441/2574/23 2/441/46/2022/441/46/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.01.2025 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Пеленської Х.О.

позивачки ОСОБА_1 , представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_4 пр  визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 23.10.2023 звернулася в суд із позовом до  ОСОБА_4  про визнання спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння, у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, просила визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину домоволодіння та на 1/2 частину земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі. Вимоги обґрунтовувала тим, що у шлюбі з ОСОБА_4 ,  за спільно накопичені кошти, 27.08.2020 придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння. Після розірваня 07.08.2023 шлюбу, відповідач добровільно розділити набуте за час шлюбу майно відмовляється, відтак вона змушена звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 26.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 51).

ОСОБА_4 , 20.11.2023 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння особистою приватною власністю мотивуючи тим, що означене майно придбав 27.08.2020 за особисті кошти накопичені ним до реєстрації шлюбу у період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року, що підтверджується відповідними довідками військових частин у яких він проходив службу, інше. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 27.11.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 111).

28.11.2023, зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та об`єднано в одне провадження під № 441/2574/23.

Позивачка (за зустрічним позовом)  ОСОБА_1  в суді вимоги підтримала з мотивів наведених у заяві, крім цього пояснила, що з  ОСОБА_4  тривало разом проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу, а в жовтні 2018 року такий шлюб зареєстрували, що відповідач проходив службу у військових частинах, а вона як дружина мала у розпорядженні його банківську картку, з якої знімала кошти та купляла іноземну валюту для придбання житла в інтересах їх сім`ї, що крім цього вона також працювала, в т.ч. їздила за кордон на роботу, що у серпні 2020 року спільними зусиллями та за спільні кошти ними придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння, які за їх спільною згодою, зареєстровані за  ОСОБА_4 , що після купівлі житла, придбану за кордоном побутову техніку та зароблені кошти передавала чоловіку  ОСОБА_4 , який проводив ремонтні роботи у будинку, створював належні умови для їх спільного проживання, інше. Просить позов задовольнити, а в зустрічному позові - відмовити.

Представник ОСОБА_2 просить визнати спірне домоволодіння та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння, стягнути з відповідача ОСОБА_4 судові витрати мотивуючи в основному тим, що означені нерухомі об?єкти є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані сторонами у шлюбі, що при укладенні ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 надала письмову згоду на укладення ним договору купівлі-продажу майна, яка зафіксована у таких договорах, відповідно таке майно придбано за спільні кошти у спільну сумісну власність. Просить первісний позов задовольнити, у зустрічному позові - відмовити.

Відповідач (за первісним позовом) ОСОБА_4 в суді вимоги заперечив, мотивуючи в основному тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначена для обслуговування означеного домоволодіння є його особистою приватною власністю, оскільки таке майно він придбав 27.08.2020 за належні йому особисті кошти, накопичені до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року, що з ОСОБА_1 проживали однією сім`єю з 2016 року, остання працювала, отримувала заробітну плату, після звільнення з роботи, їздила за кордон на заробітки, що зароблені кошти два рази передавала йому на ремонт будинку, решта в основному своєму синові для придбання побутової техніки, що після розлучення він пропонував ОСОБА_1 часткову компенсацію коштів вкладених нею у придбане майно, однак остання відмовилась. Просить зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.

Представник ОСОБА_3 в суді вимоги ОСОБА_4 підтримала з мотивів наведених у заяві, окрім цього, пояснила, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об?єктом спільного майна подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбано. Просить у позові ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положеннями ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Так, у статті 60 СК України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт,

в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує з частиною четвертою статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду

з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Згідно з частиною другою статті 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 10.10.2018, у шлюбі дітей не мають (а.с. 10).

07.08.2023 рішенням Франківського районного суду м. Львова, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено, шлюб зареєстрований 10.10.2018 Сихівським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 332 - розірвано (а.с. 11-12).

