Справа №22 ц-864 - 2011р. Головуючий у І інстанції Харитонова Г.Л.
Категорія - 20 Доповідач Ігнатоля Т. Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.,
суддів Ігнатоля Т.Г., Мироненко І.П.,
з участю секретаря Ушакової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за заборгованості договором купівлі - продажу, суми пені, інфляційного збільшення заборгованості та трьох відсотків річних, за позовом ОСОБА_3 до ТОВ « Авіто Маріуполь» про визнання договору купівлі – продажу недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 березня 2011 року ,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ТОВ «Авіто Маріуполь» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої вартості товару за договором купівлі - продажу від 1 квітня 2008 року, укладеного між даним товариством та відповідачем, суми пені, інфляційного збільшення заборгованості та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що за договором купівлі – продажу позивач передав ОСОБА_2 товару на суму 191 920,70 грв., а останній сплатив за товар 2 890,48 грв. Станом на 28 травня 2009 року сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 189 030,22 грв, про що позивач направив відповідачу претензію, однак, відповіді отримано не було.
Позивач просив стягнути суму основного боргу. Крім того, просив стягнути суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що належить п до сплати за кожен день прострочення, яка становить, станом на 28 травня 2009 року, 42 917,44 грв. Крім того, позивач просив стягнути суму інфляційного збільшення заборгованості за договором, яка складає 24 951,99 грв. та 3% річних від простроченої суми, яка складає 5 202,11 грв. Всього позивач просив стягнути з ОСОБА_2 262 101,76 грв. та судові витрати.
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Авіто Маріуполь» про визнання договору купівлі – продажу від 1 квітня 2008 року недійсним, посилаючись на те, що такий договір він не укладав, договір та накладні були підписані ним помилково, під впливом обману з боку позивача, під час його працевлаштування та разом з документами, пов»язаними з його працевлаштуванням, матеріальні цінності від позивача він ніколи не отримував.
В червні 2010 року ТОВ « Авіто Маріуполь» збільшило розмір своїх вимог та просило станом на 7 червня 2010 року стягнути з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за договором в сумі 189 030, 22 грв., суму пені- 83 155,44 грв., суму інфляції - 44 233,07 грв., 3% річних -10 873,02 грв. та судові витрати.
Ухвалою суду від 28 березня 2011 року первісний позивач – ТОВ «Авіто Маріуполь» замінено на його правонаступника – ОСОБА_1
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 березня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівл і- продажу №83 від 1 квітня 2008 року в розмірі 189030,22 грв., судовий збір – 1700 грв., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 250 грв., а всього 190 980, 22 грв.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні суми пені, інфляції, трьох відсотків річних та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відповідності з ч.2 ст.305 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу у відсутність позивача ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки рішення оскаржується тільки в частині відмови у позові про стягнення суми пені, інфляції та 3% річних, апеляційний суд не перевіряє законність оскаржуваного рішення в решті частини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми пені, інфляції та 3% річних з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині з таких підстав.
Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 1 квітня 2008 року між ТОВ «Авіто Маріуполь» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі – продажу №83, згідно з п.1.2 якого продавець зобов»язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов»язався прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 1.3 договору, асортимент товару, його ціна та кількість узгоджуються в накладних, що мають силу протоколу узгодження ціни.
Вартість договору складала 191 920,70 грв. Відповідно до п. 3.2 договору строк сплати за товар визначений до 15 травня 2008 року ( т.1 а.с. 13).
Умови договору були прийняті відповідачем про що свідчить його підпис на договорі. В порядку виконання умов договору, продавець - ТОВ «Авіто Маріуполь» передало ОСОБА_2 товар згідно накладних від 2 квітня 2008 року за №№ 1480,1481,1482, а ОСОБА_2 його отримав по кількості та якості і претензій не заявив, про що свідчить його підпис на накладних ( а.с. 10-12 т.1).
