Справа № 2-322 /08р.

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

            28 лютого 2008 р. Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Боженко Л.В., при секретарі Кравченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донвуглереструктуризація” про відшкодування  моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, суд -

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з Селідівським шахтобудівельним управлінням виробничого об`єднання „ Селидіввугілля” ” , правонаступником якої є ДП „Донвуглереструктуризація”, де працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті. За час роботи у відповідача він отримав професійне захворювання. За висновком МСЕК від 23.11.1995 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності. У 2002 році у зв'язку з погіршенням здоров'я  йому встановлено 70 % втрати професійної працездатності і  він визнаний інвалідом другої групи безстроково.

В наслідок отримання професійного захворювання йому була завдана моральна шкода, яка виразилася у тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, постійно відчуває фізичний біль, яка викликана професійним захворюванням, задихається при ходьбі, у нього болять спина та шия, він не може виконувати домашню роботу, багато часу знаходиться на стаціонарному лікуванні у лікарнях, що порушує його нормальний життєві зв'язки. Тому, просить стягнути з відповідача 70 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав  позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заперечення на позов в якому пояснив, що позовні вимоги не визнають повністю, посилаючись на те, що  позивачу вперше була встановлена втрата працездатності в 1995 році й на той час нормативним актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню шкоди завданої здоров`ю працівника під час виконання ним трудових обов'язків були „Правила відшкодування власником підприємств, установ й організацій, або уповноваженим їм органом шкоди, причиненого працівником пошкодженням здоров`я, поєднаного з виконанням ним трудових обов'язків ”, затверджено постановою КМУ 23.06.1993 року № 472.

Відповідно до п.11,33,34 „Правил ...” для відшкодування шкоди, в тому числі моральної шкоди потерпілому необхідно було звернутися до підприємства  - що завдало шкоду з письмовою заявою, в якій викласти  характер та розмір завданої шкоди з додатком відповідних медичних документів й самі вимоги по відшкодуванню шкоди. Однак, позивач не звернувся  на шахту № 2 „Новогродівська” п/о „Селидіввугілля” з відповідною заявою і тому відшкодування шкоди йому не проводилося , тому ніякої вини шахти №2 „ Новогродівська” в невиплаті щомісячних сум відшкодування шкоди, та моральної шкоди позивачу на той час не було. Представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до ст.233 КЗпП України, оскільки спори що виникають між потерпілим працівником та наймачем відносно права на відшкодування шкоди підлягає розгляду в порядку встановленому для вирішення трудових спорів. Тому вважають, що в позові необхідно відмовити.         

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в позові  позивачу слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, професійне захворювання позивач отримав виконуючи трудові обов'язки, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10.11.1995року (а.с.8).

Позивач з 1982 по 1996 рік  знаходився у трудових відносинах з шахтою   № 2  «Новогродівська”, де працював на підземних  роботах з повним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 13-14).

Професійне захворювання ОСОБА_1 встановлено ще в 1995 році, коли за висновком МСЕК від 23.11.1995 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Тобто правовідносини, які виникли між сторонам и регулюються матеріальним законом, якій діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання на виробництві.

            Моральна шкода, яка була спричинена в результаті отриманого професійного захворювання, яке встановлене в1995році, при виконанні ним трудових обов'язкив, - може бути відшкодування лише виходячи з вимог ст. 12 Закону України „ Про охорону праці” від 14.10.1992 року ( з послідуючими змінами та доповненнями) та „Правил відшкодування власником підприємств, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної  працівникові ушкодженням здоров`я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків з виконанням ним трудових обов`язків ”, затверджено постановою КМУ 23.06.1993 року № 472 та ст. 12 Закону України „ Про охорону праці” від 14.10.1992 року ( з послідуючими змінами та доповненнями).  Однак, позивач не звертався із заявою до підприємства про відшкодування йому моральної шкоди, що підтверджується  поясненнями позивача, даними в судовому засіданні.

Згідно роз'яснення Пленума Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року  спори між потерпілими та работодавцями відносно права на відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду в порядку передбаченому для вирішення трудових спорів.

Однак, з 1995 року позивач не звертався із заявою до підприємства про відшкодування йому моральної шкоди, що підтверджується поясненнями позивача, даними в судовому засіданні, а звернувся до суду лише  09.08.2007 року.

Оскільки моральна шкода, спричинена позивачу в результаті отриманого на виробництві профзахворювання, випливає з його трудових відносин, але регулюється спеціальним матеріальним законом, то до даних правовідносин повинен застосовуватися трирічний строк на звернення до суду за вирішенням спору, який позивачем пропущено без поважних на те причин. Звернувшись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди через 13 років ОСОБА_1  не ставить питания про поновлення строку на звернення до суду із зазначеним позовом, на поважність причин пропуску строку не посилався і доказав їх поважності суду не надав.

Згідно п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв з 01.04.2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Як пояснив позивач до ВВДФССС він не звертався із заявою про стягнення моральної шкоди, що підтверджується також довідкою ВВВ ФСС м. Павлограда.

Згідно змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року вказана частина виключена.    

За таких обставим, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донвуглереструктуризація”  про відшкодування моральної шкоди слід  відмовити у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Керуючись 71 ЦК України 1963 року, ст..12 ЗУ „Про охорону праці”, ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд, -

                                                           В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донвуглереструктуризація” м. Макіївка Донецької області про відшкодування  моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків,  - відмовити.

            Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету м. Павлограда р/рахунок 31217259700032 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 код одержувача 24237540  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 1 ( одна) грн. 50 коп..

Заяву про апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на  рішення  суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   :                                                                    Л.В.Боженко