справа № 166/1819/24

провадження № 1-кп/166/25/25

УХВАЛА

03 лютого 2025 року                                                        смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024140130000581, відомості про яке внесено до ЄРДР  25 серпня 2024 року, за обвинуваченням  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сліди Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,

установив:

Прокурор заявив клопотання про продовження на 60 днів строку тримання під вартою ОСОБА_6 , який згідно з ухвалою Ратнівського районного суду від 18.12.24 закінчується 15 лютого 2025 року. Клопотання мотивує тим, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не змешились та продовжують існувати. Так, на думку прокурора, обвинувачений може

-переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, вдатися до втечі шляхом незаконного перетину державного кордону;

-як колишній працівник правоохоронного органу може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні – своїх колишніх співслуживців, експертів, погрозами, підкупом та залякуванням схиляти їх до дачі неправдивих показань;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема спілкуватися із службовими особами правоохоронних органів, узгоджувати з ними процесуальну поведінку, домовлятися про зміст свідчень, сприяти розголошенню даних кримінального провадження;

-вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема незаконний перетин державного кордону.

Прокурор підтримав клопотання із підстав, зазначених у ньому, просив клопотання задовольнити.

Представник потерпілих погодився із думкою прокурора.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну зпобіжного заходу на домашній арешт, мотивуючи тим, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, вагітну дружину, він несудимий. Уважає, що прокурор не довів наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, обґрунтованість якої підтверджується новими, додатковими доказами, отриманими за результатами проведення процесуальних дій, з моменту ухвалення попереднього рішення слідчого судді про обрання чи продовження запобіжного заходу. На думку захисника, прокурор не надав доказів на підтвердження продовження існування ризиків, що є передумовою для продовження строку тримання під вартою. Уважає, що більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав думку захисника, проти задоволення клопотання прокурора заперечив.

Прокурор та представник потерпілих заперечили проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд, заслухавши доводи учасників, дослідивши надані докази, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

Щодо ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26.08.24 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє – Ратнівським районним судом ухвалою від до 18.12.24 на строк до 15 лютого 2025 року.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення перевірялась під час обрання запобіжного заходу, до суду скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 115 КК України, суд дослідив частину документів (протоколи огляду місця події, огляду трупа, слідчого експерименту з обвинуваченим, висновки експертів на підтверження обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні злочину.

Із пояснень захисника вбачається, що ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду про тримання ОСОБА_6 як підозрюваного під вартою та продовження строку тримання під вартою сторона захисту не оскаржувала, покликаючись на обрану тактику.

Захисник під час судового провадження не клопотав про визнання доказів очевидно недопустимими, що б обумовлювало виникнення сумнівів у наявності достатніх підстав для обвинувачення ОСОБА_6 .

Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу.

На думку суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини наголошує що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Ризик переховування від суду є актуальним на будь-якій стадії кримінального провадження та обумовлений можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК, що передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Зазначена обставина самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії», відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, проживання у прикордонному із Республікою Молдова населеному пункті, недоведеність тверджень про вагітність дружини, тобто наявність міцних соціальних зв`язків, свідчать про існування ризику переховування від суду.

На користь доводів прокурора про необхідність продовження строку тримання під вартою свідчить можливість впливу обвинуваченого на свідків, які були підлеглими обвинуваченого, й своїх показань, які суд досліджує безпосередньо, суду ще не надали.

Таким чином, на думку суду, продовжують існувати передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК ризики. Твердження прокурора про продовження існування передбачених п.п. 2, 5 ст. 177 КПК ризиків суд уважає неконкретизованими.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання суду, не буде дієвим.

З огляду на обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні особливо тяжкого злочину, внаслідок якого загинула людина, за правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК суд розміру застави не визначає.

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання  під вартою ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів, тобто до 03 квітня 2025 року включно.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвалу  може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим – у цей же строк із дня отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційне оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Дата складення повної ухвали 03 лютого 2025 року.

Суддя Ратнівського

районного суду                                                                 ОСОБА_1