ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,                    адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,                     тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024                                                                            

Справа №  917/709/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", с. Піски, Полтавський район, Полтавська область, 37233

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини", с. Піски, Полтавський район, Полтавська область, 37233

про стягнення коштів.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" про стягнення 1 425 188,10 грн заборгованості та 295 658,20 грн пені за Договором № 29-05/2023 від 29.05.2023.

Ухвалою від 16.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.07.2024, 10:00.

31.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7704), в якому просить суд повністю відмовити в задоволенні позову, який приймається судом до уваги.

Окрім цього, позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. № 7721 від 31.05.2024), за розглядом якої судом постановлено відповідну ухвалу.

24.06.2024 від позивача надійшла заява про виправлення описки у виконавчому документі (вх. № 8800), за розглядом якої судом постановлено відповідну ухвалу.

У зв`язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 04.07.2024 не відбулось.

Ухвалою від 08.07.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 06.08.2024, 11:00.

06.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та витребування у відповідача оригіналу Додаткової угоди № 1 від 12.06.2023 до Договору купівлі-продажу № 29-05/2023 від 29.05.2023 для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 06.08.2024 представник позивача надала пояснення стосовно поданого клопотання та необхідністю витребувати оригінал Додаткової угоди № 1 від 12.06.2023; представник відповідача не заперечував.

Ухвалою суду від 06.08.2024 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024, 10:00.

15.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" подало до суду заяву про видачу дублікату виконавчого документу (вх. № 11016). Суд дослідивши подану заяву дійшов висновку про її задоволення, про що винесено окрему ухвалу.

Ухвалою від 16.08.2024 суд виправив описку в ухвалі про відкладення підготовчого засідання, зазначивши правильно час наступного судового засідання: "03.09.2024, 11:30".

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11616), у зв`язку з неможливістю прибути на судове засідання та заява про збільшення позовних вимог (вх. № 11613, 11614 від 03.09.2024), в якій просить суд визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 12.06.2023 року до Договору купівлі-продажу № 29-05/2023 від 29.05.2023 та стягнути з ТОВ "Фрукти Полтавщини" на користь позивача 1 720 846,30 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням: 1 425 188,10 грн та пеня: 295 658,20 грн.

Ухвалою від 03.09.2024 суд відклав підготовче засідання на 26.09.2024, 09:30.

23.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 12514).

В судовому засіданні 26.09.2024 оголошено перерву до 24.10.2024, 09:30.

23.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення засідання (вх. № 14135), у зв`язку з наданням можливості ознайомитися з матеріалами справи.

В судовому засіданні 24.10.2024 судом оголошено перерву на 26.11.2024, 10:30.

25.11.2024 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 15898) та клопотання про долучення доказів (вх. №15844), а саме копії платіжної інструкції від 24.10. 2024 року № 38 на суму 20 000 грн (щодо сплати вартості правової допомоги). Дослідивши подані документи, суд долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.11.2024 представник позивача відмовився від поданої заяви про збільшення позовних вимог, представник відповідача підтримав позицію представника позивача.

Ухвалою суду від 26.11.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог залишено без розгляду; суд закрив підготовче провадження у справі та призначив до судового розгляду по суті на 19.12.2024, 10:00.

В судовому засіданні 19.12.2024 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що 29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 29-05/2023 (Договір, а.с. 9 том 1).

При цьому сторони узгодили наступне:

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити сою (надалі іменується "Товар") (п. 1.1);

- вартість Товару складає 17 704,20 грн. за 1 тону з ПДВ 14% в т.ч. (п. 2.1);

- кількість Товару складає 80,5 (вісімдесят тон п`ятсот кілограм) тони (п. 2.2);

- загальна сума Договору складає 1 425 188,10 (Один мільйон чотириста двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім ) грн. 10 коп. з ПДВ 14% в т.ч. (п. 2.3);

- Покупець оплачує Продавцю вартість товару в сумі 1 4251 88,10 (Один мільйон чотириста двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім ) грн. 10 коп. з ПДВ 14% в т.ч. на протязі десяти банківських днів з моменту отримання Покупцем повного обсягу товару (п. 2.4);

- право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент отримання і підписання представником Покупця видаткових накладних на Товар (п. 4.1);

- сторони по Договору за неналежне виконання своїх зобов`язань несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього Договору (п. 5.1);

- у випадку порушення Покупцем строків оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення (п. 5.2);

- під ухиленням від оплати слід вважати невиконання Покупцем повної або часткової оплати Товару (п. 5.3);

- даний Договір діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору в повному обсязі (п. 7.3);

- всі спори та протиріччя, які виникли із цього Договору, вирішуються в судовому порядку (п. 7.4).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар - сою у кількості 80,5 т., на загальну вартість 1 425 188, 10 (один мільйон чотириста двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 10 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №-000000074 від 30.05.2023, складеною сторонами за наслідками факту поставки товару (а.с. 10 том 1).

Як вказує позивач, вказане свідчить про належне виконання ним зобов`язань за Договором та прийняття виконання без зауважень, з боку відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач своєчасно не виконав своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу, а саме не сплатив вартість за поставлений позивачем товар.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що загальна сума Договору складає 1 425 188,10 грн.

Пунктом 2.4. Договору встановлено обов`язок відповідача сплатити вартість Товару в сумі 1 425 188,10 грн, в т.ч. з ПДВ 14%, на протязі десяти банківських днів з моменту отримання Покупцем повного обсягу товару.

Згідно Договору, після отримання товару у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем на суму 1 425 188,10 грн, в т.ч. з ПДВ 14%.

На думку позивача, згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, строк виконання зобов`язання у відповідача, з оплати вартості товару уже настав.

З урахуванням строку поставки та умов Договору (п. 2.4), строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем сплив 13.06.2023 (з урахуванням вихідних днів).  

Не сплата відповідачем вартості отриманого Товару стала приводом для звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості. Також, окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 295 658,20 грн пені за період з 14.06.2023 по 13.12.2023.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує з підстав, підписання Сторонами Додаткової Угоди № 1 від 12.06.2023, якою внесено зміни в п. 4.2  Договору № 29-05/2023, а саме встановлено строк оплати - не пізніше 25.05.2025 (а.с. 42 том 1).

Позивач заперечує проти тверджень відповідача, щодо продовження строків оплати за поставлений Товар з посиланням на Додаткову угоду № 1 від 12.06.2023 стверджуючи, що у позивача відсутня Додаткова угода № 1 від 12 червня 2023 року до Договору купівлі-продажу № 29-05/2023 від 29 травня 2023 року, а  тому вважає її фіктивною.

Позивач у своїх твердженях посилається на частину 1 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини), та положення Статуту ТОВ АФ "ЧБГ" де:

- пунктом 14.3 Статуту встановлено, що рішення про надання згоди на укладення Директором Товариства від імені та в інтересах Товариства договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, приймаються виключно Загальними зборами Учасників.

- пунктом 14.5 Статуту ТОВ АФ «ЧБГ» значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину Товариством у порядку встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Також позивач дає пояснення, що уповноваженим органом ТОВ АФ «ЧБГ» є загальні збори учасників які не надавали згоди на укладення вказаного правочину - Додаткової угоди, та не схвалювали такий правочин. Та у відповідності з статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Що за змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні прав і обов`язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення такого правочину. Якщо ж схвалення не відбувається, то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні право та обов`язки особи в силу закону (не є укладеним). Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.

