Справа № 2- 241/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 березня   2008 року                                                    м. Івано-Франківськ 

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

 головуючої - судді          Коновалової Н.І.

                                      секретаря                          Остап′юк М.В.

                                      захисників                        ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю сторін: позивача- ОСОБА_3, представника відповідача Державного казначейства України - Маланюк О.В., представника прокуратури Івано-Франківської області Скорої О.Д.,  представника  відповідача редакції газети „Галичина”- Семківа М.Н.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного Казначейства України, прокуратури Івано-Франківської області, редакції газети „Галичина”, про відшкодування шкоди, завданої діями органів прокуратури, стягнення моральної та матеріальної шкоди, суд, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про відшкодування  шкоди, завданої діями органів прокуратури, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

В судовому засіданні  позивач  позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені ним в позовній заяві та доповненнях до неї. В процесі розгляду справи по суті позивач збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з Державного казначейства  України в сумі 500 тисяч гривень та  з редакції газети ”Галичина” в сумі 1 мільйон 150 тисяч гривень моральної шкоди за незаконне ініціювання порушення щодо нього кримінальної справи. Збільшив свої вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, яку просить стягнути в солідарному порядку з прокуратури Івано-Франківської області та редакції газети „Галичина” в сумі  7327 грн. 22 коп., в тому числі і витрати за надання юридичної допомоги.

Позивач просить про задоволення його позовних вимог в повному об'ємі.

Представник відповідача - представник прокуратури Івано-Франківської області позову не визнала, вважає його безпідставним та необґрунтованим відповідними доказами. Пояснила суду, що кримінальна справа відносно позивача була порушена  29.05.2001 року ст. слідчим прокуратури області Яш П.К. на підставі акту ревізії КРУ в області від 06.09.2000 року. На час порушення кримінальної справи було достатньо підстав та приводів для її порушення. Оскільки в процесі досудового слідства факти зловживання головним редактором  газети „Тижневик Галичини” ОСОБА_3 своїм службовим становищем, розкрадання ним колективного майна в особливо великих розмірах, вчинення службового підроблення, порушення законодавства про працю не знайшли свого об'єктивного підтвердження, тому 18.12.2006 року начальником СВ прокуратури м. Івано-Франківська Дзюбей В.В. кримінальна справа відносно позивача була закрита на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу вказаних в постанові злочинів. Вважає, що позовні вимоги в частині моральної шкоди, що стосується прокуратури області не доведені, тому просить відмовити в задоволенні позову. Щодо золотих виробів, які були вилучені в процесі обшуку у позивача, то слідчим винесено постанову про їх повернення позивачу та направлено відповідне повідомлення про можливість їх отримання, оскільки позивач відмовляється їх отримати у встановленому законом порядку, то вважає, що в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити. Щодо стягнення матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на державне мито по інших цивільних справах, витратах на поїздки, на відправлення поштової кореспонденції, купівлю паперу, канцтоварів , витрати на бензин, виготовлення копій документів та інше, просить відмовити в задоволенні цієї частини позовних  вимог  за недоведеністю.

Представник відповідача-представник Державного казначейства України позову не визнала, пояснила суду, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, яка би мала відшкодовуватися за рахунок коштів Державного бюджету, тільки в тому випадку, коли вона доведена. В процесі розгляду справи судом, позивачем збільшувалися позовні вимоги в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, збільшення розміру позивачем своїх вимог не обґрунтовані, не підтверджені доказами та не відповідають фактичним обставинам справи. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Державного Казначейства України, оскільки воно не є порушником прав позивача.

Представник відповідача-представник редакції газети” Галичина” позову не визнав, вважає його безпідставним та не підтвердженим доказами. Пояснив суду, що  виходячи  із змісту Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові  незаконними діями органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду „  шкода завдана фізичній особі, відшкодовується  державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду. Оскільки редакція газети „Галичина” до жодного з цих органів не відноситься, то позов пред'явлений до неналежного відповідача. Позивач був звільнений з роботи задовго до порушення відносно нього  кримінальної справи з іншої юридичної особи, з газети ”Галичина”. Кримінальна справа відносно позивача була порушена 29.05.2001 року ст. слідчим прокуратури області Яш П.К. на підставі акту ревізії КРУ в області  від 06.09.2000 року. Трудовий колектив газети, мав право на звернення з заявами  у відповідні органи, якщо вважав, що в діях особи є склад злочину. Позивачем не доведено причинного зв'язку між заподіяною шкодою та незаконними  діями на думку позивача, редакції газети „Галичина”,  та не представлено жодного доказу. Щодо стягнення матеріальної шкоди, то вважає, що дана позовна вимога є безпідставною, позивачем не розмежовано, які витрати він поніс в зв'язку з розслідуванням та розглядом кримінальної справи,  розглядом даної справи по суті та розглядом великої кількості інших цивільних справ. Просить відмовити в задоволенні позову до редакції газети „Галичина”.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Дубей Ж.М. від 07.11.2000 року порушено кримінальну справу за ст.ст. 84 ч.4, 148-2 ч.2, 172 ч. 2 КК України ( в редакції Закону 1960 року) відносно службових осіб газети „Тижневик Галичини”.

29.05.2001 року ст. слідчим  прокуратури Івано-Франківської області Яш П.К. була  порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3, як головного редактора „Тижневик Галичини” за ст.ст. 86-1,133, 148-2 ч. 2, 165 ч. 2 , 172 ч. 2 КК України( в редакції Закону 1960 року) та  відносно  інших осіб.

Підставою для порушення кримінальної справи відносно позивача був акт ревізії  КРУ в Івано-Франківській області від 06.09.2000 року.

02.07.2001 року ОСОБА_3 було пред”явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 86-1,133, 148-2 ч. 2, 165 ч. 2 , 172 ч. 2 КК України( в редакції Закону 1960 року).

18.12.2006 року начальник СВ прокуратури м. Івано-Франківська Дзюбей В.В. постановою  кримінальну справу, порушену  відносно позивача  за ст.ст. 165 ч.2, 172 ч.2, 133, 86-1 КК України(в редакції Закону 1960 року) закрив на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину. З вказаної постанови  вбачається, що в процесі досудового слідства факти зловживання головним редактором газети „Тижневик Галичини” ОСОБА_3 своїм службовим становищем, розкрадання ним колективного майна в особливо великих розмірах, вчинення службового підроблення, порушення законодавства про працю не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

Даною постановою відносно позивача було скасовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та скасовано постанову про накладення арешту на майно позивача.

Статтею 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої  громадянинові  незаконними діями органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”   визначено, що у відповідності з положеннями цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного проведення в ході розслідування обшуку, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, і у випадках зазначених у ч.1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про  порядок відшкодування шкоди, завданої  громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” право на відшкодування шкоди в розмірі і порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадку  закриття кримінальної справи за відсутністю в діянні  складу злочину.

За змістом ст. 4 вказаного Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв”язків,  вимагають від нього  додаткових зусиль для  організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення  можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

З досліджених судом доказів встановлено, що кримінальна справа, порушена         29.05.2001 року ст. слідчим прокуратури Івано-Франківської області Яш П.К. відносно ОСОБА_3, за ст.ст. 86-1,133, 148-2 ч. 2, 165 ч. 2 , 172 ч. 2 КК України( в редакції Закону 1960 року ) була закрита 18.12.2006 року на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в діях позивача  складу вказаних злочинів.

З протоколу оперативної наради при прокуророві Івано-Франківської області від 29.12.2006 року та висновку по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.ст. 86-1,133, 148-2 ч. 2, 165 ч. 2 , 172 ч. 2 КК України( в редакції Закону 1960 року ) від 29.12.2006 року  вбачається, що при порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 та при проведенні досудового слідства в даній справі, здійсненні контролю та нагляду, прокурорсько-слідчими працівниками допущено порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які вказують на неналежне виконання ними своїх службових обов”язків. Ці порушення виразилися в тому, що кримінальна справа  стосовно особи була порушена лише на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності редакції газети „Тижневик Галичини” від 6.09.2000 року, проведеної КРУ в Івано-Франківській області без перевірки висновків акту ревізії судово-бухгалтерською експертизою, призначеною лише в процесі судового розгляду справи в Тисменицькому районному суді, яка спростувала факти порушень, вказані в акті ревізії КРУ в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 21.03.2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до управління МВС України в Івано-Франківській області, службових осіб цього державного органу про визнання незаконними їхніх дій щодо безпідставного зупинення 11.01.2001 року його під час руху на власній автомашині та примусового приводу на допит в якості свідка в Івано-Франківську обласну прокуратуру у відсутності постанови слідчого, позов ОСОБА_3 був задоволений частково. Рішенням суду визнано дії  начальника УДАІ УМВС України Івано-Франківській області ОСОБА_4 та сержанта МВ ДАІ УМВС України в області ОСОБА_5 щодо порядку здійснення  примусового приводу позивача  на допит в якості свідка 11.01.2001 року  до слідчого прокуратури області такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Генеральною прокуратурою України було встановлено, що під час розслідування кримінальної справи допущено грубі порушення вимог КПК України.

