- відповідач: Бойко Сергій Віталійович
- відповідач: Слюсаренко Євгенія Дмитрівна
- позивач: ТОВ " Арсенал-Центр"
- відповідач: Одолян Вікторія Валеріївна
- відповідач: Ляшко Олексій Степанович
- Представник відповідача: Смирнов Михайло Владиславович
- Третя особа: ТОВ "ФЕМІДА ГРУП 95"
- експерт: Таєвська Алла Володимирівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/1689/2025
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 362/2826/15-ц
27 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнова Михайла Владиславовича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда груп 95» про стягнення матеріальної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про визнання договору недійсним,-
в с т а н о в и в:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - ТОВ «Арсенал-Центр»), з урахуванням зміненої підстави позову згідно із заявою від 18квітня 2016 року вих. №139, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда груп 95» про стягнення матеріальної шкоди (а.с.239-240 том 1).
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 01 серпня 2005 року згідно з наказом № 112-к ОСОБА_1 прийнято на посаду комірника ТОВ «Арсенал-Центр».
Цього ж дня між ТОВ «Арсенал-Центр» та ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення б/н від 01.08.2005року.
14.06.2013 року відповідно до наказу № 81-к ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача складу Структурного підрозділу завод № 2 (м. Васильків) (далі - СПЗ-2).
17.06.2013 року між ТОВ «Арсенал-Центр» та ОСОБА_1 , яка обіймає посаду завідувача складу СПЗ-2 м. Васильків, був укладений договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення.
07.06.2014 року на складі «Готова продукція» м. Васильків проведена інвентаризація цінностей та виявлена недостача у розмірі 63 912,62 грн, про що складений відповідний акт.
У період з 21.06.2014 року по 23.06.2014 року на складі «Товарна група» м. Васильків проведена інвентаризація цінностей та виявлена недостача у розмірі 83 232,06 грн, про що складений відповідний акт.
Із вказаною недостачею завідувач складу ОСОБА_1 погодилась у повному обсязі, з її боку були підписані усі акти інвентаризації та порівняльні відомості, жодних зауважень зі сторони матеріально-відповідальної особи не надходили. Розмір заподіяної шкоди визначений за даними бухгалтерського обліку.
Посилаючись на викладені обставини, позивач ТОВ «Арсенал-Центр» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Арсенал-Центр» 147 144,68 грн матеріальної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.
У січні 2015 року ОСОБА_1 а подала зустрічну позовну заяву до ТОВ «Арсенал-Центр», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, обгрунтовуючи вимоги тим, що оспорюваний договір є незаконним, оскільки підписаний ОСОБА_1 та іншими членами колективу 21.06.2014 року із зазначенням дати підписання «14.04.2013» внаслідок обману зі сторони керівництва ТОВ «Арсенал-Центр». Просила визнати недійсним договір про колективну матеріальну відповідальність від 14.04.2013 року (далі - Договір), укладений між ТОВ «Арсенал-Центр» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.153-155 том 1).
Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Орди О.О. від 27 січня 2016 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Арсенал-Центр», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним об?єднано в одне провадження з позовом ТОВ «Арсенал-Центр») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди ( а.с.173-174 том 1).
У травні 2016 року, остаточно змінивши підстави та предмет зустрічного позову згідно із заявою від 30 травня 2016 року, позивач за зустрічним ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року ( а.с.3-4 том 2).
Вказана заява про зміну підстав та предмету зустрічного позову мотивована тим, що у зв?язку зі зміною підстав позову ТОВ «Арсенал-Центр», відповідно до якого останній просить стягнути зіОСОБА_1 147 144,68 грн, відповідач вважала договір про повну індивідуальну відповідальність від 17.06.2013 року недійсним з огляду на те, що в посадовій інструкції завідуючого складом регіонального структурного підрозділу (виробничого філіалу) від 15.05.2012 року, що введений в дію наказом №238, вказано її строк дії один рік, тобто, до 15.05.2013року, таким чином посадова інструкція не діяла на момент переведення ОСОБА_1 на посаду завідуючого складом. Оскільки трудова функція ОСОБА_1 не була визначена жодною діючою посадовою інструкцією, то договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за виконання такої роботи є недійсним через те, що суперечить положенням ст.135-1 КЗпП України.
Рішенням Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда груп 95» про стягнення матеріальної шкоди - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» матеріальну шкоду в розмірі 147 144,68 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» витрати понесені по оплаті судового збору в розмірі 1471,44 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про визнання договору недійсним - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Смирнов МихайлоВладиславович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 рокута ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда груп 95», про стягнення матеріальної шкоди - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про визнання договору недійсним - задовольнити. Судові витрати покласти на позивача Товариство з обмеженоювідповідальністю «Арсенал-Центр» ( код ЄДРПОУ 31202310).
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції сторона відповідача не погоджується та вважає, що дане рішення підлягає скасуванню на підставі частини 1 статті 376 ЦПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано покладено на ОСОБА_1 матеріальну відповідальність за цінності, отримання нею яких під розписку не було доведено. Необґрунтовано судом першої інстанції не взято до уваги висновок експерта в частині виконання підпису не ОСОБА_1 та неможливості встановити особу підписанта.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 погодилася з тим, що цінності, які перелічені в описі в актах знаходяться на її відповідальному зберіганні та визнала факт перебування в неї на зберіганні товарно-матеріальних цінностей є безпідставними і не ґрунтуються на будь-яких досліджених у справі доказах.
Окрім того вважає, що дане питання вже було вирішено судами, в тому числі і апеляційним судом при вирішенні питання про призначення експертизи.
Фактично, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідачка розписалася про ознайомлення з актами ревізій і не написала там заперечень, то це означає визнання нею обсягу шкоди, в сумі нестачі встановленої даними актами.
З таким висновоком суду першої інстанції сторона відповідача не погоджується, оскільки підпис відповідачки на акті означає лише факт пред`явлення його їй для ознайомлення, а не згоду з ним. Тим більше, це не означає згоду з усім переліком ТМЦ нібито прийнятих на зберігання (по документах без підпису, тощо).
Суд безпідставно також не взяв до уваги строк дії посадової інструкції завідоючого складом, зазначений в наказі про її затвердження.
Сторона відповідачки ввважає, що посадова інструкція завідоючого складомвід 15.05.2012 року через рік припинила свою дію і не була переглянута та оновлена.
Підпис про ознайомлення з посадовою інструкціїю завідуючого складом в 2013 році виконаний на окремому аркуші без зазначення на ньому з яким документом ознайомлена ОСОБА_1 , абсолютно не означає, що ОСОБА_1 була ознайомлена з переглянутою та оновленою посадовою інструкцією за 2013 рік.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те що «зміст вказаної посадової інструкції не містить такого строку її дії» не відповідає обставинам справи.
На переконання сторони відповідача, суд першої інстанції порушив права відповідача на справедливий інеупереджений розгляд в питанні з`ясування вчинення крадіжки товарно-матеріальних цінностей позивача та безпідставно вважав, що саме відповідач повинна була доводити, що товарно-матеріалі цінності були викрадені іншими особами.
За доводами скарги відповідача, враховуючи наявність доказів проведення досудового розслідування, у суду не було жодних підстав вважати дане кримінальне провадження завершеним. Можливо навіть у вказаному кримінальному провадженні є вирок і задоволено цивільний позов.
Суд поклав на ОСОБА_1 відповідальність за втрату товарно-матеріальнмих цінностей,яких вона на відповідальне зберігання не приймала.
Так, частина накладних виявилася підписаною іншими особами, а не ОСОБА_1 , що в свою чергу, взагалі викликає обґрунтовані сумніви у достовірності всього обсягу доказів наданих позивачем на підтвердження розміру завданого йому збитку.
Суд першої інстанції не оцінював докази на підставі яких було встановлено суму збитку: інвойси, вантажно-митні декларації, видаткові накладні, накладні, приходно-касові ордери, тощо, і не дав жодної оцінки документам, що витребовувалися і збиралися усіма попередніми складами суду.
Сторона відповідача вважає, що у випадку, коли експертам не виявилося можливим встановити ким виконані підписи на документах, має місце ситуація при якій позивач не довів факту отримання відповідачем товарно-матеріальних цінносей на відповідальне зберігання.
Вказувала, що висновок експерта в частині підтвердження справжності підпису відповідачки на документах повинен бути розцінений судом критично виходячи з того, що надання експертам в якості «вільних» зразків підпису ОСОБА_1 на документах, належність яких заперечувалась відповідачем, викликає обґрунтовані сумніви в вільності даних зразків підпису.
Суд не дав оцінки відсутності у позивача складських приміщень де можливо було б відповідально зберігати ТМЦ.
Не надав суд оцінки і показанням свідків, які вказували на неналежність обліку матеріальних цінностей на підприємстві позивача.
Щодо вимог зустрічного позову зазначає, що трудова функція ОСОБА_1 не була визначена жодною діючою посадовою інструкцією, а тому і договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за виконання такої роботи є недійсним через те, що суперечить положенням ст. 135-1 КЗпП України.
Таким чином, на переконання сторони відповідача, зустрічний позов підлягав задоволенню.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» - адвокат Солдаткін Олександр Сергійович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 року - без змін.
Зазначає, що обидва склади, де була виявлена недостача, охоронялися належним чином. Доступ на їх територію мали виключно особи, які працювали на підприємстві, що свідчить про те, що ймовірність несанкціонованого доступу сторонніх осіб до матеріальних цінностей була виключена.
Проведення інвентаризацій на складах ТОВ «Арсенал-Центр» здійснювалося відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879. Згідно з п. 4 розділу І цього Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Виявлена під час інвентаризацій недостача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 147 144 грн 68 коп була належним чином задокументована та підтверджена підписами всіх членів інвентаризаційної комісії, включаючи ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4 розділу IV зазначеного Положення, у разі виявлення нестач або лишків цінностей, комісія повинна отримати письмові пояснення від матеріально відповідальних осіб. Факт підписання ОСОБА_1 актів інвентаризації без заперечень свідчить про її згоду з результатами перевірки та є непрямим визнанням своєї відповідальності за виявлену недостачу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судово-почеркознавчу експертизу, яка підтвердила автентичність підписів ОСОБА_1 на низці документів. Висновок експерта від 13 січня 2022 року, який було подано до суду, не залишає сумнівів у тому, що підписи дійсно належать ОСОБА_1 . Твердження скаржника про те, що експертиза була проведена з порушеннями відповідних норм не відповідає дійсності та є спробою поставити під сумнів належно оформлені та подані до суду докази.
Суд першої інстанції також дослідив показання свідків, які підтверджували, що склад охоронявся належним чином, а доступ до нього мали лише матеріально відповідальні особи.
Розмір заподіяної шкоди був визначений на підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ «Арсенал-Центр». Це забезпечує об`єктивність та достовірність розрахунку суми недостачі, оскільки бухгалтерський облік ведеться відповідно до встановлених законодавством стандартів та підлягає регулярним перевіркам.
Сторона позивача вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки було прийнято на основі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 відповідальності за збереження товарно-матеріальних цінностей та її причетність до виявленої недостачі.
На виконання вимог п. 8) ч. 3 ст. 178 ЦПК України сторона позивачаповідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу та орієнтовно становитиме 10 000 грн.
Докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення по суті розгляду справи.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Смирнов Михайло Владиславович повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухввалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Арсенал-Центр» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та задвольнити зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору про повну матеріальну відповідальність недійсним.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» адвокат Солдаткін Олександр Сергійовичв судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задволення, а рішенн суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнова Михайла Владиславовича не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з наказом ТОВ «Арсенал-Центр» № 112-к від 01 серпня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на посаду комірника з 01.08.2005 року (т.1 а.с.12-13).
Відповідно до наказу ТОВ «Арсенал-Центр» №81-к від 14.06.2013 року ОСОБА_1 з 14.06.2013року переведено з посади комірника Структурного підрозділу завод №2 (м. Васильків) на посаду завідувача складу Структурного підрозділу завод №2 (м. Васильків) (т.1 а.с.14).
З посадової інструкції завідувача складу, затвердженої наказом ТОВ «Арсенал-Центр» № 238 від 14.05.2012 року вбачається, що 17.06.2013 року ОСОБА_1 з нею ознайомлена, про що в ній міститься підпис останньої (т.1 а.с.256-263).
За вказаною посадовою інструкцією трудовими обов`язками завідувача складом є приймання на зберігання, обробка, зберігання, відпуск матеріальних цінностей на складі, тощо.
14.06.2013 року ОСОБА_1 підписано договір про колективну матеріальну відповідальність на ТОВ «Арсенал-Центр».
17.06.2013 року ТОВ «Арсенал-Центр» з однієї сторони, яке іменується як «Роботодавець» та ОСОБА_1 , яка обіймає посаду завідувача складу СПЗ-2 м. Васильків, яка іменується як «Працівник» з іншої сторони, уклали договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення (далі Договір) (т.1 а.с. 244-246, т.2 а.с.120-121).
За умовами вказаного Договору Працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх переданих йому під звіт Роботодавцем в установленому порядку товарно-матеріальних цінностей та коштів згідно з інвентаризаційним описом, а також за незабезпечення цілості тих товарно-матеріальних цінностей й коштів, що будуть передаватись йому під звіт Роботодавцем протягом усього строку дії цього Договору (п.1 Договору).
У випадку виявлення недостачі переданих Працівнику під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини товарно-матеріальних цінностей, він зобов`язується відшкодувати недостачу коштів за заподіяну шкоду відповідним товарно-матеріальним цінностям (п.3 Договору).
Розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості товарно-матеріальних цінностей за вирахуванням зносу з установленими нормами (п.4 Договору).
Відшкодування шкоди провадиться у судовому порядку на підставі ч.3 ст. 136 КЗпП України (п.7 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, дія цього Договору поширюється на весь час роботи Працівника за трудовим договором на ТОВ «Арсенал-Центр» (п.п.8,9 Договору).
Зі змісту вказаного Договору вбачається, що в ньому наявні підписи Сторін.
Згідно з Підпискою матеріально-відповідальної особи від 17.06.2013 року, що є Додатком до вказаного Договору ОСОБА_1 , працюючи завідуючою складом СПЗ-2 цією підпискою підтвердила, що вона ознайомлена з правилами роботи та зобов`язалась у повному обсязі виконувати всі встановлені правила щодо прийому, збереження та видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також дотримуватись подання звітності, про що в ній міститься її підпис (т.1 а.с. 246).
Відповідно до копії наказу ТОВ «Арсенал-Центр» від 06 червня 2014 року №75 створено комісію для проведення інвентаризації цінностей і розрахунків на складі філії м. Васильків. До складу інвентаризаційної комісії входять: ревізор ОСОБА_6 , аудитор ОСОБА_7 , начальник виробництва ОСОБА_8 , завідувач складу ОСОБА_1 , комірник ОСОБА_4 , комірник ОСОБА_3 . Накази містять підписи членів інвентаризаційної комісії, в тому числі, ОСОБА_1 (т.1 а.с.40).
Відповідно до наказу ТОВ «Арсенал-Центр» від 20 червня 2014 року №85 створено комісію для проведення інвентаризації цінностей і розрахунків на складі філії м. Васильків. До складу інвентаризаційної комісії входять: ревізор ОСОБА_6 , аудитор ОСОБА_7 , директор ОСОБА_9 , завідувач складу ОСОБА_1 , комірник ОСОБА_4 , комірник ОСОБА_3 . Наказ містить підписи членів інвентаризаційної комісії, в тому числі, ОСОБА_1 (т.1 а.с.52).
Відповідно до копій Актів невідповідності матеріальних цінностей згідно інвентаризації на складі «Готова продукція» м. Васильків від 07 червня 2014 року за період з 07.06.2014 року по 07.06.2014 та від 23 червня 2014 року за період з 21.06.2014 по 23.06.2014 року , за результатами проведеної комісіями інвентаризації цінностей, за участі завідувача складом ОСОБА_1 , виявлено нестачу матеріальних цінностей в кількості 24 619 одиниць на суму 63 912,62 грн та 135 405 одиниць на суму 83 232,06 грн, при визначенні якої були використані документи первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Арсенал-Центр» (т.1 а.с.46-48, а.с.71-74, т.1 а.с. 53-70).
Зі змісту вказаних Актів вбачається, що під час інвентаризації комісії перевірили кількість матеріальних цінностей перелічених в описах, які були передані ОСОБА_1 на зберігання роботодавцем. При цьому, ОСОБА_1 не мала жодних претензій до інвентаризаційних комісій щодо фактичної кількості матеріальних цінностей, указаних в актах інвентаризації, виявленої недостачі в розмірі 63 912,62 грн та в розмірі 83 232,06 грн, та погодилась з тим, що цінності, перелічені в описі, знаходяться на її відповідальному зберіганні, про що в Актах містяться її підписи.
Доказів, які б підтверджували, що нестача товарно-матеріальних цінностей виникла внаслідок неправомірних (злочинних) дій інших осіб ОСОБА_1 суду не надала і матеріали справи таких доказів не містять.
25.06.2014 року на підставі заяви представника ТОВ «Арсенал-Центр» про те, що під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на філії товариства СПЗ№2 в м. Васильків було виявлено недостачу товару на загальну суму близько 200 000 грн, до ЄРДР за даним фактом внесено відомості за правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 191 КК України 2001, кримінальне провадження №12014110140000715, розпочато досудове розслідування, що підтверджується копією Витягу з кримінального провадження (т.1 а.с.75).
Згідно з листом Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 14.12.2015 року №750-15-7568 у кримінальному провадженні №12014110140000715 проводиться досудове розслідування (т.1а.с.139).
Інших даних щодо кримінального провадження №12014110140000715 суду не надано.
На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 матеріальних цінностей ТОВ «Арсенал-Центр», на виконання ухвали суду від 07.07.2016 року, надано прибуткові ордери та накладні (видаткові накладні) за період з 15.07.2013 року по 13.06.2014 року (т.2 а.с.122-160).
Зазначені прибуткові ордери, накладні (видаткові накладні) та Договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року були предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно з ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року.
Відповідно до Висновку експертів Таєвської А.В. та ОСОБА_11. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.01.2022 року №7414/7415/20-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Працівник» у договорі про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року, виконаний ОСОБА_1 . Підписи від ОСОБА_1 у прибуткових ордерах: №731275 від 17.03.2014 року, №735137 від 31.03.2014 року, № 743067 від 23.04.2014 року, №752009 від 23.05.2014 року, №754872 від 28.05.2014 року, № 754660 від 29.05.2014 року, №759411 від 10.06.2014 року та видаткових накладних: ТЦ-00146 від 17.03.2014 року, №830030188 від 23.04.2014 року виконані ОСОБА_1 .У накладній №000058 від 15.07.2013 року у рядку «Отримала» підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. В інших прибуткових ордерах та видаткових накладних встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 або іншою (іншими) особами, не виявилось можливим (т.3 а.с.162-149).
В процесі розгляду справи були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_8 зазначав, що дізнавшись після спілкування з начальником складу ТОВ «Арсенал-Центр», який звільнявся, що ніякої охорони, сигналізації він зрозумів, що вся недостача або інші проблеми будуть на ньому, тому він відмовився від посади завідувача складу, через рік він влаштувався на виробництво «Арсенал-Центр» де працювала ОСОБА_1 , навколо складу камер відео спостереження не було, за вїздом транспорту на склад спостерігав охоронець охоронної структури, при цьому був не один склад, в одному складі були ворота на іншу сторону, проте чи були вони робочі він не знає. З приводу належних умов зберігання товару з власником товариства неодноразово спілкувалися, але письмово не звертались, товар зі складу фізично винести неможливо, для цього потрібен транспорт, для того щоб винести матеріали потрібна спільна змова робітників, так як товар знаходиться в різних місцях. З посадовою інструкцією він був ознайомлений (т.4 а.с.72).
Свідок ОСОБА_10 вказував, що з 2011 року до 2015 року працювала на ТОВ «Арсенал-Центр», останні місяці працювала начальником з виробництва, з посадовою інструкцією вона була ознайомлена. Одного разу виявили недостачу матеріальних цінностей під час інвентаризації, за приміщення відповідала ОСОБА_1 , в неї було 2 чи 3 підлеглих на той час, мною випадково було надано в роботу 2 листи металу, їх обробили і вони стояли на складі, і їх погрузили в машину, виявилось, що їх дали в роботу 2 рази, а списали 1 раз. Приміщення складу є досить міцною будівлею, камери не працювали, про що вона начальниці наголошувала, проте остання не реагувала. Щодо організації оформлення та вивезення товару, то оформлення товару здійснювалось в бухгалтерії, після отримання товару на виїзді здійснювалась перевірка документів охоронником, про що останній ставив печатку. Зазначала, що за час роботи в ТОВ «Арсенал-Центр» вона була відповідальною за метал та контролювала процес по металу, умови зберігання були належні, недостачі не було. Випадків недостачі при інвентаризації не було, вирішувалось через пересорт товару (т.4 а.с.81-87).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Арсенал-Центр» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Феміда груп 95» про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що наявність матеріальної шкоди у даному випадку позивач довів фактом наявності недостачі товарно-матеріальних цінностей, що були передані ОСОБА_1 , як матеріально відповідальній особі, у звязку з виконанням нею трудових обовязків та відповідач визнала наявність недостачі на складі «Готова продукція» м. Васильків, за збереження майна на якому вона несла повну матеріальну відповідальність, що підтверджується актами інвентаризації від 07 червня 2014 року та від 23 червня 2014 року, згідно з яких виявлено недостачу в розмірі 63 912,62 грн та в розмірі 83 232,06 грн з якою відповідачпогодилася.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ«Арсенал-Центр» про визнання договору недійсним, суд першої інстанції зазначив, що посадова інструкція завідуючого складом структурного підрозділу від 15.05.2013 року діяла на момент переведення ОСОБА_1 на посаду завідуючого складом, а тому ОСОБА_1 мала право укладати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність і такий договір між позивачем та відповідачем укладено 17.06.2013 року, отже правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
Суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 року в повній мірі відповідає.
Згідно із статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до статті 135-1 цього Кодексу, укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою-четвертою статті 135-3 КЗпП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного псування матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.
Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі, у кратному обчисленні заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним псуванням, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою (стаття 137 КЗпП України).
Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин від яких, згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України, залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
У справі, що переглядається, суд першої інстанції правильно вказав, що ТОВ «Арсенал-Центр» належними та допустимими доказами в розумінні чинного ЦПК України довело факт наявності недостачі товарно-матеріальних цінностей, що були передані ОСОБА_1 , як матеріально відповідальній особі, у зв»язку з виконанням нею трудових обовязків, оскількивідповідач визнала наявність недостачі на складі «Готова продукція» м. Васильків, за збереження майна на якому вона несла повну матеріальну відповідальність, що підтверджується актами інвентаризації від 07 червня 2014 року та від 23 червня 2014 року, згідно з яких виявлено недостачу в розмірі 63 912,62 грн та в розмірі 83 232,06 грн, з якими відповідач погодилася, підписавши без будь яких зауважень та застережень.
Підписавши вказані акти ОСОБА_1 засвідчила, що не має жодних претензій до інвентаризаційної комісії щодо фактичної кількості матеріальних цінностей вказаних в акті інвентаризації та виявленої недостачі, як і визначеного розміру нестачі, розрахованого на підставі документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Арсенал-Центр».
Жодної письмової незгоди, зауважень чи застережень під час проведення інвентаризації та/або під час підписання актів інвентаризації від 07 червня 2014 року та від 23 червня 2014 року ОСОБА_1 не висловила, матеріали справи не містять такого доказу.
Також, відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу в розумінні чинного ЦПК України, який би безумовно підтверджував, що недостача виникла внаслідок неправомірних (злочинних) дій інших осіб.
За наведених обставин, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог до ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 147 144,68 грн.
Обґрунтовуючи у заявівід 30 травня 2016 року про зміну підстав та предмету позову недійсність укладеного між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року, ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний нею договір є недійсним з огляду на те, що в посадовій інструкції завідуючого складом регіонального структурного підрозділу (виробничого філіалу) від 15.05.2012 року, що введений в дію наказом №238 вказано її строк в один рік, тобто до 15.05.2013 року, таким чином посадова інструкція не діяла на момент переведення ОСОБА_1 на посаду завідуючого складом. Оскільки трудова функція ОСОБА_1 не була визначена жодною діючою посадовою інструкцією, отже договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за виконання такої роботи є недійсним через те, що суперечить положенням ст.135-1 КЗпП України.
Частиною 1 статті 9 ЦК України визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Нормами трудового законодавства не передбачено можливість такого способу захисту прав працівника, як визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність.
Таким чином, у даному випадку колегія суддів керуюєтьсянормами ЦК України.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Згідно презумпції правомірності правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За таких обставин, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У справі, що переглядається встановлено, що посада позивача зазначена в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальним питанням і ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 (чинного на момент укладення опорюваного правочину), сам зміст договору не суперечить типовому, а тому цей укладений між сторонами договір відповідає положенням ст.135-1 КЗпП України.
Також, суд першої інстанції встановив, щоне спростовано матеріалами справи та ОСОБА_1 те, що відповідно до висновку експертів Таєвської А.В. та ОСОБА_11 . Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.01.2022 №7414/7415/20-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Працівник» у договорі про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року виконаний ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 була повністю ознайомлена з умовами оспорюваного договору шляхом його підписання власною рукою.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вона не довела наявності встановлених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.
Твердження апелянта про те, що в посадовій інструкції завідуючого складом регіонального структурного підрозділу (виробничого філіалу) від 15.05.2012, що введений в дію наказом №238 вказано її строк в один рік, тобто, до 15.05.2013 року, таким чином посадова інструкція не діяла на момент переведення ОСОБА_1 на посаду завідуючого складом не заслуговують на увагу, оскільки оспорюваний договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення ОСОБА_1 було підписано останньою 17.06.2013.
Тобто, підписуючи власноручно 17.06.2013 року оспорюваний договір ОСОБА_1 розуміла значення своїх дій та добровільно взяла на себе повну матеріальну відповідальність як підпрацівник складського приміщення ТОВ «Арсенал-Центр». Доказів того, що під час підписання опорюваного правочин ОСОБА_1 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, матеріали справи не містять і апелянтом не надано.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Очевидно, що дії ОСОБА_1 , яка підписала 17.06.2013 року договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення, а згодом в 2016 році, пред`явивши вимоги про визнаннявказаногодоговору недійсним з підстав відсутності чинної посадової інструкції, суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними. Договір про повну матеріальну відповідальність працівника складського приміщення від 17.06.2013 року є укладеним за підписом ОСОБА_1 і підстав вважати спірний договір недійсним немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Арсенал-Центр» не доведено належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у завдані товаристу матеріальної шкоди , колегія суддів відхиляє оскільки з досліджених доказів судом достовірно встановлено факт надходження та передачі на збергіння на складі, де відповідачка працювала завідуючим складом, товарно-матеріальних цінностей та виявлення їх відсутності при проведенні інвентиризації вказаних цінностей та виявлення недостачі на суму 147 144,68 грн. З огляду на те, що відповідачка визнала факт наявності недостачі на складі «Готова продукція» м. Васильків та, враховуючи наявність підписаного нею договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, саме на неї покладено обов`язок довести, що недостача виникла не з її вини. Проте, вказаних обставин, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідачка не довела.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність твердження суду про те, що ОСОБА_1 визнала факт наявності недостачі на складі «Готова продукція» м. Васильків так як таке твердження не ґрунтуються на будь-яких доказах досліджених у справі, колегія судді відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з п. 4 розділу І цього Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Виявлена під час інвентаризацій недостача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 147 144 грн 68 коп була належним чином задокументована та підтверджена підписами всіх членів інвентаризаційної комісії, та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4 розділу IV зазначеного Положення, у разі виявлення нестач або лишків цінностей, комісія повинна отримати письмові пояснення від матеріально відповідальних осіб. Факт підписання ОСОБА_1 актів інвентаризації без заперечень свідчить про її згоду з результатами перевірки.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поклав на відповідача відповідальність за втрату товарно-матеріальних цінностей, яких вона на відповідальне зберігання не приймала, колегія суддів відхиляє, оскільки на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 матеріальних цінностей ТОВ «Арсенал-Центр» на виконання ухвали суду від 07.07.2016 року надано прибуткові ордери та накладні (видаткові накладні) за період з 15.07.2013 року по 13.06.2014 року (т.2 а.с.122-160).
Під час проведення інвентаризації комісії перевірили кількість товарно-матеріальних цінностей, що були передані ОСОБА_1 на зберігання її роботодавцем, при визначенні якої були використані документи первинного бухгалтерського обліку. При цьому, ОСОБА_1 не мала жодних претензій до інвентаризаційної комісії щодо фактичної кількості матеріальних цінностей вказаних в акті інвентаризації, та виявленої недостачі.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично визнала факт наявності недостачі товарно-матеріальних цінностей в кількості 24619,00 одиниць на суму 63912,62 грн та 135405,00 одиниць на суму 83232,06 грн на складі «Готова продукція» м. Васильків, що підтверджується актами інвентаризації від 07 червня 2014 року та від 23 червня 2014 року.
Отже, ОСОБА_1 погодилася з тим, що цінності, які перелічені в описі в актах знаходяться на її відповідальному зберіганні, оскільки жодних претензій до інвентаризаційної комісії з даного питання не мала, відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги встановлені у Висновку судової почеркознавчої експертизи від 13.01.2022 №7414/7415/20-32 обставини про те, що в накладній №000058 від 15.07.2013 у рядку «Отримала» підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, оскільки остання визнала факт перебування в неї на зберіганні товарно-матеріальних цінностей за вказаною накладною.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Смирновим Михайлом Владиславовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнова Михайла Владиславовича.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнова Михайла Владиславовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнова Михайла Владиславовича залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонний суд Київської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року.
Головуючий: Судді:
- Номер: 2/362/15/20
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 05.12.2019
- Номер: 2/362/10/23
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 22.03.2023
- Номер: 2/362/10/23
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 29.06.2023
- Номер: 2/362/10/23
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 14.09.2023
- Номер: 2/362/10/23
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 14.09.2023
- Номер: 2/362/9/24
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 15.12.2023
- Номер: 2/362/9/24
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Подано апеляційну скаргу
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 10.07.2024
- Номер: 2/362/9/24
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 19.07.2024
- Номер: 2/362/9/24
- Опис: про стягнення майнової шкоди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 362/2826/15-ц
- Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2015
- Дата етапу: 27.01.2025