Справа 22а-11958/2011                                 Головуючий у 1 інстанції Попревич В.М.

Категорія 10.3.2                                                          Доповідач Мальований Ю.М.

                                                У Х В А Л А

                                              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  14 червня 2011  року                                                       м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого Новосядлої В.М.,  суддів Дундар І.О., Мальованого Ю.М.,  

           при секретарі Шкребтієнко С.С.,            

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київсько ї районної у м. Донецьку ради  на постанову Київського  районного суду м. Донецька від 08 грудня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1  до  управління праці та соціального захисту населення Київської  районної у м. Донецьку ради  про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої грошової компенсації,

                                                                В С Т А Н О В И В:

П остановою Київського  районного суду м. Донецька від 08 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 . задоволено:  визнано неправомірною відмову управління праці і соціального захисту населення Київської  районної у м. Донецьку ради в частині відмови позивачу в перерахунку та виплаті одноразової компенсації у зв’язку  із встановленням 2 групи інвалідності та зобов’язано   відповідача виплатити на користь позивача різницю компенсації при встановленні вищої групи інвалідності у розмірах, визначених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                  В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Київської  районної у м. Донецьку ради  просить постанову суду скасувати з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.  

Справа на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» розглядається за правилами КАС України.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1категорії та є інвалідом 2 групи з 22.06.2009  року безстроково з захворювання, пов’язаного   з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7, 9).

 Із інформації УПСЗН   Київської  районної у м. Донецьку ради видно, що  з приводу встановлення вищої групи інвалідності виплата різниці у компенсаціях позивачу гарантується у розмірі, встановленному постановою Кабінета Міністрів України  від 26.07.1996 року № 836 (а.с.4).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах : інвалідам 1 групи- 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам 2 групг- 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3 групи -30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам ~ 10 мінімальних заробітних плат; сім’ям,які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

         Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 01.04.2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в розмірі 625 грн.  

                Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, та прийшов до правильного висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України, яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.

              Апеляційний суд враховує, що внесені в ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни рішеннями Конституційного Суду України від  09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року             № 10-рп2008 визнані неконституційними.

              Суд  не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату компенсації та згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані  і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись    ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                            У Х В А Л  И В :

            Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення  Київської районної у м. Донецьку ради  залишити без задоволення.

            Постанову Київського районного суду м. Донецька від 08 грудня 2009 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

                                           Головуючий :

                                      Судді: