Справа № 2-3548/11

                                                            2011 рік

З а о ч н е   р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

19 вересня 2011 року                                                                                   м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

головуючого –одноосібно судді Толкаченко О.О.,

при секретарі –Ткаченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26057 (двадцять шість тисяч п’ятдесят сім) гривень у якості відшкодування завданої матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень у якості відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, згідно квитанцій. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 гривень, витрати на послуги адвоката, згідно квитанції.

Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. Був повідомлений належним чином. Причина неявки суду невідома.

        Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2011 року о 18 годин 10 хвилин відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2102 реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по вулиці Приморська в м. Білгород-Дністровському Одеської області, порушив п.13.3 Правил дорожнього руху, під час випередження автомобіля «Тойота Каріна»реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала позивач ОСОБА_1, та не вибрав безпечний інтервал та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота Каріна». Внаслідок ДТП, позивач та її малолітній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримали тілесні ушкодження, що підтверджується виписками з медичних карток хворих (а.с. 18, 19).

У зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, належний позивачу автомобіль «Тойота Каріна»реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав значні механічні ушкодження, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 27.05.2011 року та фототаблицею  до звіту.

           Згідно постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 27 травня 2011 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, ОСОБА_2, внаслідок порушення ним пункту 13.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого при обгоні, випередженні, об’їзді перешкоди  чи при зустрічному роз’їзді необхідно додержуватися безпечного інтервалу, щоб не становити небезпеку для дорожнього руху. Відповідача визнано винним у вчинені зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

            Розв’язати цю дорожньо-транспортну пригоду мирним шляхом на підставі взаємної згоди в оцінці обставин пригоди не вдалося, тобто, відповідач від сплати матеріальних збитків, спричинених автомобілю,  який належить позивачу відмовився.

            У відповідності до Висновку №31 від 27.05.2011 року, про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля «Тойота Каріна»реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість матеріальної шкоди, завданої мені, як власнику зазначеного автомобіля складає –25137 гривень.

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що за проведення оцінки вартості матеріальної шкоди вона, сплатила - 520 гривень згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.05.2011 року.

            Про час та день проведення автотоварознавчого дослідження відповідач повідомлявся належним чином, пеозивач йому неодноразово дзвонила на мобільний телефон, проте він на огляд не з’явився.

            Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона була змушена сплатила за послуги евакуатора у сумі 400 грн., за доставку пошкодженого автомобіля з місця ДТП.

Таким чином, з вини відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду, а саме:  25137 гривень вартість пошкодження автомобіля, 520 гривень за проведення оцінки вартості матеріальної шкоди,  400 гривень вартість за послуги евакуатора, всього на загальну суму –26057 (двадцять шість тисяч п’ятдесят сім) гривень.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Також крім майнової шкоди позивач ОСОБА_1 також вказує що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, та яку вона оцінює в розмірі 20000 гривень (двадцять тисяч) гривень.

Однак враховуючи положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ч. 3 ст. 23 ЦК України характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв’язку з протиправними діями відповідача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розмір моральної шкоди слід зменшити до 2000 (двох тисяч) гривень.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованою, та такою, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст, 22, 23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26057 (двадцять шість тисяч п’ятдесят сім) гривень у якості відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати по сплаті державного мита у сумі 260 (двісті шістдесят) гривень, та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 гривень, витрати на послуги адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                                                               О.О. Толкаченко