Справа № 2-а-5990/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

  05 жовтня 2011 року                                                                                          м.Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області  Іващенко  Ю.  А.    розглянувши в порядку скороченого  провадження в приміщенні Лубенського міськрайонного суду, адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії, як  «Дитині війни» з подальшим перерахунком,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV (набрав чинності 01.01.2006 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У 2007 та 2008 роках приймався ряд нормативних актів, які обмежували розмір вказаного підвищення, або взагалі зупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 вони були визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Разом з тим, воно не має зворотньої дії в часі.

Ніяких змін до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" після прийняття рішеннь Конституційним Судом України внесено не було.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов»язок щодо виплати «Дітям війни» 30% доплати до пенсії  та поклала виконання цього обов’язку  на центральні органи виконавчої влади – Пенсійний  фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили належних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини неспроможність держави виконувати свої зобов’язання не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни" застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опубліковані в газеті “Голос України”за 18 червня 2011 року № 110(5110).

На виконання п. 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”прийнято постанову КМУ від 06 липня 2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, дана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року. Таким чином, суд вважає, що  підстав для зобов’язання відповідача провести відповідні перерахунки та виплати пенсії позивачу, які є предметом спору по даній справі, після 22 липня 2011 року не має.

Враховуючи вимоги ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України  судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, №10-рп2008 від 22.05.2008 року , № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р, ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  ч.2 ст. 87  ЗУ «Про пенсійне забезпечення»,, ст.ст. 6-14, 18, 71, 94, 183-2 , 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

  П О С Т А Н О В И В:

  Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати відмову головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області щодо перерахунку та виплати  ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області здійснити  перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру  встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період  з 12 січня 2011 року по 22 липня 2011 року  з урахуванням вже виплачених сум.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Стягнути  з  Державного бюджету  України  на  користь  ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      Іващенко Ю. А.