Оплату за отриманий товар ОСОБА_2 здійснив в розмірі 2 890 ,48 грв, про що свідчать приходні касові ордери ( а.с. 88,93-95 т.1)
Враховуючи, що ОСОБА_2 не виконав свої зобов»язання за договором у повному обсязі, суд стягнув з нього на користь позивача, якому було передано право вимоги, належне первісному позивачу, суму заборгованості в розмірі 189 030,22 грв. і в цій частині рішення не оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми пені, суд зазначив в рішенні, що позивач пропустив річний строк для звернення до суду. Відмовляючи у стягнення суми інфляції та трьох відсотків річних, суд послався на те, що на правовідносини, які склалися між сторонами не поширюються вимоги ст.625 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх в результаті неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Відповідно до ст.264 цього Кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 частково погасив заборгованість за товар. Остання сума внесена ним в касу ТОВ «Авіто Маріуполь» 17 червня 2008 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером №804878 від 17 червня 2008 року на суму 500 грв.( а.с. 95 т.1). Позов ТОВ «Авіто Маріуполь» поданий 17 червня 2009 року, про що свідчить вхідний номер канцелярії суду ( а.с.4 т.1).
Тому, позовна давність до вимог щодо стягнення пені за договором купівлі - продажу від 1 квітня 2008 року не сплинула і на цій підставі суд необґрунтовано відмовив у стягнення пені.
Відповідно до ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.3.4. договору купівлі - продажу №83 від 1 квітня 2008 року, в разі невиконання Покупцем зобов2язань по оплаті отриманого від Продавця товару, згідно п.п. 3.1 і 3.2 даного Договору, Покупець платить Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочення оплати. При цьому оплата пені не звільняє Покупця від виконання договірних зобов»язань та від проведення остаточної оплати за поставлений товар.( а.с. 13).
Тому, пеня має бути нарахована за річний період до подання позивачем позову і за період після подання позову, до останнього збільшення позивачем розміру позовних вимог. Тобто, сума пені, що підлягає стягненню з боржника в межах строку позовної давності, згідно з розрахунком позивача, який не спростований відповідачем, становить 83 155,44 грв. за період з 18 червня 2008 року по 7 червня 2010 року.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки, тобто пені, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, майновий стан відповідача, який не працює та не має не тільки постійного заробітку а й будь - якого рухомого або нерухомого майна, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму пені до 1\4 частини нарахованої суми, тобто до 20 788,86 грв.
Що стосується рішення в частині відмови у стягненні суми інфляції та 3% річних, то колегія також вважає, що таке рішення суду не відповідає вимогам матеріального права.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, положення ст. 625 ЦК України є загальними до всіх грошових зобов»язань, що виникають на підставі будь – яких правочинів. Звільнення від відповідальності за умови доведеності відсутності вини не поширюється на порушення грошових зобов»язань.
Тому, застосування положень ст.625 ЦК України до спірних правовідносин є обов»язковим.
Згідно розрахунків, наданих позивачем, які відповідачем не спростовані, сума інфляційного збільшення заборгованості становить 44 233,07 грв, 3% річних від простроченої суми – 10 873,02 грв. ( а.с. 77-80 т.2).
Зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови у стягненні з відповідача суми пені, інфляції та 3% річних не відповідають нормам матеріального і це є, у відповідності зі ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.
У зв»язку зі зміною рішення загальна сума стягнення, зазначена в рішенні, змінилася, тому, з резолютивної частини рішення підлягає виключенню вказівка про загальну суму стягнення на користь позивача – 190 980,22 грв.
В решті частини рішення не оскаржувало ся, тому, залишається без зміни.
Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 березня 2011 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми пені, суми інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних скасувати і позов в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за договором купівлі – продажу від 1 квітня 2008 року в розмірі 20 788,86 грв.; суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 44 233,07 грв. та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 10 873,02 грв.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про загальну суму стягнення на користь позивача - 190 980,22 грв.
В решті частини рішення суду залишено без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді