Справа № 22-982/2011 Головуючий у 1 інстанції Попека О.В.
Категорія 46 Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф.,Ткаченко Т.Б.
при секретарі : Грішко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, стягнення коштів за оренду автотранспортного засобу, витрат на утримання дитини
за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 16 березня 2011 року
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 16 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно наступним чином: на праві власності виділено ОСОБА_1 автомобіль CHEVROJET AYEO SF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 41362,44 гривень; а ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку, розміром 0,3912 га на якій він розташований, - за адресою: АДРЕСА_1 Тельманівського району, вартістю 33390 грн., мисливську зброю: ТОЗ БМ 16 калібру НОМЕР_2, вартістю 100 грн., «Зауер» 12 калібру НОМЕР_3, вартістю 700 грн., на загальну суму 800 грн., мотоблок PRIMO 5SHC2, вартістю 4000 грн., вулики у кількості п»яти штук на суму 1200 грн.(5х240) на загальну суму 39390 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 200 грн. і на користь держави 213 грн.62 коп., та витрати на нформаційне технічне забезпечення розгляду справи на користь ОСОБА_1 60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 385.04 грн. (71.14 +198+115.90)
Скасовано арешт на автомобіль CHEVROJET AYEO SF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду змінити в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача спільних боргів за кредитними договорами, за особисте використання спільного автотранспортного засобу та додаткових витрат на утримання дитини та зобов»язати його сплатити Ѕ частку боргу за кредитними договорами - 7113 грн.78 коп., за період січня 2010 року-березня 2011 року, коли відповідач користувався спільним автомобілем, - прибуток 19800 грн., а також 11590 грн., як додаткові витрати на утримання дитини, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи позивачки та заперечення відповідача, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено отримання та використання грошових коштів за кредитними договорами в інтересах сім»ї, несення додаткових витрат на утримання дитини, а також отримання доходу в період, коли автомобіль знаходився у користуванні відповідача.
Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та положенням закону.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом на підставі положень Сімейного Кодексу України та неодноразово уточнюючи та змінюючи його, позивачка остаточно просила відступити від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя в інтересах неповнолітнього сина, виділивши її на праві власності автомобіль, вартістю 41362,44 гривень, а відповідачу інше майно на загальну суму 39390 грн., з чим погодився суд першої інстанції в цій частині рішення суду позивачкою не оскаржується.
На підставі ст.54 СК просила стягнути з відповідача Ѕ частку заборгованості в розмірі 7113 грн.78 коп. за кредитними договорами, по яким в період шлюбу їй видавались кошти на споживчі потреби сім»ї ; 19800 грн. прибутку із розрахунку 90 грн. на добу за період використання відповідачем автомобіля (січень 2010 року-16.03.2011року) , коли вони не проживали однією сім»єю; а також витрати на особисті потреби дитини: користування інтернетом, підготовчі курси в університеті, шкільні витрати: харчування, ремонт школи та витрати на випускний бал, що складають 11590 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував, що дійсно не проживає з позивачкою з січня 2010 року, сплачує аліменти на утримання дитини до досягнення 18 років в розмірі 500 грн., однак неодноразово надавав і разову допомогу, про наявність у позивачки кредитів не знав, оскільки отримувала вона їх у період його відсутності на заробітках та витрачала на турпоїздки за межі України, вимог щодо передачі автомобіля у користування позивачка до нього не заявляла, в оренду його не здавав і прибутку не отримував.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснення відповідача не спростувала і не заперечувала, що дійсно в період 2006-2007 років виїжджала у відрядження в Чехію, Єгипет та Турцію, що в період оформлення кредиту чоловік знаходився на заробітках і добровільно давав синові гроші на особисті потреби.
Доказів про те, що оформлення кредитів та використання їх в інтересах сім»ї вирішувалося подружжям спільно, на засадах рівності, як того вимагають положення статті 54 СК, та про отримання відповідачем доходу від користування автомобілем , позивачкою не надано і апеляційному суду.
Посилання позивачки на довідку, щодо підтвердження добового тарифу 90 грн. від здачі в оренду автомобіля з урахуванням наведеного висновків суду не спростовують.
Згідно із положеннями статті 185 СК України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).
Тому, оскільки обов»язок брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлюється «винятковими» обставинами, яких позивачкою не наведено, суд першої інстанції і в цій частині позову дійшов правильного висновку щодо його недоведеності.
Наведені апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції і не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке відповідає положенням матеріального і процесуального закону.
З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення відповідає встановленим обставинам справи, положенням матеріального і процесуального закону і тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тельманівіського районного суду Донецької області від 16 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді