Справа № 2а-2487/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2008 року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі - Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А - 1451 про визнання недійсним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі просять визнати недійсним та скасувати наказ № 288 від 31.12.2003р. командира військової частини А - 1451 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення, посилаючись на те, що всупереч вимог ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та п. 9.2 Наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001р. «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», якими передбачено днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою, а ОСОБА_1 виключено зі списків частини 31.12.2003р., хоча він лише 09.01.2004р. повністю розрахувався з частиною, тобто здав справи та посаду, про що свідчать акти інвентаризації, затверджені 8 січня 2004р., обхідний лист майора ОСОБА_1, підписаний 09.01.2004р. та письмові пояснення членів інвентаризаційної комісії. Одночас, просять про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 весь це час звертався в різні органи за вирішенням вказаного питання.
Представник відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення проти позову, а тому суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних доказів в порядку ст. 128 КАСУ.
Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що проведеною військовим прокурором Харківського гарнізону перевіркою звернення громадянина ОСОБА_1 щодо законності та обґрунтованості видання командиром військової частини А-1451 наказу № 288 від 31.12.2003р. про виключення його зі списків військової частини всіх видів забезпечення з 31.12.2003р. було встановлено, що вказаний військовослужбовець був виключений зі списків частини вищевказаною датою незаконно.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та п. 9.2 Наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001р. «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», якими передбачено днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою.
Перевіркою встановлено, що майор ОСОБА_1 здавав справи та посаду і повністю розрахувався з частиною лише 9.01.2004р, про це свідчать акти інвентаризації, затверджені 8 січня 2004р., обхідний лист майора ОСОБА_1, підписаний 09.01.2004р. та письмові пояснення членів інвентаризаційної комісії.
Неодноразові звернення ОСОБА_1 до командування військової частини А - 1451, а також до посадових осіб Міністерства оборони України з проханням виключення його з особистого складу частини всіх видів забезпечення з 08.01.2004р., тобто з дня здачі справ і посади, були відхилені.
Військовою прокуратурою Харківського гарнізону 13.12.2005р. командиру військової частини А 1451 було направлено протест щодо скасування наказу № 288 від 31.12.2003р., як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
23.01.2006р. протест військового прокурора Харківського гарнізону командиром військової частини А-1451 було відхилено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 99 КАСУ встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ст. 100 КАСУ передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. В даному випадку ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням виключення його з особистого складу частини всіх видів забезпечення з 08.01.2004р., тобто з дня здачі справ і посади, як і до посадових осіб органів Міністерства оборони України та судові органи, де це питання не найшло вирішення, а тому причина пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, на думку суду є поважною і цей строк підлягає поновленню.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач не дотримав вимоги ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та п. 9.2 Наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001р. «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», якими передбачено днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою, а саме: ОСОБА_1 звільнено з посади 31.12.2003р., хоча він лише 09.01.2004р. повністю розрахувався з частиною, тобто здав справи та посаду, про що свідчать акти інвентаризації, затверджені 8 січня 2004р., обхідний лист майора ОСОБА_1, підписаний 09.01.2004, а тому дії відповідача в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення вищевказаною датою, тобто 31.12.2003р. не можуть вважатися такими, що відповідають чинному законодавству.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, згідно вимог ст. 22 Конституції України , в якій закріплено слідуючий принцип, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 100, 128, 159 КАСУ, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Поновити строк позовної давності.
Визнати недійсним наказ № 288 від 31.12.2003р. командира військової частини А - 1451 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення з 31.12.2003р. в частині виключення зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення з 31.12.2003р. замість вірно з 09.01.2004р. та скасувати наказ в цій частині.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-