Справа № 11 а - 605 Головуючий у 1-інстанції Побережний В.Й.
Категорія ст.ст. 122 ч. 1,296 ч,2 КК України Доповідач Крижанівський В.В.
УХВАЛА Іменем України
29 серпня 2006 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого : Крижанівського В.В.
суддів: Моніча С.П. , Мельничук Н.М.
з участю прокурора:Селюченко І.І,
засудженого: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Корольовського району м.Житомира на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 20 червня 2006 року, яким:
ОСОБА_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працюючого, не судимого,-
засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 3 роки обмеження волі; за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання - 3 роки обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та зобов'язано засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в ці органи.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписка про невиїзд.
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 20 серпня 2005 року близько 1 години поблизу будинку АДРЕСА_2, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, умисно наніс удар скляною пляшкою в область очей потерпілому ОСОБА_2, від чого останній впав і втратив свідомість, а особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, умисно нанесла удари руками в область губ та потилиці потерпілому ОСОБА_3. Після того, як потерпілий ОСОБА_3 впав, ОСОБА_1 спільно з вказаною особою, не припиняючи своїх хуліганських дій, умисно нанесли потерпілим чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла.
В результаті спільних хуліганських дій ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, умисно заподіяли:
· потерпілому ОСОБА_2 закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді тупої травми обличчя у формі синців, множинних саден та забійної рани на обличчі, проникаючого поранення лівого ока з випадінням райдужки та дефектом рогівки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я;
· потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді 3-х саден на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
В апеляції та доповненні до неї старший помічник прокурора Корольовського району м.Житомира просить вирок суду скасувати із-за м'якості призначеного покарання та невідповідністю висновків суду, зазначених у вироку, фактичним обставинам вчинення злочину. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі, за ст. 296 ч.2 КК України на 5 років обмеження волі. Згідно ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 - 5 років обмеження волі. При цьому посилається на те, що у вироку суду невірно зазначено про часткове визнання вини засудженим, хоча ні на досудовому, ні під час судового слідства ОСОБА_1 не визнавав своєї вини у скоєних злочинах. Також, у вироку суду невірно зазначені покази свідка ОСОБА_4 щодо нанесення ударів ОСОБА_2. Вказує, що при призначенні покарання засудженому судом не врахована його протиправна поведінка до скоєння злочину та покази свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 неврівноважений і жорстокий у відношенні до інших людей. Потерпілому ОСОБА_2 не було надано можливості виступити в судових дебатах.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка частково підтримала апеляцію з наведених мотивів та просила вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого, який щиро кається і просить вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція старшого помічника прокурора Корольовського району м.Житомира не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, зібраних в ході досудового розслідування та перевірених під час розгляду справи в суді і ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Посилання в апеляції на те, що ОСОБА_1 не визнав вини ні в ході досудового слідства, ні в суді не відповідає дійсним обставинам справи. Так, під час судового слідства він давав покази про обставини вчиненого злочину, просив пробачення у потерпілих, з чого слідую що він вину визнає, але не в повному обсязі.
Безпідставним і суперечливим є і посилання прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які полягають в тому, що у вироку невірно зазначені покази свідка ОСОБА_4 щодо нанесення побоїв потерпілому ОСОБА_2, та те, що не врахована протиправна поведінка засудженого щодо свідка ОСОБА_5.
Мотивувальна частина вироку щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.334 КПК України. Вона містить формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, в тому числі і щодо нанесення побоїв ОСОБА_2, яке ніким не оспорене.
Такий висновок суду ґрунтується на доказах зібраних в ході досудового слідства та перевірених судом, показах потерпілих, свідків, в тому числі і на показах свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Зібраним доказам суд дав правильну юридичну оцінку.
Оцінивши всі докази в сукупності суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1, ст. 296 ч.2 КК України.
Міра покарання засудженому призначена з врахуванням вимог ст.65 КК України. При цьому враховано, що злочин вчинено ОСОБА_1 вперше, відноситься до злочинів середньої тяжкості, потерпілі не наполягали на призначенні суворого покарання, по місцю проживання засуджений характеризуються позитивно (а.с. 144, 145), має на утриманні малолітню дитину. Крім цього, слід відмітити протиправну поведінку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як це слідує з показів засудженого, самих потерпілих та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4.
Суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від призначеного реального покарання і застосував до нього положення ст.75 КК України.
Твердження прокурора в доповненнях до апеляції про те, що, як вбачається з протоколу судового засідання, потерпілому ОСОБА_2 не надано можливості виступити в судових дебатах не може бути підставою для скасування вироку. Ця процесуальна дія стосується потерпілого ОСОБА_2, який не вважає це істотним порушенням кримінально-лроцесуального закону і вирок не оскаржує.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановленого в даній справі вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію старшого помічника прокурора Корольовського району м.Житомира залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 20 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 без зміни.