Справа № 22а- 7484/11 Головуючий 1-ї інстанції Безкровна О.Л.
Категорія- 10.3.1. Доповідач: Єлгазіна Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Єлгазіної Л.П.,
суддів: Соломахи Л.І. , Пономарьової О.М.
при секретарі Тихомирові С.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 20 жовтня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області - про визнання бездіяльності неправомірною та зобов,язання нарахувати та виплати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни
ВСТАНОВИВ:
відповідач Головне Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області звернулися з апеляційною скаргою на постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 20 жовтня 2009 року , яку вважали постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, бо суд першої інстанції не врахував, що Закон України „ Про загальнообов.язкове державне пенсійне страхування” забороняє використання коштів на цілі не передбачені цим законом. Саме Законом Про Державний бюджет визначаються видатки Держави на загально- суспільні потреби , а суд безпідставно застосував мінімальний розмір пенсії для виплат дітям війни. Законодавством не импередбачено автоматичного відновлення дії нормативно – правового акту. Який було визнано неконституційним. Постанову суду першої інстанції просили скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 20 жовтня 2009 року , частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов,язано УПФУ провести перахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , виходячи з розміру мініимальної пенсії за віком , встановленої ч.1 ст.28 Закону України „ Про загальнообов.язкове державне пенсійне страхування” . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У судовому засіданні позивач позивач просив апеляційну скаргу відхилити, змінити постанову суду першої інстанції, оскільки судом не розглянуті позовні вимги до Донецького обласного військового комісаріату, на його думку повинно бути нарахована грошова сума за 2006 рік. а з 2007 року з пенсійного Фонду.
Предстаник відповідача у судове засідання не з,явивс про час тамісце слухання справи повідомлений. У матеріалах справи мається заява про розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..195 п.1 КАС України , - суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції , які призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта і має право на пільги відповідно до зазначеного Закону (а.с.9-11)
При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовується лише в частині , в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному Кодексу України, та Законам України „ Про Державний бюджет України „
Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, до 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог .
Крім того, ст.71 Закону "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року ця норма визнана неконституційною.
Оскільки у відповідності зі ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни відновлено з 9 липня 2007 року що є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії,виплачується підвищення у розмірі надбавки,встановленої для учасників війни.Згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11 учасникам війни,нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу СРС за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни,пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,що виплачується замість пенсії,підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,іншим учасникам війни-на 10% процентів прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність.
Але Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційни ми,серед іншого,і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ»Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Таким чином,з 22 травня 2008 року відновлена дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 1 січня 2008 року,згідно якої пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,що виплачується замість пенсії,підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції і в частині зобов»язання відповідача про здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ;з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є обґрунтованою. В решті частини позовні вимоги не підлягають задоволеннб відповідно до діючого законодаства, що вірно обгрунтовано судом першої інстанці. Посилання позивача на ту обставвину, що не стягнуті кошти за 2006 рік не грунтуються на законі. Дія якого на 2006 рік була зупинена і військовий комісаріат не маав підстав для нарахування доплати як „дитині війни „ з
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно дійшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України , – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставни справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст..197,200,205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ „ Прикінцеві положення „ Закону України „ Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов,язаних із соціальними виплатами, апеляційний суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області відхилити .
Постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 20 жовтня 2009 року залишити без зміни . В судовому засіданні 20 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали буде виготовлено 23.05.2011 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Судді: