ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3872/24 пров. № А/857/20604/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Сеника Р. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Судової-Хомюк Н. М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові  апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №300/3872/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до   Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Гомельчук С.В.,

дата ухвалення рішення 18 липня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (апелянт, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період його роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також відомості про заробітну плату, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (згідно довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області:

зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Комі-Куэст-Интернешнл»;

здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з моменту її призначення (13.06.2022), з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (згідно довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 13.06.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії до стажу роботи позивача не враховано періоди роботи в російській федерації, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2», з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис», з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст-Интернешнл», оскільки зазначені періоди роботи не підтвердженні відомостями особового рахунку застрахованої особи.

Позивач не погоджується із такими діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, оскільки вважає, що спірні періоди роботи підтверджуються належними доказами. Крім того, при обчисленні пенсії відповідачем не враховано заробітну плату за період з 1991 по 2020 роки, відповідно до наданих довідок.

Позивач зазначає, що у наданих довідках про заробітну плату міститься інформація про те, що з усіх сум заробітної плати проведено відрахування у Пенсійний фонд відповідно до встановлених тарифів. Також позивач не погоджується із посиланнями відповідача щодо припинення з 01.01.2023 участі росії в   Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, адже стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць   вищевказаної Угоди   та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію за віком та такі міжнародні договори в період роботи позивача були чинні. Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №300/3872/24 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період його роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також відомості про заробітну плату, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (згідно із довідками ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2», з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком з моменту її призначення (13.06.2022), з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (выдповыдно до довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №300/3872/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на дату звернення із заявою, страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці, однак для розрахунку розміру пенсії за віком згідно угоди стаж до 1 січня 1991 року становить 08 років 01 місяць (коефіцієнт страхового стажу 0,08083).

Відповідні періоди роботи позивача в росії, що не враховані відповідачем не підтверджені відомостями з індивідуального особового рахунку застрахованої особи. Заробітна плата для обчислення пенсії також враховується лише за період роботи до 01.01.1991.

До страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.12.1992.

На час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Апелянт також вказав. що суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсій.

Позивачем по справі подано до суду позовну заяву в травні 2024, в якій просить, зокрема, зобов`язати ГУ здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 13.06.2022 (з дати призначення пенсії), що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №300/3872/24 – без змін, оскільки апеляційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній вимоги не відповідають чинному законодавству.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з розрахунком стажу позивачу не враховано періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2», з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис», з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст-Интернешнл» (а.с.39).

Відповідно до розрахунку заробітна плата з 1991 по 2020 роки не була врахована при обчисленні розміру пенсії(а.с.37).

На звернення позивача від 13.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 08.05.2024 №4889-3448/М-02/8-0900/24 повідомило, що на момент такого звернення страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці, однак для розрахунку розміру пенсії за віком відповідно до угоди стаж до 01.01.1991 становить 8 років 1 місяць. До страхового стажу не враховано періоди роботи в росії з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2», з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис», з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст-Интернешнл», оскільки зазначені періоди не підтверджені відомостями з індивідуального особового рахунку застрахованої особи. Заробітна плата для обчислення пенсії враховується за періоди роботи до 01.01.1991. Додатково повідомлено, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами.

Відтак, суд вважав за доцільне, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період його роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл».

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні розміру пенсії позивача протиправно не зараховано заробітну плату відповідно до довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018, а тому визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не врахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії відомостей про заробітну плату, яку позивач отримував протягом 1991-2020 років відповідно до вищевказаних довідок.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.06.2022, варто звернути увагу на таке. позивачем подавались довідки щодо заробітної плати ще при зверненні із заявою про призначення пенсії (16.06.2022), що не спростовується відповідачем. Зважаючи на це, та з урахуванням вищевикладених обставин справи та правових висновків суду, та з огляду на те, що пенсія позивачу призначена з 13.06.2022, отже, на переконання суду, і відповідний перерахунок пенсії має бути проведений саме з цієї дати.

З метою запобігання порушенню права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2», з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з моменту її призначення (13.06.2022), з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (згідно довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 14.08.1985 містяться записи:

- №13 від 01.09.1996 про прийняття майстром підземного і капітального ремонту нафтових і газових свердловин в ООО «Содружество Радужный-2» та №15 від 31.12.2009 про звільнення у зв`язку із закінчення строку дії дозволу на роботу;

- №16 від 10.02.2010 про прийняття в цех по поточному і капітальному ремонту нафтових і газових свердловин по ремонту свердловин, вахтовим методом роботи в ООО «Содружество Радужный-2» та запис №17 від 30.09.2010 про звільнення в порядку переведення в ООО «Содружество Сервис»;

- №18 від 01.10.2010 про прийняття в цех по поточному і капітальному ремонту нафтових і газових свердловин на посаду начальника цеху в порядку переведення та відповідно до запису №19 позивача було звільнено за власним бажанням 08.02.2011;

- №20 від 21.02.2011 про прийняття на роботу майстром капітального ремонту свердловин в ООО «Коми-Куэст Интернешнл» та запис №22 від 10.05.2015 про звільнення у зв`язку закінченням строку трудового договору.

Також у матеріалах справи містяться довідки про трудову діяльність позивача, а саме:

- архівна довідка від 15.04.2019 №254-М/01, видана архівним відділом адміністрації міста Радужний, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ООО «Содружество- Радужный-2» у період з 01.09.1996 по 31.12.2009, з 10.02.2010 по 30.09.2010 вахтовим методом (а.с.33);

- довідка від 14.04.2021 №43 видана ООО «Коми-Куэст Интернешнл» про, те що ОСОБА_1 дійсно працював майстром капітального ремонту свердловин у період з 21.02.2011 по 15.03.2011 та з 16.03.2011 по 10.05.2015, 12.05.2015 по 13.03.2016 старшим майстром капітального ремонту свердловин (а.с.59).

Крім того, у матеріалах справи містяться докази про проведення атестації робочих місць (а.с.59-60).

Своєю чергою, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача на території рф стало те, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31 грудня 1991 року.

Разом з тим, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

Статтею 1, 5 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Відповідно статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Кабінет Міністрів України 29.11.2022 прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.

Згідно пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

На час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

При цьому, оскільки право позивача порушено відповідачем з дня призначення пенсії – 13.06.2022, то перерахунок пенсії із врахуванням вищевказаних періодів повинен бути проведений саме з цієї дати.

Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі №340/4436/23.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів роботи на території російської федерації, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 та з 10.02.2010 по 30.09.2010 в ООО «Содружество Радужный-2»; з 01.10.2010 по 08.02.2011 в ООО «Содружество-Сервис»; з 21.02.2011 по 31.12.2011 в ООО «Коми-Куэст- Интернешнл», а також з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував протягом 1991- 2020 років (выдповыдно до довідок ООО «Сибнефтесервис» №665 від 05.08.2020, №666 від 05.08.2020, №664 від 05.08.2020, №663 від 05.08.2020, ПАО «Варьеганнефтегаз» №01-39-ВНГ- 388 від 28.03.2019, №01-39/1035 від 25.05.2009, архівну довідку №254-М/03 від 15.04.2019, ООО «Коми-Куэст- Интернешнл» №45 від 14.04.2021, ООО «Недра» №130 від 10.09.2018), а також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до страхового стажу ці періоди роботи і здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (з врахуванням цих періодів роботи) з 23.12.2020, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов`язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності у російській федерації, буде непропорційним обмеженням права особи на пенсійне забезпечення через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, та факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.

Своєю чергою, порушення страхувальником порядку сплати страхових внесків не може тягнути негативні наслідки для застрахованої особи у виді не зарахування періодів роботи до страхового стажу; позивач не може нести відповідальність у виді позбавлення права на включення вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, тому позивач має право на врахування до його страхового стажу спірних періодів.

Колегія суддів повторно зазначає, що припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки останній працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги на пропуск позивачем, встановленого ст. 122 КАС України, строку звернення до суду, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем подавались довідки щодо заробітної плати ще при зверненні із заявою про призначення пенсії (16.06.2022), що не спростовується відповідачем. Зважаючи на це, та з урахуванням вищевикладених обставин справи та правових висновків суду, та з огляду на те, що пенсія позивачу призначена з 13.06.2022, отже, на переконання суду, і відповідний перерахунок пенсії має бути проведений саме з цієї дати.

Щодо доводів апелянт про те, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання Головне управління повторно розглянути заяву позивача, а не вимога, щодо зобов`язання Головне управління здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням до стажу роботи спірних періодів, оскільки суд не може зобов`язати призначити пенсію, так як саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії, то колегія суддів зазначає наступне.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до  ст.139 КАС України  судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №300/3872/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої  статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді Т. В. Онишкевич

Н. М. Судова-Хомюк