Справа № 426/13151/19

Провадження № 2-в/185/52/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року Павлоградськийміськрайонний суд Дніпропетровськоїобласті у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про відновлення втраченого судового провадження–

В С Т А Н О В И В :

Через систему «Електронний суд» ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 426/13151/19 за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року.

Відповідно Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.03.2022 року № 1/0/9-22, розгляд справ, підсудних Сватівському районному суду Луганської області, здійснюється Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого судового провадження у справі № 426/13151/19 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року та в частині постанови Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Зі статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги : частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Статтею 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі ч. 5 ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, у тому числі шляхом отримання інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 02 вересня 2020 року Сватівським районним судом Луганської області ухвалено рішення по справі № 426/13151/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року рішення Сватівського районного суду Лугнської області від 02 вересня 2020 року скасовано та ухалено нове рішення.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №426/13151/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постанова Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року.

       Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне відновити втрачене судове провадження у справі № 426/13151/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року та постанови Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 353, 354, 493, 494ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

       Відновити втрачене судове провадження в частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року у цивільній справі № 426/13151/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно тексту якого: «

Справа № 426/13151/19

РІШЕННЯ

Іменем     України

02 вересня 2020 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

за участі секретаря судового засідання Концур А.І.

представника відповідачів адвоката Ходош В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

       01 листопада 2019 року представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

       В обґрунтування позову зазначено, що 18 вересня 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 335/2012-Р, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 200000,00 грн., із процентною ставкою за користування кредитом 16,00 % річних, зі строком повернення до 17.09.2027 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, встановлених договором. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, однак, остання, не виконує умови договору належним чином, не повертає кредит, згідно передбаченого договором графіку та не сплачує проценти за користування коштами, а тому станом на 15.10.2019 року у відповідача перед позивачем утворилась загальна заборгованість в сумі 201 400,22 грн., яка складається із: 25 726,41 грн. - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період із 01.06.2014 по 30.04.2015, 175 673,81 грн. - заборгованість за кредитом. В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором, 29.10.2012 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 355/2012-Р/П, за умовами якого, останній, зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору. З огляду на викладене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує договірні зобов`язання, та відповідач ОСОБА_2 є поручителем позичальника, та за умовами договору несе солідарну відповідальність з останньою, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути солідарно із відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 201 400,22 грн., а також судовий збір.

       Представник позивача в судове засідання не з`явився. В позові просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити з викладених в позові підстав.

       Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

       Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позовних відмовити, зокрема, в зв`язку з безпідставністю вимог щодо дострокового повернення кредиту, пропуском строку позовної давності за кредитом в період із червня 2014 р. по жовтень 2016 р., та пропуском строку пред`явлення вимог до поручителя.

       Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

       Згідно зі ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

       Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Частина 2 статті 615 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

       Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Судом встановлено, що 18 вересня 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 335/2012-Р, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 200000,00 грн., із процентною ставкою за користування кредитом 16,00 % річних, зі строком повернення до 17.09.2027 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, встановлених договором (а.с. 13-17).

       29 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 355/2012-Р/П, за умовами якого, останній, зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору (а.с. 18-19).

       Із наданого стороною позивача розрахунку вбачається, що станом на 15.10.2019 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 201 400,22 грн., яка складається із: 25 726,41 грн. - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період із 01.06.2014 по 30.04.2015 та 175 673,81 грн. - заборгованість за кредитом (а.с. 6).

       Також із виписки/особового рахунку вбачається, що відповідачем частково вносились кошти в рахунок погашення кредиту та відсотків по рахунку, однак, востаннє погашення коштів за умовами договору було здійснено відповідачем 13.06.2014 (а.с. 7-12).

       Разом з тим, представником відповідача Ходош В.Ю. було заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

       Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

       Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

       При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

       Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

       Згідно статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

       Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

       Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

       Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 р. у справі № 6-154цс15.

       За умовами кредитного договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів щомісячними платежами, з першого та не пізніше 28 числа кожного місяця, а остаточне погашення кредиту має відбутися не пізніше 17 вересня 2027 року.

       Відповідно до п. 5.8 кредитного договору, строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених Банком під час виконання умов цього договору.

       Таким чином, сторони у Договорі визначили як окремі зобов`язання з виплати щомісячних платежів, так і термін повернення кредиту в цілому. За такого у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

       Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 60167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31 цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

       В силу положень частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

       З матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідачем було зроблено 13.06.2014 (а.с. 7, 11), а з позовом до суду позивач звернувся 01 листопада 2019 року (а.с. 30-31), тобто поза межами позовної давності, а тому суд вважає необхідним на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України констатувати факт спливу позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів ОСОБА_3 , що є підставою для відмови в позові.

       Разом з тим, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 слід зазначити наступне. Як вже зазначалось вище, в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 29 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 355/2012-Р/П, за умовами якого, останній, зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

       Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

       Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

       Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

       Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

       Згідно з п. 4.2.4 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій у разі, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення кредиту, сплату відсотків тощо.

       Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань до позичальника та/або поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

       За п. 2.2 Договору поруки поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника в АБ «Укргазбанк», МФО 320478. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі кредитора.

       Отже, договір поруки передбачає не лише обов`язок банку направити письмове повідомлення поручителю про невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, а й обов`язок банку зазначити в такому повідомленні номери рахунків, на які поручитель має перерахувати грошові кошти (заборгованість за кредитом).

       Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору поруки слід дійти висновку про те, що, останній, пов`язує виникнення права вимоги у банка до поручителя через 2 дні після отримання поручителем письмової вимоги кредитора про сплату боргу.

       Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

       Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

       Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

       Стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження направлення відповідачу ОСОБА_2 , як поручителю, письмової повідомлення-вимоги про необхідність повернення кредиту та сплати боргу за кредитним договором, чим не виконано вимоги п. 2.2. договору поруки. Водночас, саме така вимога має містити номери рахунків, на які поручитель мав би здійснити такі платежі.

       Суд вважає, що стороною позивача вимоги ст.ст. 12, 84 ЦПК України щодо доведення правомірності своїх позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 не виконано, доказів надіслання на адресу поручителя письмової вимоги не надано, у зв`язку із чим в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя слід відмовити, в зв`язку з безпідставністю.

       З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача подано позов до відповідача ОСОБА_1 поза межами позовної давності, суд вважає необхідним на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України в цій частині відмовити в задоволенні вимог. Також, враховуючи не доведеність позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , як боржника, а саме: не доведено можливість для стягнення боргу із відповідача ОСОБА_2 , як поручителя, суд вважає, що підстав для стягнення заборгованості відсутні, а відтак позов не підлягає задоволенню в частині вимог щодо відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.

257, 258, 261, 264, 266, 525, 527, 530,

543, 553, 554, 625, 1048,1050 ЦК України;

6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264,

265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

       Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності.

       Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором в зв`язку з безпідставністю.

       Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.  

     До дня початку   функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Повний текст рішення суду складений 04 вересня 2020 року.

Суддя Сватівського

районного суду В.О. Половинка».

       Відновити втрачене судове провадження в частині постанови Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 рокуу цивільній справі № 426/13151/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно тексту якої: «

Справа № 426/13151/19

Провадження № 22-ц/810/760/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       Головуючого  Стахової Н. В.

       суддів:  Кострицького В. В., Лозко Ю.П.

       за участю секретаря

       судового засідання  Вовчанської С. В.

       учасники справи:

       позивач  Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк

«Укргазбанк»

       відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк»

       на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Половинки В.О., в приміщенні того ж суду,

       у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

               У листопаді 2019 року позивач ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся із вказаним позовом, який мотивував тим, що між АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - Банк, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») та відповідачем ОСОБА_1 (далі Відповідач-1, Позичальник) був укладений кредитний договір № 355/2012-Р від 18 вересня 2012 року (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на придбання житла, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

       Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту 200000,00 грн (п. 1.1), процентна ставка за користування кредитом 16,00 % річних (п. 1.4.1.), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 16,00 % річних (п. 1.4.2.), строк повернення кредитних коштів до 17 вересня 2027 року (п. 1.3.1).

       В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2, Поручитель) був укладений договір поруки № 335/2012-Р/П від 18 вересня 2012 року (далі - Договір поруки), за умовами пункту 1.1. якого Відповідач-2 зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов`язань по Кредитному договору.

       Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк.

       Станом на 15 жовтня 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 201400,22 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року – 25726,41 грн, заборгованість за кредитом -175 673,81 грн, які позивач з посиланням на застосування до виниклих спірних правовідносин вимог ст. 526, 553, 554, 611, 612, 623, 625, 1052, 1054 ЦК України просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно, а також стягнути судові витрати.

       Відповідачі просили застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, посилаючись на те, ОСОБА_1 з червня 2014 року не виконує зобов`язання, з моменту невиконання чергового платежу минуло більше трьох років, а до суду позивач звернувся у 2019 році, і встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк минув, що має наслідком відмову в позові до поручителя через припинення поруки.

       Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено за безпідставністю.

       В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі представника Легезіна Олексія Геннадійовича вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким вимоги Банку задовольнити.

       Доводами апеляційної скарги є те, що виконання зобов`язання погоджено сторонами щомісячно, тому до кожного такого окремого зобов`язання підлягає застосуванню строк позовної давності, що судом помилково не взято до уваги та неправильно застосовано норми матеріального права. Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не свідчить про відсутність порушення його прав, тому кредитор має право вимагати їх захисту в судовому порядку. Умовами договору поруки передбачений обов`язок поручителя у разі зміни адреси проживання, перебування, реєстрації повідомляти про це кредитора. На час подання позову відповідачі жодних письмових повідомлень про фактичну зміну місця проживання, реєстрації, перебування кредитору не надсилали. Посилаючись на те, що останній платіж за кредитом був здійснений у 2014 році, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором.

       Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

       В судове засідання представник ПАТ АБ «Укргазбанк» не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

       Відповідачі у судове засідання не з`явилися, представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

       Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

       Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

       Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

       Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 335/2012-Р від 18 вересня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на придбання житла – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 4-я Донєцкая, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (п. 1.1., 1.2. Кредитного договору).

       Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 200000 грн (п. 1.1., 1.2.), процентна ставка за користування кредитом 16,00 % річних (п. 1.4.1.), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 16,00 % річних (п. 1.4.2.), строк повернення кредитних коштів до 17 вересня 2027 року (п. 1.3.1.), повернення кредиту здійснюється щомісячно з 1-го та не пізніше 28-го числа кожного місяців в розмірі не менше 1112,00 грн, останній платіж - у сумі 952,00 грн не пізніше 17 вересня 2027 року.

       Відповідно до п. 4.3.1. Кредитного договору Відповідач-1 зобов`язався використати кредит на зазначені у п. 1.2. цього Договору цілі, повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору.

       Згідно п. 5.1. Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

       Згідно п. 7.3. Кредитного договору цей договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

       В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 335/2012-Р/П від 18 вересня 2012 року, за умовами пункту 1.1. якого Відповідач-2 зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов`язань по Кредитному договору.

       Пунктами 5.1., 5.2. Договору поруки сторонами погоджено припинення поруки припиненням забезпеченого нею зобов`язання позичальника за Кредитним договором, а також якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за Кредитним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.

       В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 201400,22 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року – 25726,41 грн, заборгованість за кредитом -175673,81 грн, які він просив стягнути з обох відповідачів на свою користь солідарно.

       Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

       Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       Статтею 554 ЦК України передбачено що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

       За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

       Порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

       Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

       Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

       Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

       Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

       Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж за кредитним договором був здійснений 13.06.2014, а з позовом банк звернувся до суду 01.11.2019 року, отже, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом та за процентами до відповідача ОСОБА_1 банк звернувся поза межами строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції послався на те, що Банком не надано доказів надіслання на адресу відповідача – поручителя письмової вимоги про необхідність повернення кредиту, як передбачено п.2.2. договору поруки.

       Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

       Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.

       Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважаться порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (зокрема Постанова ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).

       Оскільки виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 погоджено сторонами щомісячними платежами, що належно не виконується з червня 2014 року, а до суду Банк із теперішнім позовом звернувся 01 листопада 2019 року, і Відповідачами заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то задоволенню підлягають позовні вимоги за три роки, що передували такому зверненню - тобто з листопада 2016 року.

       Суд, визначившись із початком перебігу строку позовної давності, помилково взяв до уваги останній платіж по тілу кредиту, чим припустився неправильного застосування норм матеріального права.

       Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя - протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦКУ країни), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

       За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

       Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

       Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі N 521/21255/13-ц (провадження N 14-600цс18).

       Відповідно до п.5.2 Договору поруки сторони встановили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

       З матеріалів справи вбачається, що до червня 2014 року відповідач ОСОБА_1 не мала прострочення погашення кредиту.

       З позовом Банк звернувся до суду 01.11.2019, що підтверджується штампом на поштовому конверті, таким чином перебіг строку звернення позивача до відповідачів обраховується з листопада 2016.

       Таким чином, солідарному стягненню підлягає заборгованість, що виникла з листопада 2016 року.

       Згідно розрахунку остання дата нарахування процентів 30 квітня 2015 року. Отже, строк позовної давності та трирічний строк дії поруки по процентах сплинув.

       Відтак позовні вимоги банку про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за тілом кредиту за період з 28.11.2016 по 15.10.2019 в сумі 77840 грн (поточна заборгованість – 38920 грн., прострочена заборгованість – 38920 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

       При цьому, заборгованість строк сплати якої настав за період до листопада 2016 року у сумі 97833,81 грн (175 673,81 – 77840), та процентах за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726,41 грн стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а з відповідача ОСОБА_5 - у зв`язку зі спливом трирічного строку дії поруки.

       За таких обставин, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», скасування рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02.09.2020 на підставі ч. 4 ст. 376 ЦПК України і ухвалення нового про часткове задоволення позову.

       Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з відповідачів відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1459 грн 50 коп. з кожного. (1167,59 грн – за подання позову + 1751,39грн - за подання апеляційної скарги/ 2).

       Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

       Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року скасувати.

       Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

       Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за тілом кредиту у сумі 77 840 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн за період з 28.11.2016 по 15.10.2019.

       У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі, яка виникла до 28.11.2016 в сумі 97 833 (дев`яносто сім вісімсот тридцять три) грн 81 коп. та процентів за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726 (двадцять п`ять сімсот двадцять шість) грн 41 коп. відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

       У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка виникла до 28.11.2016 в сумі 97 833 (дев`яносто сім вісімсот тридцять три) грн 81 коп. та процентів за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726 (двадцять п`ять сімсот двадцять шість) грн 41 коп. відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» ( код ЄДРПОУ 23697280) судовий збір у розмірі 1459 (тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп. з кожного.

       Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

       Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року.

Головуючий

Судді: ».

       Ухвала суду набираєзаконної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Cуддя: В. О. Головін