Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року                                                             Справа№200/8277/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії №204650024349 від 14.10.2024 в частині незарахування до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 періодів роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997;

зобов`язати зарахувати до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 періоди роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії є протиправним в частині визначення тривалості страхового стажу, оскільки відповідач протиправно не врахував періоди роботи позивача через недоліки оформлення трудової книжки. Наголошуючи на тому, що обов`язок заповнення трудової книжки працівника покладений на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису, позивач наполягав на протиправності неврахування до страхового стажу періодів його роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в наданому до суду відзиві на позов проти задоволення вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача. За змістом відзиву період роботи позивача з 28.10.1991 по 23.04.1996 не зарахований до страхового стажу на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, згідно з якою назва підприємства роботодавця не відповідає назві підприємства, що передує запису про прийняття на роботу, що є порушенням вимог Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993. Період роботи  позивача з 03.09.1996 по 01.08.1997 не врахований до страхового стажу через те, що  виправлення в даті наказу про звільнення вчинено із порушенням вимог Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993.

Відповідач зауважив на правомірності неврахування ним вказаних періодів роботи позивача через  неналежне оформлення записів трудової книжки та правомірності рішення №204650024349 від 14.10.2024 в частині визначення тривалості  страхового стажу.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.10.2024  після досягнення  віку 60 років звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Надану позивачем заяву за правилами екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного  фонду України в Донецькій області, що є відповідачем у справі.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.10.2024  №204650024349 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного загального стажу роботи. Згідно з рішенням, починаючи з січня 2021 року після досягнення 60 років тривалість необхідного для призначення пенсії стажу становить від  31 року.  Страховий стаж позивача – 15 років 3 місяці 4 дні.

В рішенні зазначено, що до страхового стажу не враховані періоди згідно з трудовою книжкою   НОМЕР_1 від 02.08.1982, а саме:

період з 28.10.1991 по 23.04.1996, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, згідно якої назва підприємства не відповідає назві при прийнятті на роботу, що є порушенням вимог Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993. Додаткових документів щодо перейменування підприємства позивачем не надавалось;

період з 03.09.1996 по 01.08.1997, оскільки виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином, що є порушенням вимог Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993.

Згідно з  формою РС-право до страхового стажу враховані періоди роботи позивача з 01.09.1982 по 15.10.1982, з 06.08.1985 по 18.10.1991, з 24.04.1996 по 02.09.1996, з 08.07.1998 по 03.07.2000, з 21.01.2002 ар 15.02.2022, з 01.09.2008 по 19.11.2009, з 25.10.2023 по 01.11.2023, з 12.01.2024 по 30.08.2024, період навчання з 01.09.1980 по 31.08.1982, період проходження військової служби з 22.10.1982 по 22.12.1984.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у   статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно із ч.ч. 1, 3  ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637  (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У спірних періодах  оформлення  позивачу записів про роботу в трудовій книжці  діяли  Інструкція про порядок  ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена  постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 (надалі Інструкція № 58).

Згідно з пунктами 1.1. Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову  діяльність працівника.

Підпунктами  2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції  № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 та пунктом 2.4 Інструкції №58 усі  записи  в  трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення,  а  також  про  винагороди та  заохочення  вносяться власником або уповноваженим ним органом після  видання наказу  (розпорядження), але  не  пізніше тижневого строку,  а  в  разі звільнення -  у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються  арабськими  цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі  2  трудової  книжки  записується  05.01.1993". Записи виконуються  акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного,  синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою  запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.13. Інструкції № 162 та п.  2.14.  Інструкції  № 58 у  графі 3 розділу "Відомості про роботу"  як  заголовок пишеться повне найменування підприємства.  Під цим заголовком  у графі 1  ставиться  порядковий  номер запису, що  вноситься,  у графі  2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії  або посади на яку прийнятий  працівник, виконуються для  робітників та службовців відповідно  до найменування  професій і  посад,  зазначених у "Класифікаторі професій".