Зокрема, 11 та 23 квітня 2001 року слідчим винесено постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. При цьому порушено вимоги ст. 126 КПК України, оскільки арешт на майно може бути накладено лише на майно підозрюваного або обвинуваченого, а на час винесення вказаних постанов відносно, зокрема ОСОБА_3 , кримінальна справа порушена не була. Тому Генеральною прокуратурою України вказані постанови були скасовані.

Таким чином, судом встановлено, що  при порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 та при проведенні досудового слідства в даній справі, здійсненні контролю та нагляду, прокурорсько-слідчими працівниками допущено порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, допущено ряд  процесуальних порушень.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного казначейства України  про відшкодування моральної шкоди знайшли своє підтвердження дослідженими судом  доказами. Оскільки, в зв”язку з порушенням кримінальної справи позивач зазнав ряд незручностей, порушилися його нормальні життєві зв”язки, позивач тривалий час  перебував на підписці про невиїзд, по роду своєї діяльності не міг виїжджати за межі міста, брати участь у закордонних виступах на літературних заходах, ефективно працювати за фахом, виконувати свої професійні журналістські обов'язки. В засобах масової інформації  неодноразово публікувалися повідомлення про вчинений позивачем злочин, що стало причиною формування щодо нього негативної громадської думки та підриву його ділової репутації. В його житлі проводився обшук, накладався арешт на майно. Позивач в період розслідування кримінальної справи неодноразово перебував на лікуванні, що свідчить про погіршення його стану здоров”я.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з тривалості страждань  позивача,  істотність вимушених змін у його життєвих та  суспільних стосунках, зниження його престижу, ділової репутації,  погіршення в зв”язку з цим стану здоров”я,  часу і зусиль які необхідні для відновлення попереднього стану позивача

За таких обставин позов в цій частині слід задоволити частково, стягнувши з Державного Казначейства України на користь ОСОБА_3 110 000 грн. моральної шкоди за час перебування під слідством в зв”язку з закриттям відносно нього кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину.

Заявлений  позивачем  розмір моральної шкоди, який він просить стягнути є надто завищеним, не відповідає реально заподіяній  шкоді.

Суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до редакції газети „Галичина”  про стягнення  моральної шкоди  за незаконне ініціювання порушення  відносно нього кримінальної справи, слід відмовити, оскільки позивачем не представлено жодного доказу, який би свідчив про незаконне ініціювання порушення  відносно нього кримінальної справи редакцією газети ”Галичина”, та нанесення позивачу моральної шкоди, оскільки кримінальна справа відносно позивача була порушена 29.05.2001 року ст. слідчим прокуратури області Яш П.К. на підставі акту ревізії КРУ в області  від 06.09.2000 року, а не на підставі листів головного редактора газети „Галичина” чи публікацій в газетах.

 Щодо публікацій в газеті „Галичина”, в яких за поясненнями позивача  поширювалися відомості, які принижували його честь та гідність,  сприяли порушенню кримінальної справи відносно позивача, а пізніше відомості стосувалися вже порушеної справи, то в даному випадку  кримінальна справа була порушена не на підставі газетних публікацій,  щодо даних публікацій між сторонами на розгляді в суді знаходиться спір, по якому прийнято рішення, яке не набрало законної сили в зв”язку з апеляційним оскарженням.

 Твердження позивача про те, що кримінальна справа  відносно нього була порушена на  політичне замовлення керівництва місцевої влади, працівників редакції газети „Галичина”-друкованого ЗМІ, обласної ради без будь-яких правових підстав,  з ініціативи працівників редакції газети „Галичина”  не знайшло свого об”єктивного підтвердження дослідженими судом доказами, тому в  задоволенні позовної вимоги до редакції газети „Галичина”  про стягнення моральної шкоди за незаконне ініціювання порушення відносно позивача кримінальної справи  слід відмовити.

 Позивач також просить  зобов”язати прокуратуру Івано-Франківської області письмово вибачитися за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності. В задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, оскільки на час порушення кримінальної справи відносно позивача, як головного редактора газети „Тижневик Галичини” в органів   досудового слідства було достатньо приводів та підстав  для порушення кримінальної справи, справа була порушена відповідно до акту ревізії  КРУ, якою було встановлено ряд порушень в діях головного редактора газети „Тижневик Галичини” - ОСОБА_3, що підтверджує постанова Івано-Франківського  міського суду від 14.11.2006 року по справі   за скаргою позивача  про скасування постанов про порушення відносно нього кримінальної справи. Однак, вказані порушення в процесі судового слідства не знайшли свого підтвердження, були спростовані призначеною судом експертизою, що в подальшому призвело до закриття  прокуратурою м. Івано-Франківська кримінальної справи відносно позивача за ст. 6 п. 2 КПК України. За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3  в частині зобов”язання прокуратури Івано-Франківської області письмово вибачитися за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності.

 12.12.2007 року слідчий з ОВС  прокуратури м. Івано-Франківська Дзюбей В.В. виніс постанову, якою постановив  повернути ОСОБА_3 вилучені 11.01.2001 року кулон з жовтого металу, ланцюжок з жовтого металу та два товарні чеки.

 12.12.2007 року слідчий направив ОСОБА_3 повідомлення, в якому вказує, що позивач може отримати вилучені у нього речі в приміщенні прокуратури м. Івано-Франківська.

 В судовому засіданні встановлено, що позивач знає про винесення постанови щодо повернення йому вилучених речей, однак, відмовляється отримувати їх в прокуратурі, поскільки вважає, що вони тривалий час були окремо від кримінальної справи і можуть  виявитися не  золотими  виробами, які в нього були  вилучені, або взагалі можуть бути відсутні.

 Суд вважає, що   в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити,  оскільки чинним законодавством встановлено порядок повернення та отримання  речових доказів, слідчим винесена відповідна постанова , позивач має можливість їх отримати.

 Щодо стягнення державного мита, яке позивачем було оплачено по інших цивільних справах, то в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, оскільки питання про  стягнення державного мита та інших судових витрат вирішується безпосередньо судом, який розглядає справу, при винесенні рішення. Державне мито по кримінальній справі та в даній  цивільній справі позивачем не сплачувалося.

 Щодо стягнення в користь позивача витрат, які він поніс в зв”язку з направленням різного роду листів, повідомлень, скарг, судових повісток та ін., витрат на копіювання документів, витрат на папір, канцелярські товари, юридичну літературу, поїздки в Київ, витрат на бензин та інше, то в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити за недоведеністю, так як позивачем не розмежовано витрат, які він поніс в кримінальній справі та по інших цивільних справах, які знаходилися на розгляді в судах, в тому числі і господарському суді.

На відповідача Державне казначейство України слід покласти судові витрати.

Керуючись Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої  громадянинові  незаконними діями органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду „  ст.ст.1166, 1167, 1176 ЦК України , ст.ст. 88, 212-219    ЦПК України,  суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3  задоволити частково.

Стягнути з Державного Казначейства України в користь ОСОБА_3   110  000 грн.(сто десять  тисяч гривень)  моральної шкоди за час перебування під слідством  в зв”язку з закриттям кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, та  2150 грн. за надання адвокатом юридичної допомоги, а всього разом  112 тисяч  150 гривень ( сто дванадцять тисяч сто пятдесять гривень) шляхом списання коштів з Державного бюджету України.

В задоволенні  решти  позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду  через Івано-Франківський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів. Апеляційна скарга може бути подана на протязі 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження .  

Суддя                                                                              Коновалова Н.І.