ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

07 лютого 2025 року Справа №  280/11596/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про  визнання бездіяльності протиправною та  зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 у вигляді несплати ОСОБА_1 1 300 000 (одного мільйону трьохсот тисяч) гривень додаткової винагороди та 137 253 (ста тридцяти семи тисяч двісті п`ятдесяти трьох) гривень 96 (дев`яносто шести) копійок грошового забезпечення;

зобов`язати сплатити військову частину № НОМЕР_1 ОСОБА_1 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень додаткової винагороди та 137 253 (сто тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят три) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок грошового забезпечення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та 07.05.2023 отримав тяжке поранення, перебуваючи на посаді сапера другого відділення інженерно-саперного взводу другого аеромобільного батальйону НОМЕР_2 окремої аеромобільної бригади під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій захищаючи Україну в районі населеного пункту Діброва Луганської області внаслідок спрацювання мінно-вибухового засобу. Після отримання поранення відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду з березня 2023 року по вересень 2023 року, а також грошове забезпечення у розмірі від 10392,37 грн. 22875,66 грн. Однак в жовтні 2023 року позивачем було недоотримано додаткову винагороду у розмірі 100000 грн.. В подальшому з 01.01.2024 по 01.12.2024 ОСОБА_1 не отримав жодної додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168. При цьому позивач продовжує перебувати на лікуванні, проходячи складні та тривалі операційні втручання. Окрім того, з липня 2024 року по грудень 2024 року позивачу не виплачується грошове забезпечення у розмірі 22875,66 грн. Вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення за період перебування на лікуванні протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та  виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 14.06.2023.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023 № 783 07.05.2023 солдат ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в районі населеного пункту Діброва Луганської області отримав поранення різного ступеня тяжкості. Поранення, отримані 07.05.2023 солдатом ОСОБА_1 , є такими, що отримані під час виконання обов`язків військової служби та пов`язані із захистом Батьківщини. Ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищенаведеного військовослужбовця не виявлено. Отримані 07.05.2023 військовослужбовцем інженерно-саперного взводу НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поранення не пов`язані з вчиненням кримінального (адміністративного, дисциплінарного правопорушення). Обставини вчинення самокаліцтва, тобто умисного ухилення від проходження військової служби військовослужбовцем, не встановлено.

Відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023 № 783 помічнику командира з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 забезпечити з 07.05.2023 нарахування та виплату на період дії воєнного стану солдату ОСОБА_1 , який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (в тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення та висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Згідно із Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 07.05.2023 отримав: вибухову травму, вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу  військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 внаслідок спрацювання ворожого мінно-вибухового засобу. Травмування не пов`язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023 № 783.

Відповідно до Довідки № 536 військово-лікарської комісії від 03.08.2023, виданої солдату ОСОБА_1 , травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 1047 від 23.05.2023). Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню. На підставі ст. 81, графи ІІ Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б потребує лікування та реабілітації в ДУ «НІХТ ім. О.О. Шалімова» НАМН України орієнтовним терміном 14 календарних днів з послідуючим проходженням ВЛК.

Відповідно до Довідки № 644 військово-лікарської комісії від 26.09.2023, виданої солдату ОСОБА_1 , травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 1047 від 23.05.2023). Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню. На підставі ст. 81, графи ІІ Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б потребує лікування та реабілітації в ДУ «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України орієнтовним терміном 30 календарних днів з послідуючим проходженням ВЛК.

Відповідно до Довідки за місцем вимоги, виданої ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» 26.12.2023, ОСОБА_1 проходить стаціонарне відновне лікування на базі відділу реабілітації ДУ ІТО НАМН України з 26.09.2023 по теперішній час.

Відповідно до Довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 595717 ОСОБА_1 був госпіталізований в період з 07.06.2024 по 20.06.2024.

Згідно із Довідкою військово-лікарської комісії, виданої солдату ОСОБА_1 ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 24.07.2024 № 5916, проведено медичний огляд ВЛК ДУ ІТО НАМН України 24.07.2024. Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких травм. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до Довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 595717 ОСОБА_1 був госпіталізований в період з 25.07.2024 по 12.08.2024.

Відповідно до Довідки за місцем вимоги, виданої ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» 26.11.2024, ОСОБА_1 проходить курс стаціонарного реабілітаційного лікування з 13.08.2024 по теперішній час.

Так позивач звертався за належністю на «гарячу лінію» Міністерства оборони України з приводу невиплати грошового забезпечення та військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_5 скеровано листа від 12.10.2024 № 2492/ФС, в якому вказано, що грошове забезпечення за січень 2024 року виплачене в сумі 24363,98 грн. На картковий рахунок зараховано у сумі 23998,52 грн. Дата зарахування 13.02.2024. з лютого грошове забезпечення не виплачувалось. У даного військовослужбовця довготривале лікування. Підтвердження про довготривале лікування не надходило до військової частини НОМЕР_1 . Потрібно надати висновок ВЛК, що ОСОБА_1 потребує лікування. Після надання підтвердження про довготривале лікування грошове забезпечення буде доплачене.   

  Як убачається з матеріалів справи позивач 26.06.2024 звертався із заявою про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року на адресу військової частини НОМЕР_1 .

Також 12.07.2024 та 19.08.2024 позивач звертався із рапортами до командування десантно-штурмових військ України та на ім`я начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно із проханням вжити заходів щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за жовтень 2023 року у розмірі 100000 грн. та за період з січня 2024 року по травень 2024 року у розмірі 700000 грн.

Судом досліджено лист командування десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 31.07.2024, яким позивача повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок 25.12.2023 зараховано додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць за вересень та жовтень 2023 року у сумі 200000 грн. Також повідомлено, що для вирішення питання щодо виплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні з січня по травень 2024 року позивачу необхідно надати рапорт із підтверджуючими документами щодо перебування на лікуванні, а саме: довідку про отримання поранення, визначену додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та медичні документи, що підтверджують лікування.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати додаткової винагороди та  належного грошового забезпечення позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.  

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктами 2, 11, 12 розділу ХХХІV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. (пункт 10 розділу ХХХІV Порядку №260).

Згідно пункту 13 розділу ХХХІV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №168).

Пунктами 1, 1-2 Постанови КМУ №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Суд вважає, що предметом цього позову є, зокрема, відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди до 100 000 гривень.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Разом з тим, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2023 №1047, а також направленнями на лікування, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками, висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації.

З матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 , сапер 2 відділення інженерно-саперного взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 07.05.2023 отримав: вибухову травму, вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу  військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 внаслідок спрацювання ворожого мінно-вибухового засобу та не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення (у тому числі військових правопорушень), не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).

Наявними у матеріалах справи направленнями на лікування, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарних лікуваннях.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Довідок військово-лікарської комісії № 536, № 5916 та № 644 травма ОСОБА_1 – «стан після мінно-вибухової травми (07.05.2023)»: вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті.

Це підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_6 від 23.05.2023 №1047 про обставини травми; військово-медичними та іншими медичними документами - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Отже, за викладених обставин, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у розмірі 1300000 грн.

Доказів виплати позивачу такої додаткової винагороди відповідачем до суду не надано, як і не надано будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо доводів позивача так і щодо розміру невиплаченої додаткової винагороди.

Таким чином, суд вважає, що суд дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у розмірі 1300000 грн., отже позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині, що стосуються нарахування та виплати відповідачами на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 137253,96 грн., суд зазначає наступне.

За приписами розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_7 (далі - військові частини).

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Отже, позивачу мало виплачуватися відповідне грошове забезпечення.

Проте, позивач наголошує на тому, що у період з липня 2024 року відповідачем не здійснювалося нарахування та виплата йому грошового забезпечення.

Відповідачем зазначене жодним чином не спростовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у розмірі 137253,96 грн., а відтак позовні вимоги позивача в цій частині суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, суд вважає, що за встановлених обставин є підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення, що вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про  визнання бездіяльності протиправною та  зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у розмірі 1 300 000 грн. та грошового забезпечення у розмірі 137 253,96 грн.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. та грошового забезпечення у розмірі 137253,96 грн. (сто тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят три гривні 96 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07 лютого 2025 року.

Суддя                                                                                                         А.В. Сіпака