За час шлюбу, сторонами у справі 27.08.2020 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1,1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння, що убачається із договорів купівлі - продажу вищеозначеного нерухомого майна укладених на ім`я ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Городоцького нотаріального округу Львівської області Богаченко О.І., реєстрові № 1849 та № 1846, відповідно (а.с. 14-15, 17-18).

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Договору № 1849 та пп.2.1 п. 2 Договору № 1846, продаж житлового будинку вчинено за 214 052 грн. 00 коп., а земельної ділянки - за 19 007 грн. 00 коп., які покупець повністю сплатив продавцеві до підписання цього договору.

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку пл.1, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для його обслуговування, 27.08.2020 зареєстровано на ОСОБА_4 , що убачається із витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 221693047 та 221684054, відповідно (а.с. 13, 16).

Із змісту заяви від 27.08.2020, що міститься у договорах купівлі - продажу нерухомого майна, ОСОБА_1 , як дружина, надала свою згоду чоловіку ОСОБА_4 на придбання за їх спільні кошти, як подружжя, житлового будинку та земельної ділянки пл. 0,1396 га, що на АДРЕСА_2 за ціну і на умовах на його розсуд. Їй роз?яснено зміст ст. 60, 65, 74 СК України, відповідно до яких, означене майно буде спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купується чоловіком під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя (а.с. 60 - зворот).

Про те, що укладаючи договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, сторони усвідомлювали наслідки вчинення таких правочинів, які могли виникнути в майбутньому, що ОСОБА_1 своєю заявою-згодою засвідчила походження коштів на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння, та визнання їх спільним майном подружжя, ствердили в суді ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Більше того, про те, що при укладенні 27.08.2020 договорів купівлі - продажу нерухомого майна, нотаріус роз`яснювала ОСОБА_4 що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною з ОСОБА_1 сумісною власністю і що у разі поділу такого, частки майна дружини та чоловіка є рівними, ствердив в суді й сам відповідач ОСОБА_4 .

Із свідчень ОСОБА_5 в суді також убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як сім`я, приймали рішення щодо купівлі житлового будинку та земельної ділянки призначеної для його обслуговування, разом приїжджали та оглядали будинок, що ОСОБА_1 була з чоловіком у нотаріуса під час укладення договорів купівлі – продажу нерухомого майна, жодних суперечностей між ними не виникало, що згодом була у них у гостях, останні провели капітальний ремонт будинку, облагородили територію.

Згідно копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_2 від 06.09.2023, означений будинок 1958 року побудови складається із трьох кімнат площею 49, 3 кв.м, веранди, коридора, санвузла та кухні, загальна площа будинку складає 84,5 кв.м, при будинку є літня кухня, гараж, сарай, вбиральня, огорожа та криниця (а.с. 19-30).

Ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_2 станом на 11.09.2023 становить 1 106 942 грн. 00 коп., що убачається із висновку № 22-23Д судового експерта Качайло Б.В. за результатами проведення експертного оціночно-будівельного дослідження від 12.09.2023 (а.с. 31-40).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження

№ 61-14297сво23) зроблено висновок, що «наявність письмової згоди одного

з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідач ОСОБА_4 просить у позові ОСОБА_1 відмовити мотивуючи в основному тим, що житловий будинок та земельна ділянка не є спільною сумісною власністю, а є його особистою власністю, що відповідачка не має ніякого відношення до купівлі спірного нерухомого майна, оскільки коштів для придбання такого вона не витрачала, інше.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_6 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що спірне майно 27.08.2020 придбане не в інтересах сім`ї і виключно за його власні кошти накопичені ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, та не оспорюється сторонами у справі, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований 10.10.2018, при цьому останній укладаючи 27.08.2020 договори купівлі - продажу нерухомого майна на своє ім`я знав, що таке майно є спільною з ОСОБА_1 сумісною власністю і що у разі його поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Більше того, про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з 2016 року, мали спільний бюджет, що з метою створення сім`ї у 2018 році зареєстрували шлюб, а в серпні 2020 року за накопичені кошти придбали для спільного проживання житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_2 , ствердив в суді ОСОБА_4 .

Надані відповідачем довідки, які містяться на а.с. 101-107, на підтвердження придбання ним домоволодіння та земельної ділянки під час шлюбу з позивачкою за особисті кошти накопичені з заробітної плати та одноразового грошового забезпечення у період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року, суд, з огляду на вищенаведені та досліджені судом докази, оцінює, як не обґрунтовані.

При цьому, ОСОБА_4 не доведено належними доказами саме той факт, що він проживаючи з ОСОБА_1 однією сім`єю з 2016 року та у шлюбі з 2018 року, маючи окремо накопичені кошти витратив їх не в інтересах сім`ї, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Саме по собі покликання ОСОБА_4 , про те, що він як до реєстрації шлюбу так і після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 мав доходи, не вказують на те, що такі кошти ним були витрачені у власних інтересах, а, навпаки, вказує на те, що ці кошти були у володінні подружжя і вони могли розпоряджатися ними спільно, за взаємною згодою.

Окрім іншого, позивачкою ОСОБА_1 надано докази на підтвердження того, що вона до лютого 2019 року була офіційно працевлаштована, отримувала заробітну плату, згодом їздила на підробітки за кордон, вкладала кошти у придбання спірного нерухомого майна, ремонт будинку, інше (а.с.127-140).

Інших належних та допустимих доказів того, що саме накопичені кошти, внесені відповідачем на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння, у період перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , зароблені до реєстрації шлюбу, а не за час перебування у шлюбі, матеріали справи не містять.

Таким чином заявлена вимога ОСОБА_4 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння особистою приватною власністю є недоведеною, тому задоволенню не підлягає.

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у шлюбі придбали за спільні сумісні кошти та в інтересах сім`ї житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння, що під час укладення ОСОБА_4 договорів, ОСОБА_1 , як дружина висловила свою волю щодо правового режиму спірного майна, надавши згоду на розпорядження коштами для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорах купівлі-продажу майна, які вчинено іншим з подружжя, що свідчить про придбання такого майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя, а презумпція спільної сумісної власності відповідачем не спростована, таке майно є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу між сторонами по частині за кожним.

Що стосується вимоги позивачки  ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат пов?язаних з проведенням експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (стаття 133 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат, пов?язаних з проведенням експертизи, до матеріалів справи долучено рахунок 24 від 12.06.2023 та квитанцію до платіжної інструкції від 15.06.2023 (а.с. 41-42).

Таким чином, з огляду на ст. 133, 141 ЦПК України, а також Закон України «Про судовий збір», задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_1 , суд стягує з відповідача на її користь понесені та документально підтверджені витрати пов?язані з проведенням експертизи в розмірі 9 000 грн.

Підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає, з огляду на наступне.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21)).

На підтвердження складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 долучила до позову квитанцію № б/н від 12.10.2023 про оплату правової допомоги.

Доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та адвокатом Мартин В.І. договору про надання правової допомоги, за яким остання зобов`язалася здійснити захист ОСОБА_1 у справі про визнання майна об?єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, а остання - оплатити надання правової допомоги, до матеріалів позову не долучено, позивачем та його представником суду не подано.

Ураховуючи наведене, підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає.

За положеннями п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Згідно копії посвідчення серія НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, а відтак звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (а.с. 96).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

За наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 365, 368, 372 ЦК України, суд, -

                                               в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначену для обслуговування означеного домоволодіння - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН:  НОМЕР_3 , прож. на АДРЕСА_2 ).

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 9 000 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5 534 грн. 71 коп. судового збору.

В задоволенні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 1396 га, кадастровий номер 4620983900:30:002:0036, призначеної для обслуговування означеного домоволодіння особистою приватною власністю – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.02.2025.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер