Справа № 2-а-3144/11

    ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Баранова О.  І. , одноособово  розглянувши в скороченому провадженні відповідно до ст.1832 КАС України адміністративну справу за позовом, який подав  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі  про  Перерахунок та виплата пенсії по інвалідності особі, постраждалої внаслідок ЧАЕС, -

В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого стверджує, що  він є  непрацюючим пенсіонером, постраждалим 1 категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю, тому згідно ст.ст.49,50,54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту Закон від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) він має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Крім вищевказаного, позивач стверджує, що він зареєстрований та постійно проживає у населеному пункті смт. Катеринопіль, Черкаської області, яке  згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР  від 23 липня 1991 р. N 106, віднесено до території посиленого радіоактивного забруднення, тому він, вважає, що  має право на доплату до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, який встановлено ст. 39  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ).

      Позивач зазначає, що всупереч  зазначених норм Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, відповідач  виплачує  йому вищевказані  пенсії у розмірі встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України, який є меншим ніж розмір встановлений Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

      Посилаючись на наведені обставини позивач просить визнати зазначені дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю пенсій (ст.ст. 50,54 Закону),  грошової допомоги у зв’язку з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю (ст.39 Закону) згідно вимог Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ,  за період з 25.01.2011  року і по даний час.

      Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області надало  письмові заперечення проти позову, в яких визнає правовий статус  позивача, як потерпілого 1 категорії, інваліда 3 групи, внаслідок  Чорнобильської, повідомив про те, що відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654 ним  нараховані та виплачуються  у розмірі встановленому постановами пенсійні виплати, щодо яких позивачем заявлено вимогу. Крім цього відповідач стверджує, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з 05.07.2010 року отримує пенсію по віку як працюючий, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та на підставі заяви позивача від 05.07.2011 року додаткову пенсію, як інвалід ІІІ групи, віднесений до першої категорії, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З наведених підстав,  просить суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі, посилаючись на те, що при нарахуванні та виплаті пенсій він діяв згідно норм діючого законодавства та в межах отриманого ним фінансування з державного бюджету.

      Судовий розгляд справи  відповідно до  п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України здійснюється в порядку скороченого провадження, оскільки, предметом  позову є перерахунок пенсійних виплат та грошової допомоги.

      Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

        Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, позивач є працюючим пенсіонером,  якого віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю.

         Відповідно до ст. 49 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  пенсії  особам,  віднесеним  до  категорій  1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії;б)  додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

       Відповідно до ст. 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, позивач має право на перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд не вбачає підстав для задоволення  вимоги позивача про проведення перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ, оскільки позивач за наявності права на отримання державної пенсії з вищевказаних підстав, добровільно обрав виплату іншого виду пенсійного забезпечення, тобто не скористався наданим йому законним правом і  не вжив заходів до його реалізації шляхом подання відповідачу заяви про її призначення.

За таких обставин, суд визнає відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплати державної пенсії згідно ст. 54  Закону № 796-ХІІ обґрунтованою та правомірною.

        Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.   

        Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 мінімальна заробітна плата.   

       Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

      Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 39,50, 54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654, на підставі яких позивачу були нараховані зазначені пенсійні виплати, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

       Суд залишає поза увагою посилання відповідача на ч.5 ст.54  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону 28.02.1991 року № 796-ХІІ, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

     Зі змісту ст.ст.50,54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

     З огляду на викладене,  суд  не  приймає  до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. ,49, 50, 54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

      Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

       Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

         За таких обставин, суд визнає відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати призначених позивачу пенсійних виплат виходячи з розміру встановленого ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправною.    

          Визначаючи період за який відповідачу належить здійснити перерахунок та виплату позивачу вищевказаних пенсійних виплат суд враховує наступне.

          Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня   2003 року № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

           Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Таким чином, з визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

          Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, які повинні виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

        За таких обставин, позивач має право на отримання вказаних видів пенсії та доплати до неї у визначеному згідно з Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ розмірі та з урахуванням встановленого ст.99 КАС України строку з 25 січня 2011 року постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.      

       На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 49,50,67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 2, 4 ,9, 10, 11, 17, 18, 19, 89, 94, 159, 160, 162, 183-2, 186, 254, 256 ч.1 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

       Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання дій відповідача не правомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсійних виплат згідно вимог ст.ст. 39,50,54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити  частково.

       Дії управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті державної пенсійних виплат згідно вимог ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 25.01.2011 року - визнати протиправними.

       Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІІ групи  з 25 січня 2011 року відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням проведених виплат.

       В решті позовних вимог  - відмовити.

       Рішення суду в частині стягнення грошових коштів за один місяць допустити до негайного виконання.

        Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови..

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

       Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:О. І. Баранов