Справа №  2-а-8361/11 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2011 року          м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області Кваша А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо виплати одноразової допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом в якому просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ч. 27 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" як інваліду ІІ групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік у сумі 4680 грн. з урахуванням отриманих сум за вказаний період, в обґрунтування чого зазначив, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії,  інвалідом 2 групи внаслідок роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  та  має право на щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення. Але він отримав на оздоровлення 08.06.2011 року лише 120 грн. у зв’язку з чим просить позов задовольнити.

Вказаний адміністративний позов розглядається судом в порядку скороченого провадження відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії,  інвалідом війни 2 групи внаслідок роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно посвідчення НОМЕР_1 від 18.11.1992 року, посвідчення НОМЕР_2.    

Позивачу перераховано 08.06.2011 року щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн, що підтверджується довідкою про виплату компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (компенсація на оздоровлення), доданої до заперечення відповідача на позовну заяву.

На підставі ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 , 46, 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі ст. 63 Закону України   "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Необхідно зазначити, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення та щорічна разова грошова допомога до 5 травня  здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.     

Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровленням особам, які віднесені до інвалідів 2 групи учасників ліквідації аварії на ЧАЄС, виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.     

Оскільки позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії, інвалідом  ІІ групи, то він  згідно вказаного закону має право на отримання  щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що  необхідно стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ради на користь позивача недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на день виплати з урахуванням проведених виплат.

Оскільки вказана виплати носить разовий характер, тобто виплачується один раз на рік, суд вважає що позивач не пропустив строк звернення до суду, як вбачається з відповіді відповідача на звернення позивача  від 14.07.2011 року він дізнався про порушення свого права у червні 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 , 46, 64 Конституції України, ст.  48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6-14, 71, 159-163,167, 183-2,186 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо виплати одноразової допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  – задовольнити частково.

Зобов'язати   Управління праці і соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ради нарахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до ст. 48  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат з урахуванням отриманих виплат. В іншій частині позов залишити без задоволення

Постанову суду в розмірі стягнення платежів за один місяць допустити до негайного виконання.    

Постанова, прийнята в порядку скороченого провадження, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк сторонами в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі обчислюється з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається через районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається до апеляційного суду.

Суддя                                                                                                                                        А. В. Кваша