Справа № 1386-ас Категорія 36
Головуючий у 1 інстанції Ларіонова Н.М. Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
22 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соломахи Л.І.
суддю Лук"янової С.В., Могутової Н.Г.
при секретарі Лозняковій Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою прокурора Куйбишевського району міста Донецька на постанову Куйбишевського районного суду міста Донецька від 30 червня 2006 року у справі за позовом прокурора Куйбишевського району міста Донецька в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної ради міста Донецька про стягнення суми.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі прокурор Куйбишевського району міста Донецька ставить питання про скасування постанови Куйбишевського районного суду міста Донецька від 30 червня 2006 року і ухвалення по справі нової постанови про задоволення позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. На підставі ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як інвалід 2 групи. Відповідачем виплати за 2003 - 2005 роки були здійснені у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України. Такі виплати не відповідають діючому законодавству. Відповідно ст..8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тому за період 2003 - 2005 року з відповідача на користь позивача на оздоровлення підлягає стягненню 3696 грн. 70 коп. (а.с.36-39).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги.
Постановою Куйбишевського районного суду міста Донецька від 30 червня 2006 року відмовлено у задоволенні вказаного позову. Цією постановою встановлено, що позивач є інвалідом другої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, і перебуває на обліку у відповідача. Позивач отримав від відповідача на оздоровлення за 2003 та 2004 роки - по 26 грн. 70коп., за 2005 рік - 120 грн. Розмір вказаних виплат встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 та від 12 липня 2005 року №562 (а.с.32-34).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що позивач є інвалідом другої групи як учасник та постраждалий при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Дійсно, статтею 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон) передбачена щорічна компенсація на оздоровлення; зокрема, інвалідам другої групи у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Але згідно вимогам ст.62 Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції України передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно ст. 116 Конституції України розроблення проекту закону про Державний бюджет віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, постанови і розпорядження якого згідно ст.117 Конституції є обов'язковими для виконання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав не приймати до уваги постанови Кабінету Міністрів „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року №562, якими визначено розмір виплат. Матеріали справи (а.с.2-7, 8) і пояснення позивача підтверджують, що позивач за 2003 - 2005 роки отримав на оздоровлення суми, визначені відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 20 червня 2000 року №987 передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 33 Закону України „Про Державний бюджет на 2003 рік" визначено , що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим наявність заборгованості підтверджена державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою „Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" в сумі 14108908,1 тис. грн., із яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1659228,12 тис. грн. , у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам - 1341235,1 тис. грн., з яких 414279,4 тис. грн..- на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Аналогічним чином вирішувалося спірне питання і Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік". Заборгованість при цьому враховувалася в межах розміру, встановленого вище вказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок відповідача, з якого останній проводив виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків є порушенням вимог Бюджетного кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
Згідно п.4 ч. 1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є таке порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційним судом таке порушення не встановлено.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а це згідно вимогам ст..200 КАС України є підставою для залишення без задоволення апеляційної скарги і залишення без зміни постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195,196,198 ч.І п.1, 200, 206 КАС України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Куйбишевського району міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Куйбишевського районного суду міста Донецька від 30 червня 2006 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня проголошення.