Справа № 22ц - 548                               Головуючий у 1 інст. - Бечко Є.М.     

                                                                      Доповідач - Хромець Н.С.

                                           У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 березня 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого - судді Хромець Н.С.

                        Суддів - Євстафіїва О.К.,   Скрипки А.А.

                        При секретарі - Рачовій І.І.

                        З участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача Гаврилюк І.О. , третьої особи ОСОБА_2

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу „Центр експлуатації - зв'язок” про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності,

                                         в с т а н о в и в:

            Рішенням Деснянського районного  суду м. Чернігова від 29 січня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, за ним визнане право власності на телефонний номерНОМЕР_1, а у решті вимог відмовлено.

            В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду у частині відмови йому у позові про усунення перешкод у здійсненні права власності та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду в частині відмови в усуненні перешкод у здійсненні права власності незаконним, посилаючись на порушення відповідачем наказу Міністерства зв'язку України № 136 від 16 вересня 1994 року. Крім того, позивач вважає невірним застосування судом Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 р.

              Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні телефонним номером, суд виходив з того, що такі вимоги не ґрунтуються на умовах договору між сторонами та вимогах закону. відповідно до угод між сторонами по справі, позивачеві встановлено квартирний телефон і надано телефонний номер, який підключено спареним способом відповідно до нормативних документів, що регулюють порядок надання послуг телефонного зв'язку.

            Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

            Судом встановлено що, відповідно до умов додаткової угоди від 5 липня 2007 р. та договору на надання послуг телефонного зв'язку, відповідач встановив позивачеві  індивідуальний телефонний номер, підключений до телефонної лінії за спареною схемою, виконавши таким чином взяті на себе зобов'язання. У названих документах відсутні дані про спосіб,  за яким телефонний номер позивача належить підключити до телефонної мережі.

           Посилання апелянта на те, що він є законним та повноправним  власником телефонного номера і має право вимагати безперешкодного користування телефонною мережею не дають підстав для скасування рішення суду. Право позивача на телефонний номер відповідачем не заперечується і визнане судом. Право позивача на користування його телефонною лінією відповідачем  також не обмежується, оскільки  третій особі ОСОБА_2. надано окремий телефонний номер.  Телефонним номером, який встановлено відповідно до умов  укладеної між сторонами додаткової угоди та договору про надання послуг телефонного звязку від 05 липня 1999 р., користується лише позивач. Ні названою угодою, ні наказом Міністерства зв'язку України № 136 від 19 вересня 1994 р., на який посилається позивач, не передбачено, що  спосіб підключення не може бути спареним.

             Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і посилання позивача на невірне застосування судом Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 р. № 720. Рішення суду по суті є правильним, а тому не може бути скасоване з формальних підстав. До того ж, висновки суду відповідають змісту п. 6 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 р., які були чинними на час укладення між сторонами договору, згідно з яким квартирним телефоном індивідуального користування є телефон, встановлений в окремій квартирі або у кімнаті комунальної квартири. За способом підключення телефони поділяються на основні, підключені до окремої лінії та основні, підключені за спареною схемою. Пунктом 27 Правил , затверджених Постановою КМ України від 22 квітня 1997 р. № 385, була передбачена можливість встановлення квартирних телефонів за спареною схемою без згоди абонента. Рішення про встановлення таких телефонів приймав керівник підприємства зв'язку.

             Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі  суд не мав.

             Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

                                                      у х в а л и в:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2008 року залишити без змін.

            Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.

    Головуючий:                                             Судді: