ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року          м.Дніпро         Справа №  904/4510/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Чус О.В. (доповідач),

суддів:   Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання:  Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача:  Семчук Н.В. (в залі суду) – самопредставництво

від відповідача:  Кононова О.С. ( в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу     Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (м.Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 (повний текст ухвали складено 17.10.2024, суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/4510/24

за заявою Дніпровської міської ради (м. Дніпро) про забезпечення позову у справі

за позовом       Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до       Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (м. Дніпро)

за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

за участю третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

про   усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння,

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задоволено.

          Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (вулиця Аптекарська балка, будинок 8, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41995954), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів відносно автозаправної станції, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Об`єкт нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1888429112101.

          Заборонено державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо автозаправної станції, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Об`єкт нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1888429112101 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (вулиця Аптекарська балка, будинок 8, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41995954).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, через систему «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Морганіт", в якій просить скасувати ухвалу суду від 17.10.2024 про забезпечення позову повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів відсутності дозвільних документів щодо спірного майна. Наявними є дозвіл на виконання будівельних робіт №518/2010-04, виданий 11.09.2010 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації ДI 14211006726, видана та зареєстрована Інспекція ДАБК у Іліпропетровській області 23 червня 2011 року, що вже спростовує доводи ДМР про відсутність даних документів. В межах кримінального провадження ДМР не довела, що ці документи є підробленими,  про що було винесено Постанову від 13.12.2022 про закриття кримінального провадження. Отже, рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ) було прийнято на підставі належних документів, право власності на зазначене нерухоме майно виникло, і було зареєстровано за ОСОБА_1 , законно та  свідчить про те, що спірне майно не є самочинним будівництвом.  Крім того, наявні документи, на підставі яких ТОВ «Морганіт» набув права власності на спірне майно.           

Так, 14.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Морганіт» укладено іпотечний договір. За умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухлме майно: автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, туп Запорізькій, 8.

          Відповідач звертає увагу, що даний договір містить Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. ( п. 5.2, 5.4 договору)

           11.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського  нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 292 від 14.08.2019 зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_2 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ТОВ «Морганіт», а 17.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. до Державного реєстру речових прав на з рухоме майно внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви серія та номер №378  від 15.10.2019. Наразі власником є ТОВ «Морганіт». Іпотечний договір – чинний.

На думку скаржника, Позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову повинен був обґрунтувати її та надати достовірну інформацію щодо документів, на підставі яких ОСОБА_1 , Відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, а не стверджувати, що  право власності зареєстровано на підставі не існуючих документів, і у випадку не застосування заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

          Відповідач зазначає, що матеріали заяви не містять доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову. Заява позивача зводиться до припущень Позивача, оскільки з 2019 року відповідачем не вживалось жодних дій, які б могли говорити про наміри відповідача затягувати розгляд справи, шляхом збільшення кола її учасників, можливого відчуження майна, передання в іпотеку будівлі і споруди, тощо.

          Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали про забезпечення позову.

          Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 11.11.2024 у даній       справі визначена колегія суддів у складі:       головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

          З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 18.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4510/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.11.2024 матеріали   оскарження ухвали від 17.10.2024 у справі №904/4510/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

          Ухвалою суду від 27.11.2024 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновити строк на подання апеляційної скарги.   Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (м.Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/4510/24. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на     29.01.2025 року     об     12:20     год.

          У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада зазначає про те, що існує  очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти зусиль та витрат.            За відсутності вжиття заходів забезпечення позову, тимчасові споруди можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Адже, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд.           Просить, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю у справі №904/4510/24 - залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/4510/24 - залишити без змін.

29.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов до наступного висновку.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені неоспорені обставини справи.

           В жовтні 2024 Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автозаправної станції загальною площею 3,5 кв. м: що складається з: літ. А-операторська, літ. В-навіс, літ. Б під В-колонка, літ. Г під В-резервуар, літ. Д-вбиральня, І-мостіння, яка розташована за адресою: м. Дніпро, туп. Запорізький, 8 (додаткові відомості 1-ий Запорізький тупик, 8), за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (далі - відповідач);

- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" на об`єкт нерухомого майна, а саме: автозаправну станцію загальною площею 3,5 кв. м: що складається з: літ. А-операторська, літ. В-навіс, літ. Б під В-колонка, літ. Г під В-резервуар, літ. Д-вбиральня, І-мостіння, яка розташована за адресою: м. Дніпро, туп. Запорізький, (додаткові відомості 1-ий Запорізький тупик, 8).

          Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомості за адресою: Запорізький тупик, будинок 8 у м. Дніпрі (додаткові відомості 1-й Запорізький тупик № 8), належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час подання позову право власності на вказаний об`єкт нерухомості - автозаправна станція загальною площею 3,5 кв. м, що складається з : літ. А-операторська, літ. В-навіс, літ. Б під В- колонка, літ. Г під В- резервуар, літ. Д-вбиральня, І- мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Морганіт". При цьому, 02.08.2019, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП 14211006726, видавник: Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області; Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 518/2010-04, виданий 11.09.2010, було зареєстровано право власності на об`єкт - автозаправну станцію за адресою: м. Дніпро, Запорізький тупик, буд.8 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ОСОБА_1 ;

- у подальшому, між Мирончук С. В. та ТОВ "Морганіт" було укладено договір позики грошей, відповідно до якого розмір основного зобов`язання становив 29 952 грн. 00 коп., строк виконання основного зобов`язання закінчувався 31.10.2019. В забезпечення вимог за вищевказаним договором 14.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "Морганіт" було укладено договір іпотеки, що зареєстрований в реєстрі за № 292, який посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., предметом іпотечного договору було нерухоме майно, а саме: автозаправна станція за адресою: АДРЕСА_2 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8), про що до Державного реєстру Іпотек було внесено запис про іпотеку за № 49214901. Як вбачається із Інформаційної довідки, 14.08.2019 зареєстровано обтяження нерухомого майна на підставі іпотечного договору № 292, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Морганіт", вид обтяження: заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 32822609; 11.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 292 від 14.08.2019 зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: м. Дніпро, Запорізький тупик, буд. 8 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ТОВ "Морганіт"; 17.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви серія та номер № 378 від 15.10.2019. На теперішній час, власником зазначеного об`єкту нерухомості є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морганіт". Отже, оскільки станом на час подання позову право приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Морганіт", то саме останній власник повинен усунути перешкоди міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих споруд. За викладених обставин виникає необхідність у вирішенні в судовому порядку питань щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою належної на праві комунальної власності Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради;

- позивач зазначає, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Так, відповідно до інформації, яка міститься у листі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.09.2024 № 4/1-443 в реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва від 11.09.2010. Проте, всупереч наведеному, первісне право власності у гр. ОСОБА_1 зареєстровано - 02.08.2019, саме на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11.09.2010. Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у листі департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 20.09.2024 № 4/11-438, станом на час надання відповіді, за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: "туп. Запорізький, 8" та "1-ий Запорізький тупик, 8" у Системі виявлено реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та Об`єднанням громадян "Гаражно-будівельний кооператив "Зеніт". Відповідно до інформації, яка міститься у листі головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.09.2024 № 3/15-418 згідно з даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса - туп. Запорізький, 8 та АДРЕСА_3 , -жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній. Земельна ділянка розташована по туп. Запорізький, 8 ( АДРЕСА_3 ) на праві комунальної власності належить Дніпровській міській раді, та право користування на неї відсутнє у будь-яких фізичних або юридичних осіб;

- позивач вказує на те, що оскільки ОСОБА_1 не набув права власності на самочинно побудований об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, яка розташована за адресою: м. Дніпро, туп. Запорізький,8 (1-ий Запорізький тупик, 8), відповідно він не мав права розпорядження зазначеним об`єктом нерухомості. Отже, враховуючи позицію Верховного Суду, зазначену у постановах від 02.06.2021 по справі № 509/11/17 та від 30.09.2022 № 201/2471/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Морганіт" повинно усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованої споруди;

- порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради полягає у тому, що право власності на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: м. Дніпро, туп. Запорізький, 8 (1-ий Запорізький тупик, 8) було зареєстроване без законних на те підстав, а саме: на підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації, якої офіційно в Системі не виявлено та зазначений об`єкт нерухомості був побудований на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, такий об`єкт нерухомості вважається самочинно побудованим, чим саме і порушує законне право Дніпровської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також, порушує майнові інтереси територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

          Разом з позовною заявою Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову, в якій рада просить суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Морганіт", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів відносно автозаправної станції, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Об`єкт нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1888429112101;

- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо автозаправної станції, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Об`єкт нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1888429112101 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Морганіт".

          В обґрунтування заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада посилається на таке:

- Дніпровській міській раді, як розпоряднику земель міста Дніпра стало відомо, що без дозвільних документів, на підставі неіснуючої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.08.2019, серія та номер: ДІ 14211006726, видавник: Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області; Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 518/2010-04, виданий 11.09.2010, було зареєстровано право власності на об`єкт - автозаправну станцію за адресою: м. Дніпро, Запорізький тупик, буд. 8 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ОСОБА_1 . У подальшому, між Мирончук С. В. та ТОВ "Морганіт" було укладено договір позики грошей, відповідно до якого розмір основного зобов`язання становив 29 952 грн. 00 коп., строк виконання основного зобов`язання закінчувався - 31.10.2019. В забезпечення виконання вимог за вказаним договором 14.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "Морганіт" було укладено договір іпотеки, що зареєстрований в реєстрі за № 292, який посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., предметом іпотечного договору було нерухоме майно, а саме: автозаправна станція за адресою: АДРЕСА_2 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8), про що до Державного реєстру Іпотек було внесено запис про іпотеку за № 49214901. Як вбачається із Інформаційної довідки 14.08.2019 - зареєстровано обтяження нерухомого майна на підставі іпотечного договору №292, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Морганіт", вид обтяження: заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 32822609;

- заявник зазначає, що 11.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 292 від 14.08.2019 зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: м. Дніпро, Запорізький тупик, буд. 8 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ТОВ "Морганіт", а 17.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви серія та номер № 378 від 15.10.2019. На теперішній час, власником зазначеного об`єкту нерухомості є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морганіт";

- відповідно до інформації, яка міститься у листі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.09.2024 № 4/1-443 в реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва від 11.09.2010. Проте, всупереч наведеному, первісне право власності у громадянина ОСОБА_1 зареєстровано - 02.08.2019, саме на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11.09.2010. Окрім цього, відповідно до інформації, яка міститься у листі департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 20.09.2024 № 4/11-438 станом на час надання відповіді, за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: "туп. Запорізький, 8" та "1-ий Запорізький тупик,8" у Системі виявлено реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та Об`єднанням громадян "Гаражно-будівельний кооператив "Зеніт". Відповідно до інформації, яка міститься у листі головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.09.2024 № 3/15-418, згідно з даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса: туп. Запорізький, 8 та 1-ий Запорізький тупик, 8 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній;

- заявник зазначає, що земельна ділянка розташована за адресою: туп. Запорізький, 1-ий Запорізький тупик, 8) на праві комунальної власності належить Дніпровській міській раді, та право користування на неї відсутнє у будь-яких фізичних або юридичних осіб. Документи, які б були підставою для будівництва, початку реконструкції та розміщення будівель і споруд на території вказаної земельної ділянки відсутні. Крім того, зазначена земельна ділянка не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не надавалось. В свою чергу, відповідач, з метою затягування розгляду справи, шляхом збільшення кола її учасників може відчужити, передати в іпотеку будівлі і споруди, або вчинити інші дії, у вигляді укладення договорів, зокрема оренди, суборенди в короткий проміжок часу. Тим самим вжити заходів, які в подальшому унеможливлюють виконання рішення суду;

- заявник наголошує, що з урахуванням вищевикладеного, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

          Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задоволено.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову.

          Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що  вжиття заявлених Дніпровською міською радою заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених радою заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

          Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

          У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54)  Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

          Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

          Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

          Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

          Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

          Згідно зі статтею  137 ГПК  України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

          Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

          Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

          Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

          У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

          Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті  137 ГПК  України).

          Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

          Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

          Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

          Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

          Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

          Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 292 від 14.08.2019 зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: м.Дніпро, Запорізький тупик, буд. 8 (додаткові відомості: 1-ий Запорізький тупик № 8) за ТОВ "Морганіт", а 17.10.2019 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви серія та номер № 378 від 15.10.2019. Наразі власником зазначеного об`єкту нерухомості є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морганіт". Відповідно до інформації, яка міститься у листі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.09.2024 № 4/1-443 в реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва від 11.09.2010. У той же час, первісне право власності у громадянина ОСОБА_1 зареєстровано - 02.08.2019, саме на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11.09.2010, однак, відповідно до інформації, яка міститься у листі департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 20.09.2024 № 4/11-438 станом на час надання відповіді, за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: "туп. Запорізький, 8" та "1-ий Запорізький тупик,8" у Системі виявлено реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та Об`єднанням громадян "Гаражно-будівельний кооператив "Зеніт". Відповідно до інформації, яка міститься у листі головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.09.2024 № 3/15-418, згідно з даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса: туп. Запорізький, 8 та 1-ий Запорізький тупик, 8 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній.

          Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно придбано у власність на підставі неіснуючої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.08.2019, серія та номер: ДІ 14211006726, видавник: Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області; Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 518/2010-04, виданий 11.09.2010, тоді як   земельна ділянка розташована за адресою: туп. Запорізький, 1-ий Запорізький тупик, 8) на праві комунальної власності належить Дніпровській міській раді, та право користування на неї відсутнє у будь-яких фізичних або юридичних осіб. Документи, які б були підставою для будівництва, початку реконструкції та розміщення будівель і споруд на території вказаної земельної ділянки відсутні. Крім того, зазначена земельна ділянка не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не надавалось.

          Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом даного позову є вимога Дніпровської міської ради про усунення з боку відповідача перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а саме: земельною ділянкою, що розташована за адресою: місто Дніпро, туп. Запорізький,8 (1-ий Запорізький тупик, 8).

          Верховний Суд неодноразово наголошував, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень да суду.

          З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

          При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

          Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.

          Щодо досліджуваної справи,   з предмету даного спору вбачається, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку шляхом самочинного розміщення на ній будівель та споруд - у разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

          До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно із статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю навіть за умови відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку (до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20). За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Отже, право комунальної власності виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальної громади міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради. Таким чином, Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, є суб`єктом, уповноваженим на здійснення контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

          Як доречно зазначено судом першої інстанції, питання забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів, (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством) стосовно спірного нерухомого майна направлене на охорону прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

              Колегія суддів вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову є адекватним, розумним і співмірним з заявленими позовними вимогами, та спроможний забезпечити ефективний захист та поновлення прав заявника, оскільки у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вказаних вище дій щодо об`єкту нерухомого майна, виконання рішення, постановленого за позовом ради, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження.

          Отже, заявлений захід забезпечення позову відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

          Господарський процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, або вирішувати спір по суті заявлених позовних вимог. Натомість, інститут забезпечення позову існує для уникнення ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення суду.

          Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

          Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

          Таким чином, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

          Разом з тим, враховуючи наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача (заявника).

          Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, з урахуванням доводів, наведених у заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви.

          Щодо доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі, то вони не спростовують факту, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, тимчасові споруди можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення.

          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали  суду - без змін.

          Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

          Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морганіт" (м.Дніпро) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024  у справі №904/4510/24  – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024  у справі №904/4510/24 -  залишити без змін.

          Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

          Повний текст постанови виготовлено і підписано 07.02.2025.

Головуючий суддя                                                                                       О.В. Чус

Суддя                                                                                                              М.О. Дармін

Суддя                                                                                             І.М. Кощеєв