Таким чином, на думку позивача, Додаткова угода № 1 від 12 червня 2023 року на яку посилається відповідач, про пролонгацію строку оплати Товару до 25 травня 2025 року не створила цивільних прав та обов`язків ТОВ АФ «ЧБГ»

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 29-05/2023 (Договір, а.с. 9 том 1). Покупець оплачує Продавцю вартість товару в сумі 1 425 188,10 грн на протязі десяти банківських днів з моменту отримання Покупцем повного обсягу товару (п. 2.4). У випадку порушення Покупцем строків оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення (п. 5.2). Даний Договір діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору в повному обсязі (п. 7.3).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар - сою у кількості 80,5 т., на загальну вартість 1 425 188, 10 (один мільйон чотириста двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 10 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №-000000074 від 30.05.2023, складеною сторонами за наслідками факту поставки товару (а.с. 10 том 1).

За своєю правовою природою укладений між cторонами Договір є Договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий Товар не розрахувався.

Поставка позивачем Товару відповідачу, відповідно до умов Договору, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до  частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.

Дослідивши умови Договору укладеного між сторонами, судом встановлено, що Покупець оплачує Продавцю вартість товару на протязі десяти банківських днів з моменту отримання Покупцем повного обсягу товару;  Договір діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору в повному обсязі.  

Відповідач посилається на продовження строків оплати за поставлений Товар з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 12.06.2023 до Договору купівлі-продажу № 29-05/2023. Позивач заперечую проти дійсності та законності вказаної Додаткової угоди та  надає свої  доводи а саме, що остання підписана з перевищенням повноважень керівника (директора ТОВ Агрофірма "ЧБГ" на момент її підписання) та є внесенням змін до Договору купівлі-продажу саме в фінансову частину Договору без попередньої письмової згоди учасників товариства, що потребує згоди засновника.

Пунктом 14.3 Статуту ТОВ АФ «ЧБГ» встановлено, що рішення про надання згоди на укладення директором Товариства від імені та в інтересах Товариства договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, приймаються виключно Загальними зборами Учасників.

Згідно п. 14.5 Статуту ТОВ АФ «ЧБГ» значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину Товариством у порядку встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Позивач посилаючись на положення Статуту ТОВ АФ "ЧБГ" та на відсутність рішення засновника, не визнає Додаткової угоди № 1 від 12.06.2023, оскільки остання суперечить інтересам позивача як суб`єкта підприємницької діяльності і не може вважатися такою, що вчинена добросовісно та розумно.

У відповідності з статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

За змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні прав і обов`язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення такого правочину. Якщо ж схвалення не відбувається, то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні право та обов`язки особи в силу закону (не є укладеним). Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно з частиною 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом

Водночас, визначені наведеними нормами 46 ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, обставин та підстав на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет, обставини та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі № 924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Суд звертає увагу на те, що  Уповноваженим органом ТОВ АФ «ЧБГ»  є загальні збори учасників які відповідно до положень Статуту повинні були прийняти рішення (дати згоду) на підписання та укладення Додаткової угоди № 1 від 12.06.2024, сума якої 1 425 188, 10 гривень, що превишує 500 000 гривень, та яке, не приймалось засновником ТОВ АФ «ЧБГ» , як стверджує позивач.    

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.        За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.  

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З врахуванням усіх обставин  та дослідження доказів, суд вирішив, що у відповідача настав строк оплати за умовами Договору та задовольняє вимогу про стягнення 1 425 188,10 грн заборгованості з відповідача.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення (п. 5.2).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 295 658,20 грн за період з 14.06.2023 по 13.12.2023 (наведений у позові), суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення пені відповідають нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

З врахуванням наведеного суд зазначає про доведеність позивачем обставини які вказують на те, що у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого Товару у строк передбачений Договором купівлі-продажу № 29-05/2023 від 29.05.2023, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" 1 425 188,10 грн  заборгованості та  295 658,20 грн пені.

Згідно зі статтею 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини", с. Піски, Полтавський район, Полтавська область, 37233, код ЄДРПОУ 37953520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233, код ЄДРПОУ 321517276) 1 425 188,10 грн - заборгованості, 295 658,20 грн - пені за Договором № 29-05/2023 від 29.05.2023 та 25 812,69 грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.02.2025 з урахуванням строку перебування судді у відпустці та тривалому лікарняному.

          Суддя                                                                                          Погрібна С.В.