ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/734/24

1-кп/609/17/2025

05 лютого 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2024 року за №12024216010000109, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Малі Загайці Шумського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, вдови, не депутата, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх осіб не має, пенсіонерки, раніше не судимої, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2024 року до Шумського районного суду Тернопільської області із Кременецької окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2024 року за №12024216010000109 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

З обвинувального акту вбачається, що в ОСОБА_4 , яка 25 квітня 2024 року, близько 07 години 00 хвилин, перебувала на пасовиську, що знаходиться в с. Васьківці Кременецького району Тернопільської області, неподалік від житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 виник словесний конфлікт із ОСОБА_6 .

Під час словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесного ушкодження.

Реалізуючи свій протиправний намір, 25.04.2024, близько 07 години 00 хвилин, перебуваючи на пасовищі, що знаходиться в с. Васьківці Кременецького району Тернопільської області, неподалік від житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці дерев`яну палицю, ОСОБА_4 нанесла один удар дерев`яною палицею в область правого вуха ОСОБА_6 та один удар в область кисті лівої руки ОСОБА_6 .

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді рани правого вуха, чим спричинила тілесне ушкодження, яке за ступенем тяжкості належить до легких із короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).

Таким чином ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні пред`явив цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 , у котрому просив стягнути з останньої на свою користь 10000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Після роз`яснення обвинуваченій-цивільній відповідачці суті обвинувачення та з`ясування її ставлення до пред`явленого потерпілою цивільного позову, яка винною себе не визнала, а проти позовних вимог потерпілого заперечила повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх повного дослідження, визначений ч. ч. 1, 2 ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину не визнала, проти позовних вимог потерпілого заперечила повністю. Підтвердила наявність протягом останній двох років постійних конфліктів з потерпілим, які у них виникали з приводу користування сільським пасовиськом, старалася його уникати, не зустрічати. Того дня, в 7 год ранку, побачила, що кобила потерпілого пасеться на березі, біля її городу, будучи не припнута, при цьому ніхто за нею не дивився, вона вийшла і кинула два рази в неї поліном, щоб відігнати від своєї корови, яка там паслася і була припнута, тут з`явився потерпілий і почав за нею бігти та погрожувати фізичною розправою, вона добігла до свої хвіртки, розвернулась та вдарила його палицею по руці, оскільки він тримав в руці металевий припон, яким замахнувся на неї, і був би її ним вдарив, якби вона не вдарила перша. По голові потерпілого не била. Свідків події не було, але потім з`ясувалось, що жителька села ОСОБА_8 чекала на зупинці автобус і бачила, як потерпілий біг за нею. Після удару, потерпілий пішов собі кудись. Того дня бачила його із забинтованою головою. Палиця була з вишні, довжиною 35 см.

В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 дав показання про те, що є пенсіонером, проживає з обвинуваченою в с.Васьківці на одній вулиці та користуються спільним пасовиськом для випасання худоби. 25 квітня 2024 року в 7 годині ранку випустив кобилу пастися на спільний берег, який межує з городом обвинуваченої, кобила була неприпнятою, оскільки там можна і вільно відпускати, і припинати. Але побачив, що обвинувачена б`є його кобилу, підбіг до неї запитав, що кобила їй зробила, навіщо б`є, там її город загороджений від берега. Припону в руках не мав. Обвинувачена у відповідь почала бити його палицею, нанесла 4 удари: в спину, після чого впав на землю, по голові в ділянці вуха, по ключиці, по руці, бо підставив руку, потім зловився за палицю і піднявся, побачив, що з вуха по обличчю текла кров. Пішов додому та викликав поліцію. Свідків події не було, люди на зупинці бачили, як він йшов додому весь в крові. Обвинуваченій того дня не погрожував, зазначив, що обвинувачена постійно забороняла жителям вулиця пасти худобу на березі біля свого городу, однак цей берег не є її власністю, є спільним, а город загороджений парканом. Внаслідок нанесених обвинуваченою ударів почав гірше чути на вухо та палець на руці не згинається. Палиця була з ясена чи граба, довжиною 50 см. Намірів примиритись зі сторони обвинуваченої не було.

15 січня 2025 року від представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_9 на адресу суду надійшла заява, в котрій останній повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, а відтак відповідно до КПК України, ЦК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики – договір про надання правової допомоги фізичній особі припиняє свою дію в момент смерті такої особи. Просив продовжувати розгляд справи без його участі.

Доданою представником потерпілого копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Васьківці Кременецького району Тернопільської області.

Допитана в судовому засіданні 05 лютого 2025 року обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що вину у вчиненні інкримінованого їй проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнає повністю, розкаюється у вчиненому, пояснила, що захищалась від ОСОБА_6 , однак перевищила дії на свій захист. Просила не досліджувати інші докази в кримінальному провадженні, обмежитись її поясненнями, наданими в цьому судовому засіданні.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою провину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі, і обвинувачена ОСОБА_4 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам положення ч.3 ст.349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 .

Прокурор звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального проступку знайшло своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченої повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами, враховуючи показання потерпілого в минулому судовому засіданні. Зазначив, що обвинуваченій доцільно призначити покарання у межах санкції за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просив призначити мінімальний штраф покарання його підзахисній, зважаючи на її немолодий вік та визнання своєї вини.

За таких обставин, суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке на підставі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, доведено, і дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує що ОСОБА_4 є особою пенсійного віку, раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, відсутність негативної характеристики за місцем проживання, а також те, що вона не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України.

При цьому суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки таке буде явно несправедливими через суворість, зважаючи на особу обвинуваченої, а також наявність обставини, яка пом`якшує її покарання.

На думку суду, за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для її виправлення, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Що стосується заявленого потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_4 цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Смерть потерпілого ОСОБА_6 унеможливлює вирішення цивільного позову у провадженні приватного звинувачення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Процесуальні витрати у справі, пов`язані із залученням експертів, відсутні

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Речові докази: дерев`яну палицю, поміщену в сейф пакет WAR 1858495 дерев`яну палицю, поміщену в сейф пакет WAR 1858512, які зберігаються в кімнаті речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області – після набрання вироком законної сили знищити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду у зв`язку із смертю позивача.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_10