АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1620/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51 Резнік Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПальонного В.С.
суддівНерушак Л.В., Карпенко О.В.
при секретаріКонстантин В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Вітаміни» про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Вітаміни» про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що з 2 липня 1992 року працював у відповідача в лабораторії метрології.
3 серпня 2010 року він подав на ім’я генерального директора ВАТ «Вітаміни» заяву про надання йому відпустки з 6 серпня 2010 року з послідуючим звільненням з роботи за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14 років, але в задоволенні його заяви про надання відпустки з 6 серпня було відмовлено та накладено резолюцію про надання відпустки з 11 серпня 2010 року з наступним звільненням.
Оскільки 8 серпня 2010 року відповідно до наданої профкомом путівки розпочинався заїзд на базу відпочинку «Вітамінка», він з 9 серпня 2010 року не вийшов на роботу і разом з сім'єю поїхав до моря.
Коли після повернення з бази відпочинку він прийшов на підприємство за розрахунком, йому запропонували дати письмове пояснення з приводу відсутності на роботі, а 26 серпня 2010 року запросили на засідання профспілкового комітету, який дав згоду адміністрації на його звільнення з роботи за прогул.
Наказом № 24п від 26 серпня 2010 року він був звільнений з роботи з 26 серпня 2010 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул.
Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, позивач просив змінити формулювання причин звільнення його з роботи із звільнення за прогул на звільнення за власним бажанням та стягнути з відповідача 3000 грн. в відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 і його представника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справі згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду у даній справі зазначеним вимогам не відповідає
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд виходив з того, що позивач в період з 9 серпня 2010 року по 20 серпня 2010 року допустив прогул без поважних причин, а тому він правомірно звільнений з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові №9 від 06.11.1992 року з послідуючими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п. 24 роз’яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 працював в ВАТ «Вітаміни» з 1992 року. Відповідно до графіка відпусток йому була передбачена відпустка в серпні 2010 року. В травні 2010 року сім’ї ОСОБА_6 профкомом ВАТ була видана путівка для оздоровлення на базу відпочинку «Вітамінка», розташовану на березі моря, строком з 08 серпня 2010 року по 18 серпня 2010 року. 3 серпня 2010 року ОСОБА_6 подав заяву про надання йому відпустки з 6 серпня 2010 року з наступним звільненням з роботи. Проте дана заява не була задоволена, генеральний директор ВАТ наклав на ній резолюцію про надання відпустки з 11 серпня 2010 року. 8 серпня 2010 року ОСОБА_6 разом з дружиною та дочкою поїхав на відпочинок по путівці.
Після повернення з бази відпочинку ОСОБА_6 звернувся за розрахунком, але йому було запропоновано надати пояснення з приводу невиходу на роботу та за попередньої згодою з профкомом наказом № 24п від 26 серпня 2010 року звільнено з роботи за прогули.
Пунктом 4 ст. 40 КЗпП України передбачено звільнення з роботи за ініціативою адміністрації лише за прогул без поважних причин. Разом з тим, ні адміністрація ВАТ «Вітаміни» в наказі № 24п від 26 серпня 2010 року, ні профспілковий комітет ВАТ в своєму протоколі №100 від 26 серпня 2010 року не визначили, що ОСОБА_6 був відсутній на роботі без поважних причин.
Свою необхідність в відпустці з 6 серпня 2010 року позивач обґрунтовано мотивував графіком відпусток; наявністю путівки з часом заїзду на відпочинок з 08 серпня 2010 року на трьох чоловік; необхідністю оздоровлення малолітньої дитини, яка має ряд хронічних захворювань.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що самовільних вихід ОСОБА_6 у відпустку без отримання наказу адміністрації є порушенням трудової дисципліни, але не може вважатися прогулом без поважних причин.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. За таких обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення в частині зміни формулювання причин звільнення з роботи з п. 4 с. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню за недоведеністю.
Так як позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі ( 37 гривень витрати на ІТЗ) підлягають стягненню з відповідача
Керуючись ст. ст. 307,. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Вітаміни» про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_6 з роботи з ВАТ «Вітаміни», викладене в наказі генерального директора ВАТ «Вітаміни» № 24п від 26 серпня 2010 року, з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України- звільнення за власним бажанням та зобов’язати ВАТ «Вітаміни» внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_6.
Стягнути з відповідача ВАТ «Вітаміни» на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 37 гривень..
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий :
Судді :