Справа НОМЕР_199 Головуючий у 1 інстанції Слізевич Н.Г.
Категорія 21__________________ Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
22 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соломахи Л.І. суддів Лук'янової С.В., Могутової Н.Г.
при секретарі Лозняковій Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань місті Жданівка на рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 13 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Совєтського районного суду міста Макіївки від 13 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального права. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому відсутня норма права, на яку послався позивач в обґрунтування позову. Наявність спричинення позивачу моральної шкоди повинно бути підтверджено висновком МСЕК, але такий висновок відсутній. Крім цього, суд не дав оцінки глибині фізичних і моральних страждань позивача; стягнута на користь позивача сума у відшкодування моральної шкоди судом не обґрунтована, не враховані вимоги справедливості і достатності, передбачені ст..23 ЦК України (а.с.44-45).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки від 13 червня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 20 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що 16 липня 2004 року при виконанні трудових обов'язків позивач отримав виробничу травму. 14 жовтня 2004 року позивачу вперше МСЕК встановила стійку втрату професійної працездатності. Ушкодженням здоров'я позивачу спричинено моральну шкода: внаслідок травми позивач відчуває фізичні і моральні страждання; порушено звичний спосіб його життя, тому що через травму він змушений не працювати, за станом здоров'я не може виконувати роботи у побуті; змушений прикладати зусилля для організації свого життя. На утриманні позивач має малолітнього сина ОСОБА_2, але через стан здоров'я йому важко докладати фізичні зусилля для виховання дитини; не має змоги виконувати роботу вдома, йому завжди допомагає дружина; йому була зроблена операція, він змушений постійно проходити лікування. Ці обставини враховані судом при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди (а.с.37-39).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що внаслідок виробничої травми, отриманої позивачем 16 липня 2004 року, здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду; у зв'язку з цією виробничою травмою 14 жовтня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40% і третю групу інвалідності (а.с.9-10, 11-12, 13). Право позивача на відшкодування моральної шкоди, спричиненої виробничою травмою, і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40%. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с. 5-8), акт розслідування нещасного випадку від 5 серпня 2004 року (а.с.9-10), акт про нещасний випадок на виробництві від 6 серпня 2004 року НОМЕР_1 (а.с. 11-12), довідки МСЕК від 14 жовтня 2004 року (а.с. 13) та від 19 січня 2006 року (а.с. 14), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 15-22), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один пз указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди виробничою травмою, отриманою позивачем 16 липня 2004 року, у зв'язку з якою 14 жовтня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату 40% професійної працездатності і третю групу інвалідності.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 16 липня 2004 року.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати професійної працездатності позивача, стан його здоров'я; перенесену позивачем операцію і необхідність проходити курси лікування; наявність у позивача малолітнього сина, якого він повинен виховувати, але у зв'язку з отриманою травмою йому важко докладати для цього фізичні зусилля; необхідність змінити роботу через стан здоров'я. Сукупність цих обставин, а також те, що позивач у молодому віці отримав виробничу травму, яка призвела до стійкої втрати професійної працездатності та встановленню позивачу третьої групи інвалідності дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 20 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка відхилити.
Рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 13 червня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРПОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді