Справа № 296/5095/24

2/296/532/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника відповідача Мельниченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" через підсистему Електронний суд звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту №453324-КС-014 від 06 вересня 2023 року у розмірі 191 087,16 грн.

Позовні вимоги ТОВ " Бізнес Позика" обґрунтовує тим, що 06.09.2023 року між ТзОВ "Бізнес Позика" та відповідачкою укладено договір про надання кредиту №453324-КС-014. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика", через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №453324-КС-014 від 06.09.2023 року. 06.09.2023 року позивач видав відповідачці кредит у розмірі 44 000,00 грн, перерахувавши вказану суму на банківську картку позичальника. Таким чином позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідачка умови договору належним чином не виконувала. Станом на 26.05.2024 рік заборгованість перед позивачем за договором про надання кредиту №453324-КС-014 від 06.09.2023 року складає 191 087,16 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 44 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 140 487,16 грн, сума прострочених платежів за комісією 6 600,00 грн. Із урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором та судовий збір.

Ухвалою від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ "Бізнес Позика" Мишевська Н.М. подала до суду заяву в якій просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду (а.с.103-104).

Представник відповідача в судовому засіданні визнала обставини отримання відповідачем кредиту в сумі 44 000,00 грн. Також зазначила, що будь-яких платежів на погашення суми кредиту та процентів не здійснювалося. Разом з тим, представник відповідача заперечила щодо стягнення процентів у заявленому розмірі, оскільки згідно положень законодавства сума нарахованих процентів не може бути більшою від суми кредиту. Також вказала, що сума боргу згідно раніше надісланого листа позивача становила 78447,16грн.

Враховуючи, що представник відповідача визнала обставини отримання суми кредиту в розмірі 44 000,00 грн, суд не вбачає за необхідне вирішувати клопотання про витребування доказів, а саме відомостей про власника банківської картки, номер якої вказаний в договорі.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Установлено, що відповідно до договору №453324-КС-014 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 06 вересня 2023 року ТОВ "Бізнес Позика" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали такий договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (а.с.25-33).

Вказаний договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту та паперовими копіями з текстів пропозиції (оферти) укласти договір, прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір та договору № 453324-КС-014 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 06 вересня 2023 року, а також паспорта споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови, що підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.21-24, 25-33,34-42, 43-51,52-53).

Позивачем долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 453324-КС-014 від 06 вересня 2023 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.tpozyka.com, згідно з якою ОСОБА_1 використовуючи номер телефона ідентифікувався в ІТС та здійснила вхід в особистий кабінет (а.с.52-53).

Товариство перевірило статус клієнта. ОСОБА_1 надала всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції, натомість Товариство надало клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Клієнт ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-8289 (а.с.21-24).

Кредитор сформував шаблон оферти, яку розмістив позичальнику в ІТС. Клієнт ознайомився з офертою та прийняв її умови, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6323 (а.с.25-51).

Після укладення договору Товариство направило клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, а також відправило йому документи на електронну пошту. Підписаний договір та Правила кредитування відображено в особистому кабінеті клієнта.

На підтвердження здійснення вищевказаних послідовностей, позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що ОСОБА_1 06 вересня 2023 року ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних нею умов кредитування, а також, які наслідки можуть настати в разі невиконання ним своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, зокрема застосування стандартної процентної ставки, а також умови пропозиції (оферти) та прийняття (акцепту) пропозиції укласти договір № 453324-КС-014 про надання кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, до укладення договору відповідачка самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача за посиланням: https://tpozyka.com/, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвалася і створила Особистий кабінет.

Під час реєстрації та вході в Особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачкою було використано фінансовий номер телефону +38 (067) 303-12-33 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору та даними договору.

Таким чином, кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 06 вересня 2023 року шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-6323 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.tpozyka.com, відправленого відповідачці на її номер телефону НОМЕР_1 . Стороною позичальника вказано у договорі номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 .

Згідно з умовами договору про надання кредиту кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів (п. 2.1.): строк кредиту 24 тижні (п. 2.3.); стандартна процентна ставка - фіксована, в день 2,00000000%, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14950134%, фіксована (п. 2.4.); комісія за надання кредиту 6 600,00 грн (п. 2.5.); загальний розмір наданого кредиту - 44 000 грн (п. 2.6.); термін дії договору - до 21.02.2024 (п. 2.7.); орієнтована загальна вартість кредиту - 114 360 грн (п. 2.8.); орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9149,67% процентів (п. 2.9.); дата повернення кредиту - 21.02.2024 (п. 2.11.).

Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у пункті 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору (п. 3.2.).

У договорі відображено графік платежів (п. 3.2.3.).

Згідно з пункту 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.

Відповідно до умов пункту 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Порядок і умови надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика", дії, що передують його укладенню, визначені у Правилах надання споживчих кредитів, затверджених наказом директора ТОВ "Бізнес Позика" від 27 червня 2022 року, який набрав чинності 28 червня 2022 року (а.с. 58-77).

Відповідно до інформаційних довідок, виданих 25 травня 2024 року ТОВ ФК "Елаєнс", 06 вересня 2023 року перераховано двома платежами кошти в сумі 25 000,00 грн та 19 000,00 грн, а всього 44 000 грн, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , згідно кредитного договору №453324-КС-014 від 06 вересня 2023 року на платіжну карту НОМЕР_4 , банк картки отримувача - "PRIVATBANK" (а.с.56.57).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість позичальника за кредитним договором №453324-КС-014 станом на 26 травня 2024 року становить 191 087,16 грн, що складається із: - заборгованості за тілом кредиту в розмірі 44 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 140487,16 грн (нараховані за період з 06.09.2023 по 21.02.2024 року), заборгованості за комісією в розмірі 6 600,00 грн (а.с.15-19).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно частин 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України "Про електронну комерцію", є оригіналом такого документа.

Статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Відповідно до положень статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зібрані докази вказують на те, що 06.09.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Бізнес Позика" в електронній формі кредитний договір №453324-КС-014, за умовами якого, отримала шляхом перерахування від позивача на свою банківську картку кредитні кошти у сумі 44 000,00 гривень та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування (21.02.2024 року) відповідачка не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними та визначену договором комісію у повному обсязі.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 26.05.2024 року утворилася заборгованість, а саме: сума прострочених платежів по тілу кредиту 44 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 140 487,16 грн (за період з 06.09.2023 по 21.02.2024 року).

Вказаний розрахунок прострочених платежів по тілу кредиту та по процентах відповідає умовам укладеного між сторонами договору, підтверджується матеріалами справи. Доказів на його спростування відповідачкою суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості відповідно до Кредитного договору №453324-КС-014 від 06.09.2023 за тілом кредиту у розмірі 44 000,00 грн, оскільки матеріалами справи підтверджено надання відповідачу кредиту у розмірі 44 000,00 грн, та позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 140 487,16 грн, враховуючи правову позицію висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Щодо позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів за комісією, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Верховний Суд в постанові від 06.12.2023 року по справі №755/15848/20 зазначив, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

В договорі №453324-КС-014 від 06.09.2023 відповідачка своїм підписом погодила комісію за надання кредиту у розмірі 6 600,00 грн, проте кредитодавець не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч.5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку, що умови кредитного договору №453324-КС-014 від 06.09.2023 про встановлення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6 600,00 грн є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №453324-КС-014 від 06.09.2023 у розмірі 6 600,00 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" підлягають частковому задоволенню та стягує з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 184 487,16 грн, яка складається: сума прострочених платежів по тілу кредиту 44 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 140 487,16 грн.

Щодо доводів представника відповідача про встановлене законодавством обмеження на нарахування суми процентів за кредитним договором, то суд вважає такі доводи необґрунтованими. Нормами ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів" такого обмеження не встановлено. В ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" визначено обмеження, яке стосується неустойки. Зокрема ч. 2 ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Також суд вважає безпідставними посилання представника відповідачки на лист позивача від 17.10.2023 року, я якому вказана сума процентів в розмірі 27847,16грн. Слід звернути увагу, що листом було надано відповідь на звернення відповідачки щодо реструктуризації заборгованості за договором, при цьому сума процентів нарахована станом на 17.10.2023 року, тобто до закінчення строку кредитування (а.с. 128).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь ТОВ "Бізнес Позика" слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 2338,73 гривень.

Керуючись ст.12-13,76-81,89, 247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором №453324-КС-014 від 06.09.2023 у розмірі 184 487,16 грн, яка складається: сума прострочених платежів по тілу кредиту 44 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 140 487,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір в розмірі 2338,73 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі України, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 21.01.2025