Підпунктом 2.26. Інструкції № 162 та підпунктом 2.27. Інструкції  № 58  встановлено, що запис  про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у  графі  1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення;  у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та  4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства  або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 2.15. Інструкції  № 58  та п. 2.14 Інструкції № 168 встановлено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової  книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з  такого-то  числа перейменоване на  таке-то",  а  у графі 4 проставляється  підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

При вирішенні питання правомірності визначення відповідачем  тривалості страхового стажу суд виходить із змісту документів, що розглядалися ним  під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії,  оцінка правомірності рішення (дій чи бездіяльності) здійснюється шляхом встановлення обґрунтованості наведених в ньому підстав неврахування певних періодів зайнятості  позивача у складі  стажу.

В оскаржуваному позивачем  рішенні зазначено, що періоди роботи позивача не враховані на підставі трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.08.1982, оскільки записи про роботу  у зазначених періодах мають недоліки оформлення.

Під час надання оцінки зазначеним доводам відповідача суд виходить із наступного.

Відповідно до записів  трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982  позивач:

28.10.1991 прийнятий на посаду формувальника до Науково-проектно-будівельної компанії “Рампа”,  м. Харків  (запис № 12);

30.04.1994 переведений монтажником стальних залізобетонних конструкцій (запис 13);

23.04.1996  звільнений  за власним бажанням (запис №  14).

Запис про звільнення засвідчений печаткою ТОВ “Науково-проектно-будівельна компанія “Рампа”, запису про прийняття на роботу зазначено лише назву підприємства без зазначення його організаційно-правової форми.

03.09.1996 прийнятий каменяром 4 розряду  до ПБФ “Харківсадрембуд, ЛТД” (запис № 17);

01.08.1997 звільнений за власним бажанням (запис № 18), у графі на підставі чого внесений запис зазначений наказ № 33 від 01.08.1997  із виправленням у номері місяця звільнення.

Щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996  через  зазначення перед записом про прийняття на роботу  лише назви роботодавця без зазначення його організаційно правової форми та періоду роботи з 03.09.1996 по 01.08.1997  через  наявні виправлення у даті наказу про звільнення суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкцією “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 встановлено, що  заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зауважує, самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу є належним доказом роботи позивача.

Виявлені  відповідачем недоліки – не зазначення повного найменування підприємства-роботодавця (відсутність вказівки про організаційно-правову форму) щодо періоду роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та  виправлення в  даті наказу про звільнення, що став підставою звільнення з роботи щодо періоду з 03.09.1996 по 01.08.1997 не виключають можливості встановлення занятості на роботах позивача у зазначених періодах.

У трудовій книжці позивача щодо періодів з 28.10.1991 по 23.04.1996 та  з 03.09.1996 по 01.08.1997 наявні відомості про прийняття на роботу та звільнення, посаду  та підприємство роботодавця, що надають можливість врахувати такі  періоди до страхового стажу. Виявлені відповідачем недоліки, за переконанням суду, не можуть бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного страхового  стажу, оскільки наявні у копії трудової книжки записи №№ 12-14, № 17-18  є послідовними та взаємопов`язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача.

За даних обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для  перевірки обґрунтованості та достовірності  відомостей трудової книжки,  фактично переклав юридичну відповідальність за неналежне та неправильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення в частині неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 28.10.1991 по 23.04.1996 та  з 03.09.1996 по 01.08.1997.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вище вказаного суд дійшов висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.10.2024  № 204650024349  в частині визначення тривалості страхового стажу позивача, що свідчить про наявність підстав також для скасування його в цій частині. Отже, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Із врахуванням висновків суду про протиправність неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997, та положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства з метою  забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та зарахувати зазначені періоди  роботи на підставі відомостей  книжки.

Отже, заявлений позивачем підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення судом вимог позивача, суд вважає за можливе присудити на користь позивача  з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового  збору за квитанцією від 26.11.2024 №  0.0.4032800396.1  в сумі 1211,20 грн.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №204650024349 від 14.10.2024 в частині незарахування до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 періодів роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.10.2024 та зарахувати до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1982 періоди роботи з 28.10.1991 по 23.04.1996 та з 03.09.1996 по 01.08.1997.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) – адреса: 84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя                                                                                  А.С. Михайлик