Справа № 22- 1318- а/2006 рік Головуючий в 1 інстанції Коновалов В.В.
Категорія 41 Доповідач Новодворська О.І.
постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року судова палата у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Єлгазіної С.П.
при секретарі Стефановій І. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку -цивільну справу за апеляційною скаргою Управління МВС України в Донецькій області на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Донецькій області про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2005 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він працював в органах внутрішніх справ України, посідав посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом від 14.05.2004 року він звільнений у запас, підставою послужив наказ командира від 25.03.2004 року.
Вважає звільнення незаконним, на звернення до відповідача про скасування наказу про його звільнення, отримав відповідь, що оскаржений ним наказ керівництвом визнаний законним.
Просив суд зобов'язати відповідача скасувати наказ про його звільнення, як незаконний, поновити його на роботі в органах внутрішніх справ України на колишню посаду, зобов'язати усунути допущене порушення його права.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2006 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказу про звільнення незаконним та поновленні на роботі.
Визнано наказ НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 в запас за п. 63 „є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України незаконним.
Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 травня 2004 року, із зарахуванням перерви в службі з 1 травня 2004 року по 21 березня 2005 року, встановивши посадовий оклад у розмірі 100 грн.
На дану постанову подана апеляційна скарга Управлінням МВС України в Донецькій області, в якій відповідач просить скасувати постанову суду
Заслухавши доповідача, представників відповідача, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково-з таких підстав.
При вирішенні справи судом порушено вимоги норм матеріального та процесуального закону, що є підставою до скасування судового рішення та ухвалення нового.
Так, поновивши позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, суд не притяг до участі у справі в якості співвідповідача окрему роту міліції УМВС України в Донецькій області, яка є юридичною особою і вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки.
Крім того, суд в резолютивній частині рішення вказав розмір посадового окладу та посаду, на якій слід поновити позивача, незважаючи на те, що вимоги про встановлення посадового окладу позивачем не заявлялися, а поновлення на конкретній посаді суперечить нормам Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, пунктом 21, якого передбачено, що особи рядового та начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби й обумовлено наказами прямих начальників.
З матеріалів справи убачається, що позивач з 29.03.1994 року працював в органах внутрішніх справ України. З 25.08.1999 року посідав посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом НОМЕР_1 він звільнений в запас за п. 63 „e" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Згідно наказу командира спеціального підрозділу при УМВСУ в Донецькій області Протасова НОМЕР_2, за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 2 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, проявлену нещирість при проведенні службової перевірки та, згідно з вимогами п. 84 рішення колегії МВС України від 15.05.2001 року № 1 Км/1, поставлено клопотання перед керівництвом УМВС України в Донецькій області про звільнення з органів внутрішніх справ міліціонера спеціальної окремої роти міліції при УМВС України в Донецькій області старшого сержанта міліції ОСОБА_1.
Підставою до звільнення ОСОБА_1 стала ухвала судді Марьінського райсуду від 17.02.2004 року, якою він за управління транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п. 2.9а Правил дорожнього руху, притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП у та на нього накладено штраф у розмірі 255 грн.
Задовольняючи вимоги позивача про поновлення на роботі, суд обгрунтовано ' урахував те, що перевірка його для визначення стану алкогольного сп'яніння проводилася із застосуванням трубки «контроль тверезості». Згідно довідки начальника Марьінського районного відділу міліції індикаторні трубки особовим складом відділу ДАІ Марьінського РО в міру необхідності купуються в спеціальних магазинах технічних засобів МВС. З урахуванням цього, судом зроблено висновок про те, що результати огляду позивача із застосуванням трубки, яка придбана приватним способом працівниками ДАІ-, викликає сумнів у його достовірності.
Судом також обгрунтовано ураховано, що згідно постанови судді Марьінського райсуду Донецької області від 26.08.2004 року постанова від 17.02.2004 року про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст. 130 ч. 1 КУпАП України скасована. Провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 по ст. 130 ч. 1 КУпАП закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вишенаведене свідчить про те, що підстави для звільнення позивача за п. 63 „є" Положення про проходження служби рядового, і начальницького складу органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) були відсутні і його звільнено незаконно, а тому він підлягав поновленню на роботі.
Наказом управляння МВС України в Донецькій області НОМЕР_3 було частково змінено пункт наказу УМВС України в Донецькій області від 14.05.2004НОМЕР_3, позивача визнано залишеним на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21 березня 2005 року, із вирахуванням фактичної перерви в службі з 17. травня 2004 року до 21 березня 2005 року, а не звільненим у запас з 17 травня 2004 року за п. 63 „є" ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що відповідач змінив наказ про його звільнення і допустив його до роботи з 21 березня 2005 року наказом НОМЕР_3, але не зарахував у стаж його роботи час вимушеного прогулу з 17 травня 2004 року до 21 березня 2005 року, позивач уточнив своє вимоги і просив зарахувати час вимушеного прогулу у стаж проходження служби.
У зв'язку з тим, що звільнення позивача проведено з порушенням норм матеріального права, він був добровільно поновлений на роботі відповідачем, але йому безпідставно не було зараховано у стаж проходження служби період вимушеного прогулу з 17 травня 2004 року до 21 березня 2004 року, слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві період вимушеного прогулу з 17 травня 2004 року до 21 березня 2005 року у стаж проходження служби у спеціальній окремій роті міліції управління МВС України в Донецькій області.
Керуючись п.З ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ст. 207 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління МВС України в Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 200.6 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління МВС України в Донецькій області задовольнити.
Зобов'язати Управління МВС України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 17 травня 2004 року до 21 березня 2005 року у стаж проходження служби у спеціальній окремій роті міліції управління МВС України в Донецькій області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.