Початок відбуття покарання засудженому рахувати з моменту прибуття до виправної установи та постановки на облік.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 16 435 грн. – відшкодування майнової шкоди, 15 000 грн. – відшкодування моральної шкоди та 2500 грн. – судові витрати , а всього 33 935 грн., в остальній частині позову відмовлено.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 13 395 грн. - відшкодування майнової шкоди, 15 000 грн. – відшкодування моральної шкоди та 2500 грн. – судові витрати, в остальній частині позову відмовлено.
Судом вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 28.11.2007 року близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля бару «Золота підкова», що в с. Почапинці Лисянського районну, на грунті особистих неприязних відносин, що виникли під час сварки та з’ясування особистих стосунків з ОСОБА_9, внаслідок своєї злочинної недбалості, не передбачаючи тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого від своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, умисно наніс ОСОБА_9 удар кулаком правої руки в верхню частину тулуба, внаслідок чого останній впав спиною на бетонні сходи, вдарився при цьому потиличною частиною голови об бетонну пласку поверхню.
Після того як ОСОБА_9 підвівся та наблизився до підсудного, який правою ногою наніс один удар в область живота ОСОБА_9 від чого останній на поверхню асфальтової доріжки та вдарився потиличною частиною голови об бордюр, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку з ураженням стовбурних відділів, крововиливів під тверду мозкову оболонку справа, які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя та спричинили смерть потерпілого.
На вказаний вирок суду адвокатом ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 подана апеляція, в який він просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України покарання у вигляді 3-х років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України, посилаючись на те, що призначення засудженому реального покарання і направлення його до місць обмеження волі не відповідає обставинам справи, оскільки потерпілий сам спровокував конфлікт, погрожував та ображав засудженого, який відмахувався від його дій, уникаючи бійки; особі винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся у вчиненому, по місцю проживання характеризується позитивно, а тому апелянт вважає, що суд мав можливість на застосування ст.75 КК України, але ці обставини судом залишились поза увагою, що є істотним порушенням вимог КПК та неправильним застосуванням кримінального закону.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який підтримав апеляцію адвоката, думку прокурора, який просив відхилити апеляцію як необгрунтовану, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідають фактичним даним справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів, в апеляції не оскаржуються і отримали його вірну оцінку.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд 1 інстанції, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання в місцях обмеження волі.
Доводи захисника про те, що судом 1 інстанції необгрунтовано не застосовано звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України є непереконливими і є спробою засудженого уникнути справедливого покарання, оскільки він вчинив суспільно небезпечне винне діяння середнього ступеня тяжкості, злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння, досудове слідство по справі неодноразово зупинялось через оголошення обвинуваченого в розшук (а.с.6, 26, 36, 45, 107), на час вчинення злочину ніде не працював, за місцем проживання характеризується задовільно, незважаючи на те, що даний злочин було вчинено в листопаді 2007 року, до теперішнього часу збитки потерпілим не відшкодовані, які під час розгляду справи в суді 1 інстанції наполягали тільки на позбавленні волі ОСОБА_6
Враховуючи наведене, судом призначено ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже, суд 1 інстанції прийняв законне рішення, яке відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, а тому доводи апелянта про занадто суворе покарання призначене засудженому судом є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_6, а тому апеляція його адвоката задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Вирок Лисянського районного суду від 22.06.2011 року, відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Головуючий
Судді