Донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 14 » 03 2008 р. справа № 22а-1848/08
83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Міронової Г.М., Сухарька М.Г.
при секретарі Агейченковій К.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Можарова З.М. - довір. від 22.10.207 року № 22/11
від першого відповідача - не з”явились
від другого відповідача - не з”явились
від третьої особи - Не світ О.В. - довір. від 08.05.2007р. б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 20.12.2007р.
у справі № 2а-5614/07
за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
до першого відповідача Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до другого відповідача Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
третя особа Приватне підприємство “Торговий дім “Акцент” м. Донецьк
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (перший відповідач), Суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2(другий відповідач), третя особа Приватне підприємство “Торговий дім “Акцент” м. Донецьк про визнання недійсною угоди від 13.02.2007 року купівлі - продажу будівлі головної контори, загальною площею 541,1 кв.м., розташованої за адресою:АДРЕСА_1, укладеної між відповідачами, та повернення нерухомого майна боржнику ПП “ТД “Акцент”, на підставі ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2007 року у справі № 2а-5614/07 (суддя Кошкош О.О.) позовна заява задоволена:
Визнаний недійсним договір купівлі - продажу будівлі головної контори загальною площею 541,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.02.2007 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2.
ОСОБА_2. зобов'язаний повернути ПП “ТД “Акцент” будівлю головної контори, яка розташована за адресою:АДРЕСА_1.
З ОСОБА_1. стягнуті на користь ОСОБА_2. кошти, отримані за угодою.
Відповідачами подана апеляційна скарга в якій вони просять постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Вказує на те, що справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства України, оскільки цей спір є цивільно - господарським спором, який містить питання про право власності, тому такий спір не підсудний адміністративним судам в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, в тому числі на рішення Третейська суду від 11.07.2007 року.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
13.02.2007 року ОСОБА_1(“Продавець”) та ОСОБА_2 (“Покупець”) укладений договір купівлі - продажу будівлі головної контори загальною площею 541,1 кв.м, розташованої за адресою:АДРЕСА_1 (а.с. 14 - 15).
Згідно п. 2. договору, ОСОБА_2. сплатив, а СПД - фізична особа ОСОБА_1. отримав 186 382 грн. за будівлю головної контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В пункті 1.4 договору купівлі-продажу від 13.02.07 року зазначено, що продавець ОСОБА_1. стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище будівля не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, треті особи не мають прав на вказану вище будівлю.
Покупець за договором ОСОБА_2. відповідно з п.1.5 Договору купівлі-продажу від 13.02.07 року заявив про відсутність недоліків у будівлі, які перешкоджають цільовому призначенню і про відсутність претензій у відношенні якісних характеристик будівлі.
Договір зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2006 року порушене провадження у справі № 27/38б про банкрутство Приватного підприємства “Торговий дім “Акцент”.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2006р. у зазначеній справі про банкрутство був затверджений реєстр вимог кредиторів.
Оскільки ПП “Торговий дім “Акцент” має заборгованість перед бюджетом (в сумі 38992 грн. коп., у зв'язку з чим все знаходиться в податковій заставі з 10.03.2005 року - згідно довідки податкового органу), ДПІ в Куйбишевському районі приєдналась до справи про банкрутство, та визнана кредитором у справі № 27/38б про банкрутство ПП “Торговий дім “Акцент”, обрана головою комітету кредиторів.
Постановою господарського суду Донецької області від 02.08.2006 у справі про банкрутство ПП “Торговий дім “Акцент”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (ЄДРПОУ 32576745) визнане банкрутом, ліквідатором призначена арбітражний керуючий ОСОБА_4.
В газеті “Голос України” від 29.08.06 за № 158(3908) опубліковане оголошення про визнання ПП “Торговий дім “Акцент” банкрутом.
На засіданні комітету кредиторів прийнято рішення про відновлення на балансі банкрута та проведення інвентаризації та оцінки будівлі головної контори, яка знаходиться по вул. Югославській, 7 в м. Донецьку.
У власності банкрута ПП “Торговий дім “Акцент” до 11.05.2005 року знаходилася будівля головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться поАДРЕСА_1
29.04.2005 року відбулися прилюдні торги, на яких вищезазначене нерухоме майно було реалізоване відділом Державної виконавчої служби Куйбишевського РУЮ м. Донецька суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1.
П'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою видане свідоцтво від 11.05.2005 року за № 4-1502 про придбання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1з прилюдних торгів майна - будівлі головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться поАДРЕСА_1.
СПД - фізичною особою ОСОБА_1. здійснена реєстрація права власності на будівлю головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1
Даний факт встановлений при розгляді справи № 44/374а, яка розглядалась господарським судом Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2006 року у справі № 44/374а визнані недійсними прилюдні торги, проведені 29.04.2005 року Донецькою філією спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст”, по відчуженню відділом державної виконавчої служби Куйбишевського РУЮ м. Донецька суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 арештованого нерухомого майна - будівлі головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться поАДРЕСА_1; визнане недійсним свідоцтво від 11.05.2005 року за № 4-1502 про придбання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1з прилюдних торгів майна - будівлі головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, видане П'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою
Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2007 року рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2006 року залишене без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 02.08.2007 року відмовлено Спеціалізованому державному підприємству “Укрспец'юст” в порушені касаційного провадження про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30.05.2007 року.
На підставі наведеного, ліквідатор ПП “Торговий дім “Акцент” звернувся до КП БТІ м. Донецька з заявою про відновлення права власності за зазначеною особою.
За інформацією, наданою КП БТІ м. Донецька СПД - фізична особа ОСОБА_1. за договором купівлі-продажу від 13.02.2007р. продав оспорювану будівлю головної контори гр. ОСОБА_2.
Враховуючи наведене, податкова інспекція вважає, що дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2. при укладанні угоди, яка оспорювалась, направлені на створення умов, які б унеможливили виконання рішення суду від 18.12.2006 року, тобто, господарське зобов'язання здійснено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а з дій осіб ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вбачається наявність умислу у обох сторін.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
В апеляційній скарзі вказується на порушення адміністративним судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки такі спори не підвідомчі адміністративним судам.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Право ДПІ подавати позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна встановлено п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС та пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч. 2, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - контролюючого органу, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо подання позову про визнання недійсним договору, в розумінні п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України і такі справа належать до компетенції адміністративних судів.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявників скарги на рішення Третейського Суду від 11.07.2007 року, яким визнане за ОСОБА_2. право власності на майно, яке є предметом спору, враховуючи наступне.
Рішенням Конституційного суду України від 10.01.2008 року №1-рп/2008 визначене, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, третейське самоврядування не є тотожним суддівському самоврядуванню, оскільки третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції за ст. 125 Конституції України, а третейські судді не наділені статусом професійних суддів. Третейське самоврядування як одна з форм громадського самоврядування слугує самоорганізації третейських суддів постійно діючих третейських судів, тоді як суддівське самоврядування належить до системи конституційного устрою держави (частина друга статті 130 Конституції України) і є формою самоорганізації професійних суддів.
Конституційним судом зазначено, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Третейські Суди приймають рішення тільки від свого імені, самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
Отже, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
Таким чином, рішення третейського суду, на яке посилаються відповідачі, не є обов'язковим для суду при вирішенні спору.
Крім того, колегія суддів враховує наступне.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства , а також моральним засадам суспільства.
Тобто, умовами чинності правочинів є дотримання певних умов, передбачених цивільним законодавством України, а саме:
1. зміст правочину не повинен суперечить цивільному законодавству;
2. правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта;
4. при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми;
5. правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним;
6. відповідність правочину спеціальним умовам.
Статтею 215 ЦК України передбачене, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, Законом розрізнені нікчемні та оспорювані правочини. Нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом, оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій формі. Іншим видом недійсних правочинів є правочини оспорювані, такі, що суперечать законним інтересам сторони або іншої особи.
З аналізу цієї норми Закону вбачається, що нею не обмежене право на звернення до суду з позовними заявами про визнання недійсними як нікчемних так і оспорюваних правочинів у випадках, встановлених Законом, коли порушені інтереси сторони або іншої особи, в тому числі, інтереси держави та суспільства.
Як зазначалось раніше, рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2006 року у справі № 44/374а, яке вступило в законну силу, визнані недійсними прилюдні торги, проведені 29.04.2005 року Донецькою філією спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст”, по відчуженню відділом державної виконавчої служби Куйбишевського РУЮ м. Донецька суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 арештованого нерухомого майна - будівлі головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться поАДРЕСА_1; визнане недійсним свідоцтво від 11.05.2005 року за № 4-1502 про придбання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1з прилюдних торгів майна - будівлі головної контори загальною прощею 541,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, видане П'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою.
Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Оскільки рішення суду не виконане, чим порушені інтереси як держави так і третьої особи, у якого обліковується борг перед бюджетом, колегія суддів вважає, що в цьому випадку порушені інтереси держави та суспільства, тому податкова інспекція обгрунтованно звернулась з позовною заявою про визнання такої угоди недійсною та суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення такої позовної заяви.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що окружний адміністративний суд невірно застосував норми цивільного законодавства в частині настання правових наслідків недійсності правочину, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу, в тому числі, про повернення нерухомого майна боржнику ПП “ТД “Акцент”, на підставі ст. 216 Цивільного Кодексу України.
Згідно зазначеної норми Закону недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Тобто, зазначеною нормою передбачена двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину, коли повернення в натурі одержаного за правочином неможливе, підлягає поверненню його вартість, тобто провадиться відшкодування одержаного за недійсним правочином у грошовій формі.
Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, незалежно від наявності вини сторін правочину.
Тобто, цією нормою встановлено, що настання правових наслідків недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину.
Суд першої інстанції задовольняючи позовну заяву в повному обсязі, при застосуванні наслідків визнання угоди недійсною зобов'язав ОСОБА_2. повернути ПП “ТД “Акцент” будівлю головної контори, яка розташована за адресою:АДРЕСА_1; та стягнув з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. кошти, отримані за угодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В порушення процесуального принципу диспозитивності та офіційного з”ясування всіх обставин у справі окружний адміністративний суд вийшов за межі позовних вимог в частині застосування наслідків визнання недійсними угод та стягнув з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. кошти, отримані за угодою.
Оскільки третя особа не є стороною правочину, який оскаржувався, колегія суддів вважає, що податкова інспекція невірно визначила вимоги про застосування правових наслідків визнання угоди недійсною, а суд першої інстанції, також, в задоволені позовної заяви в цій частині слід відмовити.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 165, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2007 року у справі № 2а-5614/07 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2007 року у справі № 2а-5614/07 за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство “Торговий дім “Акцент” м. Донецьк про визнання недійсною угоди від 13.02.2007 року купівлі - продажу будівлі головної контори, загальною площею 541,1 кв.м., розташованої за адресою:АДРЕСА_1, укладеної між відповідачами, та повернення нерухомого майна боржнику ПП “ТД “Акцент”, на підставі ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - скасувати.
Позовну заяву Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та суб¢єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство “Торговий дім “Акцент” м. Донецьк про визнання недійсною угоди від 13.02.2007 року купівлі - продажу будівлі головної контори, загальною площею 541,1 кв.м., розташованої за адресою:АДРЕСА_1, укладеної між відповідачами, та повернення нерухомого майна боржнику ПП “ТД “Акцент”, на підставі ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - задовольнити частково.
Визнати недійсною угоду від 13.02.2007 року купівлі - продажу будівлі головної контори, загальною площею 541,1 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_1та суб¢єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.03.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 15.03.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Г.М.Міронова
М.Г.Сухарьок