Справа 22а-28453/11 Головуючий у 1 інстанції Деревльова О.О.,
Категорія 10.3.2 Доповідач Тимченко О.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Ждановой В.С.,
судді Тимченко О.О.,
Безрученко Ю.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми разової грошової компенсації до 5 травня, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано неправомірною відмову та стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги за 2009 рік у розмірі 3106,00 грн.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради просить скасувати постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ураховуючи положення п.1 Закону України «Про внесення змін до розділу 12 «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року справа розглядається за правилами КАС України.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня участникам війни та особам, прирівняних до них виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно посвідчення серія НОМЕР_1 має статус учасника війни і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – учасників війни.
Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної разової допомоги за 2004-2008 роки з підстав передбачених ст. 99 КАС України (діяла на момент прийняття спірного рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (діяла на момент прийняття спірного рішення) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.
Відповідно до матеріалів справи відповідач наполягав на застосування положень ст. 99 КАС України, позивач не надав суду доказів про причини пропуску строку та не заявляв клопотання про поновлення строку.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, про правомірну відмову судом першої інстанції, в частині заявлених позовних вимог за період за 2004-2008 роки, у зв’язку з пропуском строку звернення за захистом порушеного права.
Також суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо визнання неправомірною відмови та стягнення з відповідача допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі 3106 ,00 грн. з наступних підстав.
У 2009 році позивачу грошову допомога до 5 травня було виплачено у квітні 2009 року в розмірі 380 грн. ( а.с.21)
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зміни до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились, тобто на спірний період Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам третьої групи виплачується разова грошова допомога у розмірах: учасникам війни – семі мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 –ІУ від 09 липня 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року ( в редакції, яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» сума прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 498 грн. з 01.01.2009 року.
Враховуючи зазначене, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік, здійснена відповідачем у розмірі 380 грн., визначеному постановою Кабінету міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є такою, що порушує норму спеціального Закону.
Крім того, відповідно до вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., у зв’язку з їх необґрунтованістю, оскільки Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р., встановлено, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить". Як вбачається, позивач не надав і не зазначив про існування доказів того, що діями або бездіяльністю відповідача позивачу завдано моральну шкоду. Також, відповідно до пункту 2 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України спори про відшкодування заподіяній фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Законодавством України про соціальне забезпечення не передбачено стягнення моральної шкоди при порушенні прав отримувачів соціальних виплат.
При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: