Єдиний унікальний номер 728/1816/24

Номер провадження 2/728/20/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

                                     В С Т А Н О В И В :

18.07.2024 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі – Позивач) до ОСОБА_1 (далі – Відповідачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 (далі – Третя особа) про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вимоги позову мотивовані тим, що 08.11.2021 рішенням сесії Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області №29 був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, після чого ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку площею 0.2710 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером – 7420310300:00:004:0901, яка розташована в АДРЕСА_1 , яку на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 відчужив на користь ОСОБА_1 . Однак, після перевірки діяльності земельного відділу Батуринської міської ради було виявлено, що вищевказана земельна ділянка відноситься до прибережної захисної смуги річки Сейм, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати у Державному реєстрі речових прав запис про право власності №45848255 про речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером – 7420310300:00:004:0901 площею 0.271 га та витребувати вищевказану земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Батуринської міської ради.

Відповідно до ухвали суду від 19.07.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

07.08.2024 позовну заяву відповідно до вимог ч.11 ст.187 ЦПК України було залишено без руху, надано Позивачу строк для усунення недоліків та відкладено підготовче засідання до 02.09.2024.

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви Позивачем усунуті.

02.09.2024 підготовче засідання було відкладено до 19.09.2024 у зв`язку з наданням Відповідачці можливості скористатися правничою допомогою.

19.09.2024 підготовче засідання було відкладено до 10.10.2024 у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання представника Відповідачки.

10.10.2024 підготовче засідання було відкладено до 29.10.2024 у зв`язку з тим, що Позивач збільшив позовні вимоги та з урахуванням того, що на спірній земельній ділянці ОСОБА_1 самочинно збудувала нежитлові приміщення складу та сараю, просив усунути перешкоди у здійсненні Батуринською міською радою права користування і розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0.2710 га із кадастровим номером – 7420310300:00:004:0901, яка розташована в АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку на користь держави в особі Батуринської міської ради; скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку; скасувати у державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0.2710 га із кадастровим номером – 7420310300:00:004:0901 та зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний до використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих сараю із загальною площею приміщень 20.2 кв.м, площа забудови 13.9 кв.м. та складу із загальною площею приміщень 9.1 кв.м, загальна площа забудови 11.6 кв.м в АДРЕСА_1 .

29.10.2024 підготовче провадження у справі було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 21.11.2024.

21.11.2024 розгляд справи був відкладений до 20.12.2024 за клопотанням представника Відповідачки, у зв`язку з його неможливістю з`явитись у судове засідання.

20.12.2024 розгляд справи був відкладений до 20.01.2025 за клопотанням представника Відповідачки, у зв`язку з її неможливістю з`явитись у судове засідання через хворобу.

20.01.2025 розгляд справи був відкладений з аналогічних причин до 04.02.2025.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка та її представник у судове засідання також не з`явилися. Від представника Відповідачки надійшла заява про розгляд справи без участі Відповідачки, в якій він просив відмовити у задоволенні позову. Також, представником Відповідачки був поданий відзив на позов, доводи якого зводяться до того, що проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, земельна ділянка з кадастровим номером - 7420310300:00:004:0901 виділялась у власність з урахуванням Генерального плану забудови м.Батурин, яким встановлена водоохоронна зона р.Сейм на відстані 25 м від урізу води, при цьому проектом визначено, що земельна ділянка знаходиться більше як за 27 метрів, тобто поза межами водоохоронної зони р.Сейм, а тому не належить до земель водного фонду; окрім того, сараю із загальною площею приміщень 20.2 кв.м, площа забудови 13.9 кв.м в АДРЕСА_1 , вимогу про знесення якого заявив Позивач, на дату подання позову до суду не існує.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та письмових пояснень щодо позову не подав.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з рішенням Батуринської міської ради №19 від 22.04.2021, ОСОБА_2 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою та у подальшому виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0.2710 га, в АДРЕСА_1 . При цьому, у пояснювальній записці до вказаного проекту землеустрою зазначено, що відповідно до Генерального плану забудови м.Батурин в межах населеного пункту від домоволодіння по АДРЕСА_2 до домоволодіння по АДРЕСА_3 проведено берегоукріплення лівого берегу річки Сейм та встановлено водоохоронну зону річки Сейм на відстані 25 м від урізу води. Генеральний план затверджений та погоджений відповідно до законодавства, довідка про проведення берегоукріплення додається до проекту. Враховуючи, що земельна ділянка знаходиться більше ніж 27 м та буде використовуватись для сінокосіння та випасу худоби (тобто ведення ОСГ) без руйнування дернового шару, відповідно до Водного кодексу зазначена земельна ділянка може бути передана у власність громадянам (а.с.51-77).

Генеральний план Батурина затверджений рішенням 7 сесії 5 скликання Батуринської селищної ради 14.12.2006 і розроблений на замовлення Управління містобудування і архітектури Чернігівської облдержадміністрації на розрахунковий період – 2026 рік (а.с.103-151).

Згідно з відповіддю Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 31.10.2024 №1137/1-6/ДС/25-24, наданою на запит представника Відповідачки, на території Батуринської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області поблизу м.Батурин для захисту від шкідливої дії вод р.Сейм відповідно до розробленого проекту «Берегоукріплення р.Сейм в районі смт Батурин Бахмацького району Чернігівської області», протягом 1993-2008 років проведено берегоукріплювальні роботи підводної та надводної частини лівого берега р.Сейм протяжністю 1650 м. Об`єкт берегоукріплення річки Сейм м.Батурин відноситься до основних фондів Державного агентства водних ресурсів України та перебуває на балансі Деснянського БУВР (а.с.166 зворотна сторона – 168).

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.12.2021 власницею земельної ділянки площею 0.271 га, з кадастровим номером – 7420310300:00:004:0901, яка знаходиться в АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_1 (а.с.5, 18-19).

Також, виходячи з Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення склад А1 загальною площею 9.1 кв.м та нежитлове приміщення сарай Б1 загальною площею 20 кв. м (а.с.18-19).

Разом з тим, виходячи з наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.02.2023 у справі №751/1411/23, на земельну ділянку площею 0.271 га, з кадастровим номером - 7420310300:00:004:0901, яка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №42022270000000037 від 22.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, накладений арешт, шляхом заборони відчуження вказаної земельної ділянки (а.с.20-21).

Згідно з положеннями ч.2 ст.78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з положеннями ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, окрім іншого, на підставі придбання за договором купівлі-продажу; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Виходячи з положень ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У даній справі спірна земельна ділянка була сформована за проектом землеустрою, дозвіл на виготовлення якого був наданий ОСОБА_2 відповідно до рішення восьмої сесії дев`ятого скликання Батуринської міської ради №19 від 22.04.2021. У подальшому земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 була набута у власність Відповідачкою ОСОБА_1 .

Разом з тим, виходячи з доводів позову, спірна земельна ділянка відноситься до прибережної захисної смуги річки Сейм та не може бути передана у власність громадян.

Згідно з положеннями п.б ч.1 ст.58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Положеннями ч.2 ст.60 Земельного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.1 та ч.2 ст.88 Водного кодексу України, визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ч.3 ст.60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Положення ч.6 та ч.7 ст.88 Водного кодексу України також визначають що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно з положеннями ст.79 Водного кодексу України, до великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів; до середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів; до малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів.

Переліки великих і середніх річок із зазначенням інформації щодо площі їх водозабору складаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і розміщуються на його офіційному веб-сайті.

Річка Сейм відноситься до середніх річок і вказана обставина врахована і відображена у Генеральному плані Батурина, дані якого використовувались спеціалістом при розробці проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки і яким було встановлено, що водоохоронна зона на р.Сейм встановлена на відстані 25 метрів від урізу води, а земельна ділянка знаходиться більше ніж як 27 м.

При цьому, спірна земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні, остаточне рішення у якому не прийняте і на земельну ділянку, як на речовий доказ, відповідно до ухвали слідчого судді накладено арешт, який не скасований.

У даному випадку судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №200/14342/18 (провадження №14-45цс21) в якій зазначено, що зберігання речових доказів є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, й умовою дотримання прав на майно, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, і на яке слідчий суддя наклав арешт. Таке зберігання регламентується, зокрема, статтею 100 КПК України та має забезпечити як подальше цільове використання відповідних об`єктів, виконання завдання та досягнення мети арешту цих об`єктів.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження (пункт перший частини шостої статті 100 КПК України).

За змістом частини дванадцятої статті 100 КПК України у порядку цивільного судочинства слід вирішувати спір про належність речей, що підлягають поверненню, а не про усунення перешкод у користуванні майном, переданим на відповідальне зберігання у межах кримінального провадження.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №203/3726/20 (провадження №61-9331св22), у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №752/5281/20 (провадження №61-1371сво23).

Тобто, чинним законодавством не передбачено такого механізму захисту прав особи як усунення перешкод у користуванні майном, яке визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження до його розгляду судом.

Наведене також узгоджується із правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №203/3726/20 (провадження №61-9331св22).

Оскільки спірна земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні, на неї слідчим суддею накладений арешт, шляхом заборони її відчуження і вказаний арешт до цього часу не скасований, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки остаточне рішення у кримінальному провадженні ще не прийнято і вчинення з речовим доказом поза межами кримінального провадження будь-яких дій, про які вказано у позовній заяві (усунення перешкод у користуванні, зобов`язання повернути, скасування державної реєстрації, приведення у придатний для використання стан, шляхом знесення будівель) може перешкодити виконанню завдань кримінального провадження та досягненню мети арешту земельної ділянки, доля якої повинна вирішуватись у відповідності до положень ст.100 КПК України.

У зв`язку із встановленими у судовому засіданні обставинами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.81, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-                               

                                                          У Х В А Л И В:

У позові Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити повністю.

Позивач – Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області, 16512, м.Батурин Ніжинського району Чернігівської області, вул.В.Ющенка,30, код ЄДРПОУ - 04412354.

Відповідачка – ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Третя особа – ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода