Справа № 2-П-1/2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„13” березня 2008 року Великобурлуцький районний суд
Харківської області
в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.
при секретарі КОЗУБ В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, арбітражного керуючого ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданою бездіяльністю державної виконавчої служби у Вовчанському та Великобурлуцькому районах Харківської області,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державної виконавчої служби у Вовчанському та Великобурлуцькому районах Харківської області про відшкодування 1 551 грн. 00 коп. майнової шкоди та 5 000 грн. 00 коп. - моральної, завданою бездіяльністю державної виконавчої служби. У зв'язку з ліквідацією державної виконавчої служби у Вовчанському та Великобурлуцькому районах Харківської області (далі - ДВС) та створенням відділу державної виконавчої служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 року № 1622 „Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби” судом по справі, як належного відповідача, залучено відділ державної виконавчої служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області (далі - ВДВС). Згідно з п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” до участі у справі як співвідповідача, також залучено Головне управління Державного казначейства України у Харківській області. Крім того, в якості співвідповідача по даній справі залучено арбітражного керуючого ОСОБА_2.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, 19 жовтня 2004 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області було прийнято рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Першотравневе» на її користь у рахунок погашення боргу за договором купівлі-продажу корови 1 500 грн. 00 коп., та 51 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього - 1 551 грн. 00 коп. Відразу після набрання рішенням суду законної сили виконавчий лист вона подала для виконання до ДВС. Однак, незважаючи на неодноразові звернення до державного виконавця, начальника ДВС, до керівників ДВС вищого рівня, рішення суду не виконане. Оскільки судове рішення ДВС не виконувало, позивач звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність ДВС і 21 червня 2006 року Великобурлуцьком районним судом Харківської області була винесена ухвала про визнання неправомірною бездіяльності ДВС по виконанню даного судового рішення про стягнення боргу за договором купівлі-продажу корови. Оскільки у жовтні 2005 року ТОВ «Першотравневе» визнано банкрутом, виконавчі провадження були закінчені і втрачена можливість виконання судових рішень, тому що майно, на яке можна було звернути стягнення, неправомірно розтрачене. Так як бездіяльність ДВС призвела до неможливості виконати судове рішення, ОСОБА_1 просила стягнути з ВДВС збитки у розмірі суми невиконання судового рішення, а саме - 1 551 грн. 00 коп.
Крім того, позивач заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. 00 коп., завданої їй невиконанням судового рішення. При цьому ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок невиконання судового рішення, незважаючи на чисельні звернення зі скаргами до начальника ДВС, до суду, який визнав бездіяльність ДВС, вона втратила віру в те, що права і свободи людини та їх гарантії можна захистити за допомогою закону. Викликані цим душевні та моральні страждання, неможливість отримати гроші, призвели до втрати віри в можливості держави і суспільства, вимагають додаткових зусиль для організації її життя.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, просили в судовому порядку захистити право позивача.
Відповідачі - представник відділу державної виконавчої служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Зінченко С.А. та представник Головного управління Державного казначейства України у Харківській області Злобіна Г.Т. проти позову заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки 07 березня 2008 року. На адресу суду раніше надав письмову заяву, в якій просив справу в подальшому розглядати без його участі (а.с.131). Суд вважає можливим розглянути дану справу без даної особи.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Так, 19 жовтня 2004 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області було прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Першотравневе» на її користь у рахунок погашення боргу за договором купівлі-продажу корови 1 500 грн. 00 коп., та 51 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього - 1 551 грн.
00 коп. (а.с.9-10). Відразу після набрання рішенням суду законної сили виконавчий лист було подано для виконання до ДВС.
Відповідно до ст.1 Закону України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР „Про державну виконавчу службу”, Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV „Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України „Про державну виконавчу службу”, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
ОСОБА_1 суду пояснила, що незважаючи на неодноразові звернення до державного виконавця, начальника ДВС, до керівників ДВС вищого рівня (а.с.31,36-41), рішення суду не виконувалось тривалий термін, з боку посадових осіб були тільки обіцянки. Оскільки судове рішення ДВС не виконувало, позивач звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність ДВС.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 червня 2006 року визнано неправомірною бездіяльність державної виконавчої служби у Вовчанському і Великобурлуцькому районах Харківської області по виконанню рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 жовтня 2004 року у справі № 2-545/2004 р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Першотравневе» в частині стягнення на користь ОСОБА_1 1 551 грн. 00 коп. (а.с. 11-12).
У зв'язку з визнанням в установленому порядку відповідача банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, 29 листопада 2005 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчих документів ліквідатору (а.с.35).
Відповідач - арбітражний керуючий ОСОБА_2 суду надав письмові докази із яких вбачається, що ДВС у Вовчанському та Великобурлуцькому районах Харківської області тільки 27 квітня 2006 року направила на його адресу виконавчого листа по справі № 2-545/04 р. Крім того, арбітражний керуючий в своєму листі вказав, що у разі звернення ОСОБА_1 з документально підтвердженими кредиторськими вимогами до ТОВ “Першотравневе”, її вимоги будуть розглянуті та включені до реєстру вимог кредиторів (а.с.126-128).
Таким чином, суд приходить до висновку, що можливість виконання рішення суду на підставі виконавчих документів, ще не втрачена.
Статтею 11 Закону України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР „Про державну виконавчу службу” передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що заявлені позивачем матеріальні збитки на суму 1 551 грн. 00 коп. являються не стягнутим на користь ОСОБА_1 боргом за договором купівлі-продажу корови - 1 500 грн. 00 коп. та 51 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат, суд приходить до висновку, що в розумінні змісту ст.86 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.ст.1166,1173 ЦК України це не є матеріальна шкода. Тому, в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити.
В частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі про відшкодування шкоди державою (справа № 1-36/2001) Конституція України гарантує громадянам право на відшкодування шкоди у порядку ст. 56 Конституції за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (абз.2 і 3, абз.4 і 5 п.5 мотивувальної частини рішення).
Згідно п.3 резолютивної частини вищевказаного Рішення, зазначене Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Таким чином, держава надала право ОСОБА_1 вимагати виконання рішення суду і взяла на себе відповідальність за його не виконання.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 червня 2006 року визнано неправомірною бездіяльність державної виконавчої служби у Вовчанському і Великобурлуцькому районах Харківської області по виконанню рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 жовтня 2004 року у справі № 2-545/2004 р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Першотравневе» в частині стягнення на користь ОСОБА_1 1 551 грн. 00 коп. (а.с. 11-12). Дана ухвала на даний час не скасована і має законну силу. Таким чином, в судовому порядку встановлено вину Державної виконавчої служби у невиконанні рішення суду.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст.11 Закону № 202/98-ВР, ст.86 Закону № 606/XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Згідно п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при розгляді справи за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановлені факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими чи службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то, поряд із відповідним органом, суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Таким чином, за заподіяну шкоду несе відповідальність Держава в особі Державного казначейства України. По даній справі відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.
Суд дійшов висновку, що внаслідок бездіяльності ДВС, яка призвела до невиконання судового рішення в строки встановлені законом, позивачеві завдана моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, у втраті довіри до державних органів, віри у можливість отримати реальний захист своїх порушених прав.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалий час невиконання судового рішення, знецінення коштів, на які розраховувала позивач в 2004 році, фактичну втрату можливості отримати присуджені судовим рішенням грошові кошти, визнає моральні переживання ОСОБА_1 суттєвими, оскільки внаслідок бездіяльності ДВС, остання зазнала приниження і зневіри, незважаючи на чисельні звернення до різних державних органів, вона не отримала законно очікуваного позитивного результату і втратила віру у можливість державних органів захистити її Конституційні права. Позивач є людиною похилого віку, ОСОБА_1 виповнилося 70 років, дана особа є вдовою, весь час вона плідно працювала не покладаючи рук, є ветераном праці, а на старості років не може захистити свої права. Всі ці негативні явища в сукупності заподіяли їй сильні нервові стреси, переживання, підірвали здоров»я. Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає справедливим і достатнім задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. 00 коп., стягнувши цю суму з Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.
Згідно з ст.88 ЦПК України позивачеві підлягають відшкодуванню понесені ним та документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов задовольняється частково, то підлягають стягненню судові витрати пов'язані з оплатою судового збору, що при позовних вимогах немайнового характеру становить 8 грн. 50 коп. та витрати пов'язані з інформаційно-технічним збором - 7 грн. 50 коп., що разом становить 16 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.11 Закону України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР „Про державну виконавчу службу”, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, районний суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 23911595, місцезнаходження м. Харків вул. Бакуліна, 18 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., та судові витрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 00 коп.
В частині відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Копію рішення направити на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_2 - для відома.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Повний текст виготовлено та підписано 17 березня 2008 року.
Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області: М.І.РИКОВ
Рішення виготовлене за допомогою комп'ютерної техніки в нарадчій кімнаті.