Справа № 2а-2244/07
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2007 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - СпірідоноваМ.О.
за участю секретаря - Андренко Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ДІЛ у Київському районі м.Харкова до
1. Колективного спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства «Промінь»,
2. ОСОБА_1
3. про визнання угоди недійсною -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Колективного спеціалізованого монтажно-експруатаційного підприємства «Промінь» та ОСОБА_1 в якому просив суд визнати недійсним договір куплі-продажу нежитлової адміністративної будівлі загальною площею 1014,1 кв.м. між КСМЕП «Промінь» та ОСОБА_1 на загальну суму 165160 грн.; визнати недійсним господарське зобов'язання КСМЕП «Промінь» та ОСОБА_1 на загальну суму 165160 грн; застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним; сплату судових витрат покласти на відповідачів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що колективне спеціалізоване монтажно-експлуатаціне підприємство «Промінь» зареєстровано свідоцтвом виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.12.1994 року за № 14801200000005714. На податковому обліку у ДШ Київському районі м. Харкова КСМЕП «Промінь» знаходиться з 17.01.1995 року за №2132/2317.
ДШ у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КСМЕП «Промінь» за період з 01.05.2004 року по 01.05.2007 року.
Актом перевірки встановлено, що 11.04.2007 року між КСМЕП «Промінь» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу адміністративної будівлі.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 договору купівлі-продажу продавець ( КСМЕП " Промінь") продав, а Покупець ( ОСОБА_1 ) купив нежитлову будівлю, адміністративну під літ "А-2" загальною площею 1014,1 кв.м., на земельній ділянці п. 5053 кв.м., що розташована за адресою в АДРЕСА_1.
П.П. 1.3. п. 1 вищезазначеного договору зазначено, що згідно висновку про вартість майна, виданого Українською Універсальною біржею, вартість майна становить 165160 грн.
12.06.07 року на адресу ДПІ у Київському районі м.Харкова надійшов лист Ізюмської ОДПІ від 11.06.07 року № 517/7/13-001, яким надано інформацію щодо ринкової вартості незалежної оцінки адміністративної нерухомості по АДРЕСА_1, а саме - лист суб*єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому зазначено, що ринкова вартість незалежної оцінки СОД нерухомості в районі АДРЕСА_1 складає 580 грн./кв.м.
Крім того, ДПІ у Київському районі м. Харкова листом від 29.05.07 року № 8084/10/23-313 направила лист генеральному директору ТОВ "Проконсул-Девелопмент" щодо надання інформації стосовно рівня середніх (звичайних) цін реалізації на внутрішньому ринку України, які діяли у квітні 2007 року ( станом на 11.04.07 року) на нежитлову, адміністративну будівлю, яка розташована у АДРЕСА_1.
Крім того, ТОВ "Проконсул-Девелопмент" у своєму листі надало найбільш вірогідні діапазони цін на нежитлову нерухомість в м. Ізюмі станом на 01.05.2007 року, а саме:
1. Торгівельні приміщеня - 400-1000 дол. США / кв.м.
2. Адміністративні приміщення - 200-300 дол. США / кв.м.
3. Виробничо-складські приміщення - 80-150 дол. США / кв.м
Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чітко встановлено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності
- однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно п.7.5 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.
Як вказав представник позивача вищевикладене свідчить, що господарське зобов'язання купівлі - продажу нежитлової адміністративної будівлі порушує публічний порядок, оскільки занижуючи валовий дохід, КСМЕП "Промінь" умисно занижує базу оподаткування ( знаходиться на спрощеній системі оподаткування, та відповідно сплачує 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції) .
Відповідно до статті 203 Цівільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, діяльність КСМЕП "Промінь" була завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, угода між КСМЕП "Промінь" та ОСОБА_1 була укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства, а саме - з метою ухилення від оподаткування.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 із змінами та доповненнями "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" вказано, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Виходячи з наведеного представник позивача вказав, що господарська діяльність КСМЕП "Промінь" здійснювалась поза межами правової відповідальності, без відображення таких операцій в податковому обліку, без сплати до бюджету відповідних податків і з приховуванням оподаткованого доходу. Тобто, вказана угода купівлі-продажу укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України -господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або здійснене з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути за вимогою однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що здійснене з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, то при наявності наміру у обох сторін - при виконанні зобов'язання двома сторонамии - в доход держави за рішенням суду стягується все отримане ними по зобов'язанню, а при виконанні зобов'язання однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. При наявності наміру лише у однієї із сторін все отримане нею повинно бути повернено другій стороні, а отримане останній або належне неї на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що зменшення валового доходу, збільшення валових витрат обігу та виробництва за господарським зобов'язанням, рівно як і за правочином чи угодою, які суперечать інтересам держави і суспільства, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено, відтак порушує економічні та податкові інтереси Держави та суспільства, що вимагає їх захисту.
Представник позивача в судове засідання з'явився та наполягав на задоволенні позову.
Представники першого та другого відповідача з'явились та з позовом не погодились вказавши, що приміщення адміністративної будівлі. Що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було продано та придбано у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав згідно яких можна було б вважати, що угода купівлі-продажу вищевказаного будинку була здійснена з метою, завідома суперечній інтересам держави та суспільства позивачем не вказані.
Суд встановив, що колективне спеціалізоване монтажно-експлуатаціне підприємство «Промінь» зареєстровано свідоцтвом виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.12.1994 року за № 14801200000005714. На податковому обліку у ДШ Київському районі м. Харкова КСМЕП «Промінь» знаходиться з 17.01.1995 року за №2132/2317.
ДПІ у Київському районі м. Харкова 06.06.2007 року проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КСМЕП «Промінь» за період з 01.05.2004 року по 01.05.2007 року.
Актом перевірки від 06.06.2007 року № 240/23-322/22690471 встановлено, що 11.04.2007 року між КСМЕП «Промінь» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу адміністративної будівлі.
Нежитлове приміщення адміністративної будівлі, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 належало Відповідачу -1 на підставі свідоцтва про право власності № 965 від 22.02.2007 р. та зареєстровано в Ізюмському БТІ 26.02.2007 р. за № 310 , реєстраційний номер 16691964.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 договору купівлі-продажу продавець ( КСМЕП " Промінь") продав, а Покупець ( ОСОБА_1 ) купив нежитлову будівлю, адміністративну під літ "А-2" загальною площею 1014,1 кв.м., на земельній ділянці п. 5053 кв.м., що розташована за адресою в АДРЕСА_1.
Згідно п.п 1.3. п. 1 вищезазначеного договору зазначено, що згідно висновку про вартість майна, виданого Українською Універсальною біржею, вартість майна становить 165160 грн.
Відповідно до п. 2 договору купівлі - продажу ціна нежитлової будівлі становить 165160 грн. Покупець оплачує продавцю за нежитлову будівлю ціну 165160 грн. на протязі 10 днів з моменту укладання цього договору.
12.06.07 року на адресу ДПІ у Київському районі м.Харкова надійшов лист Ізюмської ОДПІ від 11.06.07 року № 517/7/13-001, яким надано інформацію щодо ринкової вартості незалежної оцінки адміністративної нерухомості по АДРЕСА_1, а саме - лист суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому зазначено, що ринкова вартість незалежної оцінки СОД нерухомості в районі АДРЕСА_1 складає 580 грн./кв.м.
13.06.07 року на адресу ДПІ у Київському районі м. Харкова надійшов лист ТОВ "Проконсул-Девелопмент", яким повідомлено, що основними чинниками, що впливають на рівень цінових показників, є наступні:
· призначення приміщення;
· загальна та корисна площа;
· планувальні рішення;
· технічний стан приміщень та комунікацій;
· місце розташування об'єкту нерухомості;
· наявність інфраструктури в районі розташування об'єкту
· нерухомості.
Крім того, ТОВ "Проконсул-Девелопмент" у своєму листі надало найбільш вірогідні діапазони цін на нежитлову нерухомість в м. Ізюмі станом на 01.05.2007 року, а саме:
1.Торгівельні приміщеня - 400-1000 дол. США / кв.м.
2Адміністративні приміщення - 200-300 дол. США / кв.м.
1. Виробничо-складські приміщення - 80-150 дол. США / кв.м
Згідно довідки ОСОБА_2 наданої під час розгляду справи вказано, що лист - відповідь від 22.05.2007 року інформація про ринкову вартість виконаної незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності адміністративної нерухомості в районі АДРЕСА_1, а не ринкова вартість об'єкту , який знаходиться за зазначеною адресою. Оцінка вартості вказаного об'єкту не виконувалась і огляд його не проводилась, в зв'язку з відсутністю підстав.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 203 Цівільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно змісту ст.4 Закону України «Про власність» № 697-12 від 07.02.1991 р., власник на свій розсуд має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи Відповідач -1 для визначення ринкової ціни звернувся до Української універсальної біржі, де 23.02.2007 р. отримав звіт з оцінки майна нежитлової будівлі, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , де визначено , що величина вартості складає 165160 грн 00 коп з ПДВ. Звіт з оцінки виконно згідно вимог ст.9 Закону України «Про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІЇЇ від 12.07.2001 р. та ст.З загальних положень Національного стандарту з оцінки № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
Згідно висновків рецензії виданої ПП «Харбізнесконсалтінг» звіт про оцінку майна виконаний на основі методичних принципів оцінки , визначених в нормативно-правових актах по оцінці майна і може бути використаний з метою оцінки.
Після отримання результатів оцінки Відповідач-1 скликав конференцію представників колективу власників ( вищого органу управління ), про що було повідомлено через засоби масової інформації ( газета « Слобідський край № 28 від 13.03.2007р. ) . Конференція відбулась 28.03.2007 р. і прийняла рішення про затвердження результатів експертної оцінки, продаж нежитлового приміщення гр. ОСОБА_1 за 165160 грн 00 коп. В подальшому через органи нотаріату Ізюмського міського нотаріального округу було оформлено договір куплі - продажу від 11.04.2007 р. реєстраційний № 695.
Таким чином суд зазначає, що Відповідач -1 , здійснюючи розпорядження своєю власністю діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Щодо стосується позивача в обґрунтування своєї правової позицію на два листи суб'єктів оціночної діяльності - ТОВ «Проконсул - Девелопмент» № 167 від 08.06.2007 р. та ФОП ОСОБА_2 №22 від 22.05.2007 р. суд зазначає, що вони не містять конкретних фактів з гідно яких можна було б зробити висновок про наявність наміру на укладення угоди з метою яка завідомо суперечить інтересам держави, а містить лише консультативну інформацію про вартість квадратного метру площі без урахування ознак приміщення.
Суд зазначає, що згідно вимог п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Так позивач не надав доказів в обгрунтування наявності у Відповідача-1 і Відповідача-2 умислу, наміру на укладення господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, скоєння дій, направлених на ухилення від сплати податків.
Крім цього позивачем не підтверджено наявність доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, позовні вимоги є неправомірними.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, але таких доказів позивачем суду не надано.
Доказів відсутності повноважень у Відповідача 1 та Відповідача-2 на підписання такого договору в момент його укладання суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необгрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову ДІЛ у Київському районі м.Харкова до Колективного спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства «Промінь» та ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною-відмовити.
Скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2007 року про вжиття заходів забезпечення позову
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 24.12.2007 року.
Суддя
Спірідонов М.О.