Справа № 2-83/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2011 р.  Ленінський районний суд міста Севастополя  у складі : головуючого судді - Борка А.Л.

при секретарі-           Грищенко Ю.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста Севастополя цивільну справу за позовом  Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_1,ОСОБА_2,3-і  особи ОСОБА_3, Перша  Державна нотаріальна контора м.Севастополя  про визнання  недійсним свідоцтва  про право  на  спадщину, договору  купівлі- продажу  квартири та  зустрічного  позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1,3-і  особи орган опіки  та піклування Ленінської районної адміністрації в  м.Севастополі,ОСОБА_3,Перша Державна нотаріальна  контора  м. Севастополя, Севастопольська міська державна  адміністрація    про  захист  прав за  договором  купівлі - продажу  квартири суд,  -

                                                               в с т а н о в и в  :

У грудні 2008 р. Севастопольска міська державна адміністрація  звернулася з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 3-і особи ОСОБА_3, Перша Державна нотаріальна контора м. Севастополя, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 звернулась за позовом до ОСОБА_1, 3-і особи орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації в м. Севастополі, ОСОБА_3, Перша Державна нотаріальна контора м. Севастополя, СМДА про захист прав за договором купівлі-продажу квартири. Вказані справи об`єднані в одне провадження. В подальшому СМДА було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 147-148).    

Позовні вимоги СМДА мотивовані тим, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування, оскільки у передбачений законом 6-ти місячний строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, разом із спадкодавцем не проживала, отже, свідоцтво про право на спадщину позивач вважає таким, що видане незаконно. Крім того, на момент правочину купівлі-продажу спірної квартири  ОСОБА_1 не мала права на відчуження квартири та не мала волі на право чин , оскільки їй не було відомо про те, що вона була власницею спірної квартири, і  відповідно не мала наміру її продажу. Також позивач вказує, що довіреність ОСОБА_1 від 09.04.2008 року, яка була надана ОСОБА_3, не містить повноважень на отримання ОСОБА_3. свідоцтва про право на спадщину та на розпорядження спірною квартирою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові, просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, яке було видано 09 жовтня 2008 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Державної нотаріальної контори м. Севастополя ОСОБА_4 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 11 жовтня 2008 року державним нотаріусом Першої Державної нотаріальної контори м. Севастополя ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 2-1280 шляхом повернення сторін у первісний стан до здійснення правочину .     

Відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду заяву (а.с. 159) та нотаріально засвідчену заяву (а.с. 160) про визнання позову СМДА   у  повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у  судовому  засіданні позов СМДА визнала у повному обсязі, позов ОСОБА_2 не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 у квітні 2008 року надала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 довіреності  та паспорт і ІПН для того, щоб вони продали її квартиру у Сакському районі АРК. Про спадкування нею квартири по АДРЕСА_1 мови ніколи не було, мова йшла тільки про її покупку взамін квартири у Сакському районі АРК.  Крім того вона  пояснила ,що спадкодавця ОСОБА_6 вона не знала, за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не мешкала, заповіту від ОСОБА_6 не отримувала, із заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталася. Про те, що вона була власницею квартири по АДРЕСА_1 та що її квартира у Сакському районі АРК продана, вона дізналася лише у травні 2010 року від слідчого. Ніяких грошей від продажу квартири по АДРЕСА_1 не отримувала. ОСОБА_2 вважає недобросовісним набувачем, оскільки остання була неодноразово присутня при зустрічах ОСОБА_1 з ОСОБА_3. та ОСОБА_5 з питань продажу квартири у Сакському районі АРК та обміну її квартири по
АДРЕСА_1. Також ОСОБА_2 у травні 2010 року, коли ОСОБА_1 відмінила довіреності, приходила до неї із грошима.

