Справа № 2а-225/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«6» серпня 2007 року                                                                                     м. Харків

            Харківський окружний адміністративний суд у складі :

судді - Спірідонова М.О.

за участі секретаря  - Ібадова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адмінистративний позов ОСОБА_1  до Харківського слідчого ізолятора та Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання заниженими показників деяких пунктів грошового атестату

встановив:

            Позивач звернувся до суду з позовом   Харківського слідчого ізолятора та Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання заниженими показників деяких пунктів грошового атестату.

            В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона працювала старшим Інспектором групи по роботі з особовим складом у Харківському слідчому ізоляторі УДДУ з ПВП у Харківській області. Звільнилась у запас Збройних сил за власним бажанням з 23 травня 2005 ро­ку.

Позивачка вказала, що загальним принципом пенсійного забезпечення військовослужбовців є пряма пропорційна залежність розміру їх пенсій від тих обставин, які мали місце в період проходження ними військової служби. Тому обставини, яки мали міс­це на день звільнення з військової служби-тривалисть цієї служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж, щомісячні додат­кові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення ) та пре­мії в розмірах, установлених законодавством та інші, визначають як право на пенсійне забезпечення військовослужбовців за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і ря­дового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», так і розмір, умови і порядок виплати цієї пенсії.

При цьому за базу для розрахунку пенсії приймаються до уваги дані грошо­вого атестату, де визначено загальна сума виплат перед звільненням. Так, її грошовий атестат містить показники, які визначені не у відповідно­сті з вимогами діючого законодавства, а набагато заниженні, а саме данні щодо премії та отримання грошової допомоги при звільненні.

Також, позивачка вважаю незаконним і той факт, що їй не була нарахована премія за останній місяць праці на своїй посаді, що, звісно, і не знайшло свого відо­браження у процентному відношенні в грошовому атестаті. Не погоджуючись з цим, вона декілька разів зверталася до Державного департаменту України з питань виконання покарань з проханням надати чітку та обґрунтовану відпо­відь на підставі чого дані її грошового атестату занижені. Однак, незва­жаючи на численне листування, в порушення її права на отримання необ­хідної їй інформації, яка зачіпає її інтереси стосовно отримання пенсії, передбаченої законодавством, вона отримувала відповіді на запитання, які не ставила.

Позивачка вважає що у  зв'язку з недбалістю та байдужістю відповідача, який всупереч ст..43 ч. З Закону України «Про пенсійне забезпечення військовос­лужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Наказу №203 від 18.10.2004р. «Інструкція про поря­док застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпе­чення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої сис­теми.», п.1.2; п.9.6; п.21.1, Постанові КМУ № 393 від 17.07.1992р. «Про по­рядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, в\с надстро­кової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» п.п. 7; 10 та Указу Президента України від 04.10.1996 року, від 16.06.1999 року , від 31.08.2001 року видав їй грошовий атестат з заниженими розмірами деяких видів грошового забезпечення.

Просила суд  визнати данні  розміру грошового забезпечення пункту 11 грошового  атестату заниженими з моменту видачи даного грошового атестату, а саме з 23.05.2005 року; зобов'язати відповідача внести в її грошовий атестат зміни до п. 11 - премії в розмірі 33,3 %,   а також зобов'язати відповідача нарахувати і сплатити їй грошову допомогу, яка повинна була видана їй при звільненні.

Позивачка в судове засідання з'явилась та підтримала свій позов в повному обсязі.

Представники Харківського слідчого ізолятора та  Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області в судове засідання з'явились та не погодились з позовом в повному обсязі , вказавши, що ОСОБА_1 проходила службу в Харківському слідчому ізоляторі і була звільнена з органів кримінально-виконавчої системи наказом № 37 о/с від 20 травня 2005року наказом Управління Департаменту в Харківській області згідно з п.64 "Ж" Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил (за власним бажанням).

Нарахування пенсії ОСОБА_1 здійснено було з урахуванням вимог закону України від 15 червня 2004року №1769 - IV "Про внесення змін до статі 43 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців , осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набрав чинності з 01.01.2005року, тобто з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення в розмірах, встановлених законодавством.

Грошовий атестат містить в собі показники основних та додаткових видів грошового забезпечення, які були встановлені позивачу на момент звільнення за останньою штатною посадою наказами по Харківському слідчому ізолятору.

Згідно з Наказом держдепартаменту від 18.10.2004року №203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2004року до основних ( обов'язкових для виплати) видів грошового забезпечення включаються: посадовий оклад; оклад за спеціальне звання; надбавка за вислугу років;  щомісячна надбавка в розмірі 100% грошового забезпечення; грошова дорога при звільненні.

Відповідачи вказали, що премія є додатковим видом грошового забезпечення і виплачується на підставі наказів начальника установив в залежності від фінансових можливостей.

Крім того, щорічно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається, що фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень здійснюються лише в   межах   фонду   заробітної   плати   (грошового   забезпечення),   затвердженого   для бюджетних установ у кошторисах на відповідний рік.

Відповідачи також вказали, що указ Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ, на який посилається позивач, згідно п.З б, надає право, а не зобов'язує керівників у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів преміювати особистий состав.

Що стосується твердження позивача, що вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, то згідно Закону України від 25.03.2005року № 2505-1У "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджету країни на 2005рік" та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності з 31.03.2005року (з моменту опублікування) внесено зміни в статтю 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у  разі повторного їх звільнення із служби грошова допомога передбачена цією статтею не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.

За даними особової справи, ОСОБА_1 проходила службу в Збройних Силах України з 29.01.1993року по 11.08.2003року і була звільнена з дійсної військової служби в запас Збройних Сил України за ст..63 п. "Г" (у зв'язку із скороченням штатів).

Згідно з п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992року №393 -військовослужбовцям при звільненні зі служби у зв'язку із скороченням штатів передбачена виплата грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За довідкою Харківського прикордонного загону №11/323 від 31 травня 2005року ОСОБА_1 отримала грошову допомогу.

Відповідачи просили суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.

Суд вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що  позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Як було встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1, працювала інспектором групи по роботі з особовим складом у Харківському слідчому ізоляторі УДДУ з ПВП у Харківській області, та звільнилась у запас Збройних сил за власним бажанням  23 травня 2005 року. Пенсія позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які вона отримувала під час служби  за винятком премії.

Відповідно до положень ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення військово­службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, вій­ськовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, вій­ськовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за ви­слугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфі­кацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 лип­ня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офі­церського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбов­цям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» передбачено, що пенсії особам зазна­ченої категорії військовослужбовців обчислюються із суми гро­шового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.

Наказом держдепартартаменту від 18.10.2004 року № 203, зареєстрованого в Мінюсте України 05.11.2004 року  затверджено, що начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами, тобто премія не віднесено до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запрова­джене на підставі Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпе­чення військовослужбовців». Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових ви­дів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони під­лягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпе­чення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія в розмірі 33,3 % не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Крім цього, що до посилань позивача на нормативно-правові акти щодо включення премії в грошовий атестат, то суд приходить до висновку, що надбавки і премії, за­проваджені нормативно-правовими актами, вказані позива­чем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», у редакції, яка була чинною на час нарахування пенсії, та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, при­значення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцер­ського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, осо­бам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» немає правових підстав для внесення премії до грошового атестату на підставі зазначених позивачем нор­мативно-правових актів.

Що стосується виплати грошової допомоги при звільненні, то згідно Закону України від 25.03.2005року № 2505-1У "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджету України на 2005рік" та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності з 31.03.2005року (з моменту опублікування) внесено зміни в статтю 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у  разі повторного їх звільнення із служби грошова допомога передбачена цією статтею не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.

Як було встановлено під час розгляду справи і підтверджено самою позивачкою, вона дійсно  проходила службу в Збройних Силах України з 29.01.1993року по 11.08.2003року і була звільнена з дійсної військової служби в запас Збройних Сил України за ст..63 п. "Г" (у зв'язку із скороченням штатів), та згідно з п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992року №393 - військовослужбовцям при звільненні зі служби у зв'язку із скороченням штатів передбачена виплата грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби., отримала грошову допомогу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що підстав для  призначення пенсії з урахуванням премії не має, а також не має підстав для   нарахування та сплати грошової допомоги при звільненні.

Керуючись   ст. 158,159,160,161,162, 163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до Харківського слідчого ізолятора та Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання даних  розміру грошового забезпечення пункту 11 грошового  атестату заниженими з моменту видачи даного грошового атестату, а саме з 23.05.2005 року; про  зобов'язання відповідача внести в її грошовий атестат зміни до п. 11 - премії в розмірі 33,3 %,   а також про зобов'язання  відповідача нарахувати і сплатити їй грошову допомогу, яка повинна була видана їй при звільненні - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                        Спірідонов М.О.