Справа № 22-а-2306/11 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю. В.
Категорія 70\10.3.1 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретаря: Мариняк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», -
встановила:
рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2009 року вказаний вище позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо нарахування позивачу підвищення до пенсії, отриманої в періоди з 09 липня до 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та в період з 01.01.09 по 30.06.2009 р. у розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, отриманої в періоди з 09 липня до 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та в період з 01.01.09 по 30.06.2009 р. у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, що діяла на момент такої виплати, з урахуванням проведених нарахувань.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі, просить його скасувати й ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали та обставини справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 вказаного вище Закону «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Нарахування і виплата у 2009 р. дітям війни надбавки до пенсії здійснюється у встановленому законом розмірі залежно від мінімальної пенсії за віком і протилежного відповідач не довів.
Твердження апелянта про порушення норм матеріального права є безпідставним з наступних підстав.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначені розміру підвищення до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
А відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення Закону України «„Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Мостиському районі Львівської області залишити без задоволення, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2009 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.