Представники відповідача ОСОБА_2 позов не визнали та пояснили, що СМДА не є належним позивачем у справі, тому що суду не представлено належних доказів того, що СМДА делеговане право захисту інтересів громадян у спірних відносинах. Крім того, позовні вимоги обґрунтовуються неналежними доказами, а саме : висновками експертів стосовно аналізу документів, які були підставою для отримання ОСОБА_1 права власності на квартиру. ОСОБА_1 видала ОСОБА_3 довіреність само з метою оформлення спірної  квартири у свою власність.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що вона є добросовісним набувачем спірної квартирі, тому що раніше, до моменту покупки квартири з представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3. знайома не була, мала намір купівлі квартири з метою проживання в неї зі своїми малолітніми дітьми, за квартиру сплатила необхідні кошти та вважала, що ОСОБА_1 є належним власником квартиру і мала намір її продати.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник у судове засідання вдруге не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини поважності неявки до суду повідомлені не були, письмових заяв про відкладення розгляду  справи не направляли.

Третя особа Орган опіки та піклування Ленінської РДА про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, раніше до суду було надіслано листа про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 180, 247).    Третя особа Перша Державна нотаріальна контора м. Севастополя про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилася.

         Згідно до вимог ч.ч.2,3 ст.10  ЦПК  України   сторони  та інші  особи, які беруть участь  у справі,мають рівні  права щодо  подання  доказів, їх дослідження  та доведення  перед  судом їх переконливості .

         Кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,на  які  вона посилається  як на підставу  своїх  вимог та заперечень.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків та  дослідивши матеріали справи, вважає вимоги позову СМДА обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з матеріалів спадкової справи (а.с. 30-48), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Таким чином, встановлений статтею 1272 ЦК України 6-місячний строк для прийняття спадщини сплинув 22.03.2008 року. У вказаний період із заявою про прийняття спадщина до нотаріальної контори ОСОБА_1 не зверталася. У спадковій справі є заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 24.06.2008 р., тобто після закінчення 6-місячного строку.    

          Згідно експертного висновку от 15.06.10 р. № 2/90 (а.с 184, 187-189) рукописний текст у заяві виконаний вірогідно не ОСОБА_1 Ким виконано підпис, встановити неможливо з причини відсутності вільних зразків підпису ОСОБА_1 Даний висновок  узгоджується із поясненнями представника ОСОБА_1 та підтверджує той факт, що ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталася.

        Крім  того судом  встановлено, що  ОСОБА_1 особисто свідоцтво про право на спадщину не отримувала, а отримав його ОСОБА_3 за довіреністю від 09 квітня 2008 року (а.с. 7, 35, 54). Згідно ст.1003 ЦК України, у договорі  доручення  або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Всупереч даній нормі у довіреності, що надана ОСОБА_3, відсутні повноваження на отримання свідоцтва про право на спадщину, що також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не було відомо про спадкування спірної квартири.

У заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом зроблено відмітку, що факт прийняття спадщини підтверджується сумісним проживанням та реєстрацією разом зі спадкодавцем у спадковій квартирі з 06.02.2007 р. до цього часу, перевірено за ії паспортом НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 28.09.2006 року, в якому є відмітка про реєстрацію. Зазначена відмітка нотаріуса спростовується поясненнями представника ОСОБА_1 про те, що остання ніколи не мешкала із спадкодавцем та тим, що згідно адресної довідки від 03.12.2008 р. (а.с 10), відповіді ВГІРФО УМВС України в м. Севастополі від 28.09.2009 р. ( а.с. 91) ОСОБА_1 з 06.02.2007 р. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, в тій же спадковій справі є довіреність від ОСОБА_1 гр-ну: ОСОБА_3 від 9 квітня 2008 року, в якій вказані ті  ж самі реквізити паспорту ОСОБА_1 та адреса: АДРЕСА_2

У спадковій справі є довідка КП «РЕП-3» від 10.06.2008 року за № 121/6 (а.с. 41), що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом із нею був зареєстрований ОСОБА_6 Згідно відповіді КП «РЕП-3» від. 04.02.2009 р. (а.с. 123) вказана довідка не видавалася, згідно копії журналу видачі довідок КП

«РЕП-3» (а.с. 124-125) вона відсутня. Згідно експертного висновку від 17.03.2009 р. за № 2/24 (а.с. 141-143) зображення відбитків штампу та печатки КП «РЕП-3» у довідці від 10.06.2008 року за
№ 121/6 нанесені не справжніми печаткою та штампом, а струйним способом.

Факт сумісного проживання із спадкодавцем у судовому порядку не встановлювався, строк прийняття спадщини не продовжений (а.с. 129-131).   Із відповіді   КП СКБ від 02.03.2009 р. за № 101 (а.с. 1280 суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 був похований за рахунок коштів місцевого бюджету та оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_6 видана працівникові  КП СКБ.

Із копії повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (а.с. 34) вбачається, що свідоцтво було отримано у квітні 2008 року.

На підставі викладених доказів суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не мала права на спадщину, фактично із ОСОБА_6 на момент його смерті вона не проживала, за прийняттям спадщини у належний строк та видачею свідоцтва про право на спадщину вона не зверталась та нікого на ці дії не уповноважувала. Вказане свідоцтво видане на підставі недостовірних даних, та із порушенням закону.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлене, що особа, якій воно видане, не має права на спадщину, а також у інших випадках, встановлених за законом.

Згідно до ч.1 ст.203  ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.  

Правочин купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також належить визнанню недійсним, тому що ОСОБА_1 стала спадкоємцем всупереч вимогам діючого законодавства, та на момент відчуження спірної квартири не була власницею майна та не мала права згідно із ст.658 ЦК України на вчинення правочину  купівлі-продажу майна.

У відповідності зі ст.203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

На підставі цих письмових доказів та пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд дійшов до висновку про те, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на цей правочин, оскільки згідно пояснень представника ОСОБА_1 їй не було відомо, що вона була власницею спірної квартири, ніяких коштів від продажу цієї квартири вона не отримувала, довіреності видавала ОСОБА_3  та ОСОБА_5 для того, щоб вони продали її квартиру у Сакському районі АРК та придбали на АДРЕСА_1

Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами  :

Договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_1 за довіреністю підписаний ОСОБА_3. Згідно договору, продаж вчинений за 2 000 гривень. В справі відсутній письмові докази, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 будь-які кошти за продаж спірної квартири.

Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуються із поясненнями свідків ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та із витягом з реєстру нотаріальних дій (а.с. 161-162), згідно якому від імені ОСОБА_5 було продано квартиру у АДРЕСА_3 у квітні 2008 р. та надані довіреності ОСОБА_3 та   ОСОБА_5 (а.с.)  .

Крім того, довіреність ОСОБА_3 гр. ОСОБА_1 надала 9 квітня 2008 року ( а.с. 7, 35, 54). Згідно ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення  лише  тих правочинів, право на  вчинення яких має особа, яку він представляє.   У квітні 2008 р. у ОСОБА_1 були відсутні права на спірну квартиру і вона не могла уповноважити ОСОБА_3 на відчуження квартири АДРЕСА_1 що також підтвержує відсутність її волі на відчуження та відсутність повноважень у ОСОБА_3 на здійснення правочину  .

Згідно ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК України.

Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 про відсутність у СМДА права на позов, оскільки згідно рішення ХV сесії Севастопольської міської Ради XXIV відклику від 30 листопада2004 року СМДА надані повноваження по питанням визнання спадщини відмерлою (по об`єктам житлового фонду), по поданню заяв та позовів, представництву інтересів при розгляді судами справ, предмет яких зв’язаний із відмерлим майном. У рішенні Апеляційного суду м.Севастополя  про відмову про визнання квартири АДРЕСА_1 відмерлою спадщиною ця відмова мотивована тим, що є власник квартири ОСОБА_2  та вказано, що у випадку задоволення позову СМДА  про визнання недійсним правочину купівлі-продажу, СМДА може звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, у СМДА є можливість визнати спірну квартиру відмерлою спадщиною.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину , так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої можуть бути порушені вчиненням правочину.

З підстав зазначених  вище суд визнає, що у СМДА як у органа, що здійснює повноваження по управлінню об’єктами житлового фонду, які можуть бути визнані відмерлою спадщиною, є право на звернення із позовом.  

Стосовно вживання реституції суд вважає зазначити наступне. Згідно ч.2 статті 216 ЦК України, у разі  недійсності  правочину  кожна  із сторін зобов'язана
повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала на виконання   цього   правочину. Оскільки ОСОБА_1 мала порок волі та не отримувала коштів за покупку спірної квартири, суд вважає за доцільним не стягувати суму 2000 грн. з ОСОБА_1

Суд роз’яснює, що ОСОБА_2 має право на стягнення вказаної суми з ОСОБА_3 у порядку, встановленому цивільним законодавством України. При застосуванні реституції сторони повинні бути повернуті у первісний стан, отже спірна квартира підлягає поверненню ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину також підлягає визнанню недійсним, то у даному випадку, право власності на спірну квартиру повинно бути зареєстровано за первісним та належним власником  -  ОСОБА_6

По вищевказаним обставинам суд вважає, що при здійсненні спірного правочину був допущений порок волі та приймав участь незаконний склад сторін, тому правочин  необхідно визнати недійсним.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України визнання відповідачем позову  за  наявності  для того законних підстав є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, суд вважає належним в ньому відмовити з наступних правових  підстав.

Квартира на продаж не виставлялася. Згідно  наданих суду документів, ОСОБА_1 була її власницею лише два дні  - з 9 по 11 жовтня 2010 року.

Як вбачається з пояснень представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 впродовж довгого часу була близько знайома із ОСОБА_3. Вона була присутня, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обіцяли ОСОБА_1 продати ії квартиру у Сакському районі АРК та придбати  у поганому стані у центрі АДРЕСА_1. Також ОСОБА_2  знала, що ОСОБА_3 пішов показувати ОСОБА_1 квартиру, про продаж  квартири мова не велась.Крім того, після відміни довіреностей з боку ОСОБА_1 у квітні 2008 року, ОСОБА_2 прийшла до неї із грішми, застала дома матір ОСОБА_1 та повідомила, що винна їй гроші. Суд приймає ці пояснення як достовірні, оскільки вони підтверджуються показами свідка ОСОБА_9, та підтверджуються  матеріалами справи  в цілому.

Покази свідків ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 свідчать про те, що ОСОБА_2 було достовірно відомо, що ОСОБА_1 не була спадкоємицею та не мала права на вчинення оспорюваного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право на спадщину видане на ім. я ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3  -  09.10.2008 року.

Згідно ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є    нікчемним.

Суд прийшов до висновку, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6  від 31.10.06 на користь ОСОБА_1, є недійсним, оскільки не відповідає волі померлого.

           На підставі  вимог  ст.ст.79-88  ЦПК  України   стороні ,на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею  і документально підтверджені  судові  витрати. Якщо  позов  задоволено частково, судові  витрати  присуджуються позивачеві  пропорційно до розміру  задоволених  позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до  тієї  частини позовних  вимог, у  задоволенні  яких  позивачеві  відмовлено.

На підставі  зазначеного вище  суд приходить до висновку про необхідність стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2   на користь Севастопольської  міської державної адміністрації витрати позивача  по сплаті ІТЗ   у  розмірі -  30 грн.

        Керуючись вимогами ст.ст.203,215,216,237,238,1257,1268,1301 ЦК України, ст.ст.10,79-88,174,212-218,293,294 ЦПК  України суд, -        

                                                                  в и р і ш и в   :

      Позов  Севастопольської міської державної  адміністрації задовольнити повністю.

       Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину  після смерті ОСОБА_6  на квартиру АДРЕСА_1 ,яке було видано 09.10.2008 року ОСОБА_1.

       Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 від 11.10.2008  року.

        Визнати недійсним заповіт складений  від  імені ОСОБА_6  на  квартиру АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1 ,посвідчений 31.10.2006 року виконуючою справами виконавчого комітету Фороської сільської Ради м. Ялти АРК   ОСОБА_10 та зареєстрованого  в реєстрі під  № 201.

        Відмовити повністю у задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_2.

        Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2   на користь Севастопольської  міської державної адміністрації витрати позивача  по сплаті ІТЗ   у  розмірі -  30 грн.

         З повним рішенням  суду сторони  можуть ознайомитись   19.10.2011  року.

         Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може  бути подана на  протязі  10-ти днів до Апеляційного суду міста  Севастополя  через Ленінський  районний суд міста Севастополя.

Головуючий:                                                                                                                А.Л.Борко