Справа № 2а-2358/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» листопада 2007 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - СпірідоноваМ.О.
за участю секретаря - Ус Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м.Харкова про відшкодування суми надмірно сплаченого податку ,-
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в якому просив суд зобов'язати відповідача виконати вимоги позивача, щодо отримання бюджетного відшкодування з податку з доходів фізичних осіб в сумі 731,25 грн. та суми штрафу у розмірі 731,25 грн., , розрахований згідно пп.. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1000,00 грн.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач вказав, що відповідно до п. 18.8 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Протягом вказаного строку і по цей час, як зазначив позивач належні за Законом кошти (бюджетне відшкодування з податку з доходів фізичних осіб) йому не перераховувалися.
Крім того, 15.06.2007 р. позивач отримав лист від 14.06.2007 р. № 316/ч/17-140 підписаний заступником начальника Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 22705942 Гур'євим В. І., в якому він наводить свої аргументи про те, що згідно поданої мною декларацією не можна розраховувати на отримання бюджетного відшкодування з податку з доходів фізичних осіб тому, що позивач сплачую відсотки за іпотечним кредитом в іноземній валюті.
Як вказав позивач вказаний аргументи є безпідставними тому, що вони ґрунтуються на нормативних актах, які по-перше - не регулюють порядок оподаткування, а по-друге не мають жодного відношення до умов кредитування в його випадку.
Так, в згаданому листі, як вказав позивач, наводяться терміни та вимоги до іпотечного кредиту які стосуються виключно кредитів, що надаються Державною іпотечною установою, тоді як я отримав цей кредит у комерційному банку.
В цьому литі також робиться акцент на тому що відповідно статей 509 та 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але чомусь нехтують частиною 3 статті 533 цього Кодексу, згідно якої використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Крім цього, як зазначив позивач, декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність заворушення валютного законодавства. Відповідно до п. 1 ст. 5 цього Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.
Позивач також зазначив, що Укрсоцбанк (в якому він отримав іпотечний кредит) має таку ліцензію, тому отримання кредиту й сплата відсотків в іноземній валюті цілком відповідає діючому законодавству.
Позивач зазначив, що він звернувся зі скаргою з цього питання на дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до Державної податкової адміністрації України в Харківській області.
У відповідь отримав лист від 14.06.2007 р. № 316/ч/17-140 підписаний заступником начальника Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова Гур'євим В. І. в якому, спираючись на пункт 5.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" згідно якому центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм статті 5 "Податковий кредит" та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, наводить роз'яснення з питання можливості включення до податкового кредиту сум процентів, сплачених за іпотечним кредитом, виданим у іноземній валюті у листі ДПА від 26.04.2007 р. № 8445/7/17-0717.
З вищевказаним листом позивач не згоден та зазначив, що на виконання статті 5 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 року N 442 була затверджена Інструкції про податковий кредит, слід також зазначити, що цей документ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2003 р. за № 879/8200 (тобто це нормативно-правовий документ). Згадана Інструкція про податковий кредит немає жодних обмежень стосовно , щодо валюти, в якій надається такий кредит.
Крім того, згаданий лист ДПА від 26.04.2007 р. № 8445/7/17-0717 не зареєстрований у міністерстві юстиції і не має сили нормативно-правового акта. Та навіть якщо б цей лист мав силу нормативно-правового акта та вносив би певні зміни до Законодавства, ці зміни також не можна було б застосовувати щодо перерахування на мою користь коштів за податковим кредитом, тому що згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, адже декларацію про доходи за 2006 рік з розрахунком сум що підлягають поверненню та всі необхідні за Законом підтверджуючі документи я надав ще 30.03.2007' р., тобто раніше дати цього листа.
Також позивач вказав, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" має чітке визначення, що треба розуміти під терміном іпотечний житловий кредит. Так, згідно пункту 1.5. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Іпотечний житловий кредит - це фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу. Тобто Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не має ніяких обмежень, щодо валюти, в якій надається такий кредит.
Крім цього відповідно пп. 20.4.2. п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
- якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;
· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;
· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Відповідно до пп. 20.4.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 цього пункту (тобто у випадку коли податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір), така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
Згідно з статтею пп. 20.4.4 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).
В судовому засіданні позивач з'явився та позов підтримав у повному обсязі.
Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву в якій просив суд слухати справу за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 509 та 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України - гривні.
До того ж, як вказав представник відповідача, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Питання іпотечного кредитування регулюються, зокрема, Законом України "Про іпотеку". Згідно пункту 6 Прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України зобов'язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. На виконання цього доручення постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2004р. №1330 утворено Державну іпотечну установу, до компетенції якої (її Наглядової ради) входить, зокрема, регулювання питань іпотечного кредитування.
Рішенням правління Державної іпотечної установи від 12.09.2005р. №15 прийнято Вимоги до іпотечних кредитів (далі - Вимоги) та рішенням від 13.06.2006р. №35 прийнято Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (далі - Стандарти).
Згідно із визначенням термінів, наведеним у Стандартах, договір про іпотечний кредит - це договір, відповідно до якого Первинний кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти з метою придбання або ремонту житлового приміщення під заставу цього житлового приміщення в розмірі та на умовах, передбачених договором про іпотечний кредит (форма якого відповідним чином погоджена згідно Стандартів Установи), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними.
Відповідно до п.3.2 ст. З Вимог надання іпотечних кредитів позичальникам -фізичним особам здійснюється первинним кредитором виключно у грошовій одиниці України - гривні. Погашення іпотечного кредиту та відсотків за його користування здійснюється також виключно у грошовій одиниці України - гривні.
Враховуючи наведене, якщо фінансовий кредит на придбання (будівництво) житла було одержано фізичною особою у банківській установі у іноземній валюті, то такий кредит не може розглядатися як іпотечний кредит, за яким згідно із Законом передбачено реалізацію права платника податку на податковий кредит.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону України загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Згідно з п. 3.5 ст. З цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Судом встановлено, що позивач працює на ТОВ «Міжнародна аудиторська служба» та за період з 1 січня 2006 р. по 31 грудня 2006 р. він отримав сукупний доход у вигляді заробітної плати в розмірі 16304,52. Згідно з декларацією сума утриманого податку з позивача становить 2045,41 грн.
Позивач 06.05.2005 року уклав іпотечний договір з комерційним банком «Укрсоцбанком» сума іпотечного кредиту складає 10200,00 доларів США.
Згідно з п. 5.1.1 ст. 5.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Згідно з декларації за 2006 рік сплачена сума процентів за іпотечним кредитом складає 5625,03 грн.. Вказані витрати дозволені до включення до складу податкового кредиту відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Для отримання податкового кредиту 30.03.2006 р. позивач подав декларацію про доходи, одержані з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. та розрахунок податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, в тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту .
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку що позивач має право податковий кредит у відповідності до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Що стосується посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2004р. №1330 згідно якої утворено Державну іпотечну установу, до компетенції якої (її Наглядової ради) входить, зокрема, регулювання питань іпотечного кредитування та на рішення правління Державної іпотечної установи від 12.09.2005р. №15 яким прийнято Вимоги до іпотечних кредитів (далі - Вимоги) та рішенням від 13.06.2006р. №35 яким прийнято Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (далі - Стандарти) у якому зазначено, що договір про іпотечний кредит - це договір, відповідно до якого Первинний кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти з метою придбання або ремонту житлового приміщення під заставу цього житлового приміщення в розмірі та на умовах, передбачених договором про іпотечний кредит (форма якого відповідним чином погоджена згідно Стандартів Установи), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними, також те, що відповідно до п.3.2 ст. З Вимог надання іпотечних кредитів позичальникам - фізичним особам здійснюється первинним кредитором виключно у грошовій одиниці України - гривні. Погашення іпотечного кредиту та відсотків за його користування здійснюється також виключно у грошовій одиниці України - гривні.
Суд зазначає, що Державна іпотечна установа (далі - Установа) утворена постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. N 1330 "Деякі питання Державної іпотечної установи" згідно Статуту Державної іпотечної установи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1715 метою діяльності Установи є сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні, зокрема шляхом рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та запровадження ефективних механізмів підвищення рівня їх ліквідності.
Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку що посилання відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, так як воно відноситься до Державної іпотечної установи якою комерційний банк «Укрсоцбанк» не є.
Крім цього суд зазначає, що у відповідності до ст. 5 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 року N 442 була затверджена Інструкції про податковий кредит, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2003 р. за № 879/8200 яка не встановлює жодних обмежень стосовно грошової одиниці в якій надається іпотечний кредит.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми штрафу за неповне повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит на підставі пп. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" то вони підлягають задоволенню.
З урахуванням неотримання позивачем суми надміру сплаченого податку в розмірі 731,25грн. у строк від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 100 % від вказаної суми - 731 грн. 25 коп.
Щодо стягнення судових витрат з відповідача у сумі 1000 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки згідно вимог ст. 90 КАС України витрати , пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або інших фахівців в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Керуючись ст. 158,159,160,161,162, 163 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м.Харкова про відшкодування суми надмірно сплаченого податку - задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м.Харкова на користь ОСОБА_1 (мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1) суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 731, 25 грн. та штраф за несвоєчасне повернення суми надмірно сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 731,25 грн..
В іншій частині відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26.11.2007 року
Суддя Спірідонов М.О.