Справа № 307/331/25

        Провадження № 1-кс/307/64/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

        30 січня 2025 року                                                                 м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12025071160000044 від 28 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000044 від 28.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25 січня 2025 року, близько 20 години, ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходячись у будинку ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 , де останній і проживає, під час спільного розпивання спиртних напоїв (горілки) між ОСОБА_10 та вказаними особами, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_10 , який від отриманих численних тілесних ушкоджень на місці події втратив свідомість. В подальшому, ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою та в групі, умисно, з метою заподіяння смерті людині з особливою жорстокістю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перенесли ОСОБА_10 в підвальне приміщення будинку, після чого облили його бензином та підпалили, чим спричинили смерть останньому з особливою жорстокістю. Не припиняючи свої протиправні та злочинні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , продовжуючи свої цинічні дії, знаходячись у підвальному приміщенні вищевказаного будинку АДРЕСА_2 , з метою приховання вчиненого злочину та намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, перетягли обгоріле тіло ОСОБА_10 в гаражне приміщення, що знаходиться біля вищевказаного будинку, де з допомогою електричної пили та іншими засобами (ножами), які належать ОСОБА_9 , розчленували тіло ОСОБА_10 шляхом відрізання, тобто відділення голови, рук та ніг від тулуба, які в подальшому спакували в окремі дорожні сумки, мішки та пакети, та залишили зберігатись на місці події.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.п.4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.

28 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, яке було погоджене процесуальним керівником – прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження. Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочини, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, допитаних на стадії досудового розслідування та вказані особи не допитані у ході судового розгляду, у зв`язку з чим ОСОБА_4 може на них впливати, а також впливати на інших співучасників злочину, у тому числі які не встановлені на даний час органом досудового розслідування, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Хоча ОСОБА_4 є раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи. Слідчий вважає, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, а тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуюється підозрюваному, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується.

Просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000044 від 28 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, підслідність якого визначено за СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Також встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічним позбавленням волі, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_4 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

ОСОБА_4 фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України в 6 годин 00 хвилин 28 січня 2025 року.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Беручи до уваги наведене, та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років, або довічним позбавленням волі, та внаслідок якого загинула людина, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, вчинений підозрюваним ОСОБА_4 злочин є злочином проти життя та здоров`я людини, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати виключний запобіжний захід в виді тримання під вартою без визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 492 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 днів.

Строк дії ухвали – до 24 години 00 хвилин 26 березня 2025 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 3 лютого 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1