Справа №  2-а-854/11

 
П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 30 серпня 2011 року                                                                        м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області   в особі  судді  Гавриш М.З.  розглянувши  в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного фонду  України   в Кілійському районі  Одеської області  про  визнання протиправною бездіяльності відповідача  щодо недоплати соціальної допомоги  та зобов’язання    здійснити донарахування  та  виплату щомісячної соціальної допомоги   як дитині війни                                                        

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1. звернулась до  Кілійського районного суду Одеської області    30.06.2011 р.   з позовом  до управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області   про визнання протиправною бездіяльності відповідача  щодо недоплати соціальної допомоги,    передбаченої ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  та зобов’язання    здійснити донарахування  та  виплату щомісячної соціальної допомоги   як дитині війни    з а  період  з  2009 року  по день ухвалення судового рішення в розмірі 30%  від мінімальної  пенсії за віком визначеної  ст.  28 Закону України « Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування»  в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність   з одночасним  поданням клопотання про поновлення  пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч.  2 ст. 99 КАСУ ( в ред. Закону № 2453-УІ від 07.07.2010 року)    для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод а інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Враховуючи, що предметом позову  є  дії ( бездіяльність)  суб’єкта владних повноважень, пов’язані із здійсненням  регулярних щомісячних  соціальних виплат,  в частині вимог  до 30.12.2010 року    (6 місяців  до дня подання позову)   ухвалою суду від 18.07.2011 року  у  задоволенні клопотання позивача  про поновлення строку  звернення до суду    відмовлено,  визнано причини пропуску строку звернення   до адміністративного суду  неповажними , позов у вказаній частині  залишений  без розгляду за неповажністю причин пропуску  звернення за  захистом порушеного права та  відкрито провадження в частині    визнання протиправною бездіяльності відповідача  щодо недоплати соціальної допомоги  та    зобов’язання  здійснити  нарахування  та  виплату щомісячної соціальної допомоги   як дитині війни  за період   з  13.12.2010 року.

16.05.2011 року  Управління Пенсійного фонду України в  Кілійському районі Одеської області надало  письмові заперечення, в яких з позовом не погоджується та вважає його таким, що  не підлягає задоволенню , посилаючись , зокрема, на те, що  відповідно до  ст..28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування»   мінімальний розмір пенсій за віком  у розмірі прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується  виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування  такого розміру для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розміру допомоги,в тому числі дітям війни,  відповідач вважає  неправомірним Вказує, що фінансування виплат  за Законом   України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У ( зі змінами та доповненнями),  проводиться  із Державного бюджету України а не з бюджету Пенсійного Фонду України, тому  дії УПФУ не можуть бути визнані протиправними.  Як вказує відповідач,   починаючи з 09.09.2010 року  на підставі  п.8 ПКМУ  № 530 від 28.05.2008 року « Про деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян»  дітям війни  виплачується щомісячно 10%  надбавка до пенсії у фіксованому  розмір – 49,80 грн .

Судом достовірно встановлено, що  громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. належить до соціальної групи дітей війни, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією   паспорту  та копією  пенсійного  посвідчення, зазначений факт відповідачем не оспорюється.

Згідно зі ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  № 2195-1У ( зі змінами та доповненнями), дитиною війни є особа, яка є  громадянином України та якій на час закінчення  Другої світової війни ( 02 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

Конституція України   має  найвищу юридичну силу. Закони та інші  нормативно – правові акти  приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

Ст. 22  Конституції України встановлено, що  конституційні  права і свободи   гарантуються і не  можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін  до чинних законів  не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст..46 Конституції України  пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом  існування, мають  забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом.

Ч.ч. 3,4  ст.8 КАСУ  звернення  до адміністративного суду за захистом  прав  і  свобод людини  і громадянина  безпосередньо  на підставі Конституції України – гарантується. Забороняється  відмова в розгляді  та вирішенні адміністративної справи  з мотивів  неповноти неясності, суперечливості  чи відсутності  законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ст.3 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни»  вказано, що  державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами. Відповідно до ст.6  вказаного закону  дітям війни  пенсії  або щомісячне довічне грошову утримання  чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується  на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-IV передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги по безробіттю та  т.і., виходячи з вимог Конституції та Законів України. Таким чином  вказаний  розмір  мінімальної пенсії за віком  в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність застосовується  до  положень Закону № 2195-IV, оскільки іншого законодавством не передбачено. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами країни основних соціальних гарантій визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 17 якого мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами. Таким чином, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України „Про соціальний захист дітей війни ”, є безпідставним.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, застосування постанов Кабінету Міністрів України, які суперечать законам України є неприпустимим, з огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами.

Таким чином, виплата підвищення до пенсії як дитині війни  згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 р. №530, а не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ” суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином суд  визнає, що  відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині  війни відповідно до Закону  № 2195-IV у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до   абз.1 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, виходячи з наведеного суд  визнає, що   право позивача  на отримання  щомісячної соціальної допомоги , передбаченої ст.6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни»  у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком  порушено. У загальному розмірі   сума недоотриманої  позивачем щомісячної соціальної допомоги    складається з різниці між  сумами, належними до виплати  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до   абз.1 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фактично виплаченою     надбавкою   у виді 10% підвищення.

Посилання відповідача на відсутність правових підстав та механізму  здійснення  соціальних виплат дітям війни  та відсутність на рахунках ПФУ коштів для   зазначених виплат  не може бути підставою для невиконання державою своїх обов'язків та порушенням прав своїх громадян.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду  принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до п.п.1,3 п.15 «Положення про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку Головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах та районах у містах.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області.

Відповідно до  ч.1 ст.71 КАС України  кожна  сторона повинна довести  ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення. Ч.1 ст.71 КАС України  передбачено що  в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов»язок доказування  правомірності  свого рішення , дії або бездіяльності  покладаються на  відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду  правомірність невиплати позивачу  соціальної допомоги  як  особі, що має статус дитини війни.

За суттю заявлених вимог  позивач   просить  визнати протиправними дії  відповідача щодо невиплати  щомісячної соціальної допомоги  як дитині війни  та покласти  на відповідача   зобов»язання   виконати  не вчинені дії  - нарахувати  та виплатити   передбачені   законом соціальні виплати   за певний проміжок часу  і в цій частині, беручи до уваги та оцінюючи наявні  у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а доводи відповідача мають бути відхилені, як такі, що суперечать  конституційним нормам  в сфері соціального захисту громадян ( ст. ст.. 22,46,92 Конституції України).

Керуючись ст. ст. 6-12, 99, п.2 ч.1 ст.1832,  158-163  Кодексу адміністративного судочинства України  суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

 Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі  Одеської області  здійснити перерахунок  та виплату  пенсії ОСОБА_1  з урахуванням підвищення,    передбаченого  ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  за період з 30 грудня 2010 року    по 30 червня 2011 року      у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України  « Про державне загальнообов’язкове соціальне страхування»  з урахуванням фактично виплачених за  цей період  доплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    судові витрати  в  сумі 3 грн. 40 коп.

Звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена  до  Одеського  апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня  отримання її копії .

 Суддя   Кілійського

районного суду  М. З. Гавриш