Справа №  2-а-2988/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   25 жовтня 2011 року  Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді                               Литвиненко О.Л.

секретаря                                              Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

В с т а н о в и в :

 Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської державної адміністрації Київської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, мотивуючи тим, що вона є постраждалою наслідків аварії на ЧАЕС  в 1986 році ( посвідчення 1-ї категорії) та є інвалідом ІІ групи. Згідно ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Але у супереч чинному законодавству відповідач безпідставно виплачує вказану допомогу у значно меншому розмір. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про день та місце розгляду справи увідомлена своєчасно та належним чином. Позивач звернулась до суду з проханням розглядати справу у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення постанови у відсутність позивача.

Представник відповідача управління ПСЗН Баришівської РДА Київської області у судове засідання  не з’явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений. До суду від начальника управління ПСЗН надійшло заперечення проти заявлених позовних вимог, в якому зазначено, що кошти по виплаті допомоги на оздоровлення виплачуються з державного бюджету України, але згідно законів про державний бюджет вказані кошти не передбачені у розмірі, який встановлений ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При виплаті вказаної допомоги керуються Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. Просять суд справу розглянути у відсутність представника управління.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області як суб'єкта владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області як суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством управлінські функції щодо соціального захисту населення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд керується наступним.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії має посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.07.1996 року. Згідно з витягу акту огляду у МСЕК  від 12 липня 1996 року, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Баришівської державної адміністрації Київської області. За 2011 рік отримала щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120 гривень, що підтверджується довідкою №791, виданої Управлінням ПСЗН Баришівської РДА 08 вересня 2011 року. Виплачена позивачу допомога на оздоровлення виплачувалась не в повному обсязі.

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них за вибором особи. (Частина 5 ст.48 із змінами, внесеними згідно із Законом №563-х1 від 25.03.1999 року, №2638-111 від 11.07.2001 року).

Відповідно до ст. 13 ЗУ № 3551-XII від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога в розмірі - вісім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п.п. 14 п. 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім,ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов,язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.    

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

Механізм обчислення щорічної допомоги на оздоровлення передбачений постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення відповідають положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягають ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач і на підставі якої здійснювалось нарахування допомоги позивачу, оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.   

Згідно ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві просить зобов’язати провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік. Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом Кодексом адміністративного судочинства та іншими Законами України не передбачено, суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення позову та зобов'язання проведення перерахунку позивачу недоотриманої одноразової грошової допомоги на оздоровлення з моменту його звернення з таким позовом до суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнає протиправною відмову відповідача щодо проведення перерахунку позивачу недоотриманої одноразової грошової допомоги на оздоровлення  у відповідності до  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк.  

Позивачем пред’явлено позов про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної компенсації на оздоровлення та допустити негайне виконання постанови суду. Статтею 256 КАС України не передбачено негайне виконання постанови про присудження виплати соціальної допомоги на оздоровлення. Тому у задоволенні вимоги про негайне виконання  постанови необхідно відмовити.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

-          копією паспорта ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Теремці Чорнобильського району Київської області, серії НОМЕР_3;

-          копією посвідчення постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року (категорія 1) серії НОМЕР_2 виданого 25.07.1996 року ОСОБА_1

-          копією витягу з акту огляду МСЕК № 038102 виданий ОСОБА_1 12.07.1996 року про встановлення групи інвалідності.

-          довідкою Баришівської районної державної адміністрації управління праці та соціального захисту населення  № 791 від 08.09.2011 року про те, що ОСОБА_1 отримує компенсацію на оздоровлення, як постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

              Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.8,9,12,19,158,159,160-163,167, 183-2 Кодексу  Адміністративного судочинства України, суд,

В и р і ш и в :

 Позов задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Баришівської державної адміністрації Київської області щодо недоплаченої за 2011 рік ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення згідно ст..48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.  

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Баришівської державної адміністрації Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат за цей період.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Баришівський районний суд Київської області.

  Суддя   Баришівського

районного суду  О. Л. Литвиненко