Справа № 344/2126/25

Провадження № 1-кс/344/1123/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року                                                          м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 12025090000000112,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в обґрунтування якого покликався на те, що 02.02.2025 близько 21 год 45 хв, у темну пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, не маючи посвідчення водія та навиків в управлінні транспортним засобом, керуючи автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Р-24 «Татарів – Кам`янець-Подільський», що по вул. Жаб`євська у селищі Верховина Івано-Франківської області, у напрямку с. Татарів. Проїзна частина дороги у даному місці має по одній смузі для руху у кожному напрямку, по напрямку руху автомобіля є поворот праворуч та нерегульований пішохідний перехід, а тому на проїзній частині нанесено розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), перетинати яку забороняється. Попереду водія ОСОБА_5 у попутному з ним напрямку, по своїй смузі руху, рухався автомобілем марки Porsche реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 . У цей час в зустрічному напрямку, по своїй смузі, рухався пішохід ОСОБА_8 , який справа від себе вів мотоцикл марки Sparta, без реєстраційного номера.

Під час руху прямою ділянкою автодороги із двостроннім рухом, де зустрічні потоки розділені між собою горизонтальною лінією дорожньої розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія), перетинати яку, відповідно до п. 34.1.1 Правил дорожнього руху України заборонено, водій ОСОБА_5 , рухаючись ділянкою дороги із поворотом праворуч проявив неуважність, проігнорував вимоги нанесеної дорожньої горизонтальної розмітки, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час здійснення маневру обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив наїзд на ОСОБА_8 та мотоцикл, який останній вів справа від себе.

При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.2., п. 1.5., 2.1. а); п. 2.3. б) д); п. 10.1., п. 11.3., п. 12.1., п. 12.4., п. 14.2. в); п. 14.6., в), г); п. 34.1.

У результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події.

Матеріалами клопотання зазначається, що ОСОБА_5 03.02.2025 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, покликаючись на викладені у ньому обставини, просила клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні вказав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим для підозрюваного, оскільки підозрюваний визнав вину, розкаюється у скоєному, має позитивну характеристику з місця проживання. До кримінальної відповідальності раніше не притягався. Зазначив, що ризики, наведені у клопотанні, є безпідставними. Просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у випадку, якщо суд прийде до переконання про під ставність клопотання, просить визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у встановленому законом розмірі.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

  Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працює, з середньою освітою, не одружений, утриманців не має, не депутат, раніше не судимий.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; показаннями свідків, іншими матеріалами у їх сукупності.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років. ОСОБА_5 може в майбутньому переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі.

Прокурором в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених п. 1, п.  3, п.  4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_5 може:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі;

незаконно впливати на свідків та потерпілих, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_9 , і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України"  Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини,  і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

Разом із тим, відповідно до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.

Згідно протоколу затримання, ОСОБА_5 затримано 03.02.2025 року, а тому строк тримання під вартою належить обчислювати з цієї дати.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів – до 02 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя                                                                         ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 05.02.2025 року.