справа № 208/7056/20

№ провадження 2/208/1228/24

РІШЕННЯ

Іменем України

        06 листопада 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 24.09.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 18.08.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 107 150,25 грн., яка складається з:

53 503,84 грн. – заборгованості за тілом кредита,

в т.ч..: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита;

53 503,84 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

19 229,80 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

34 416, 61 грн. – нарахована пеня.

Тому просить суд стягнути заборгованість в розмірі 107 150,25 грн. та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн..

06 липня 2021р. заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено рішення, яким задоволені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені частково.

28 травня 2024 р. ухвалою суду скасовано заочне рішення та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якій просить суд розглядати справу за відсутністю представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що ним не могло бути здійснено оформлення кредиту у АТ КБ «ПриватБанк» 24 вересня 2010 року на підставі того, що він був неповнолітнім, він знаходився на утриманні батьків, своїх доходів не мав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 24.09.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 18.08.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 107 150,25 грн., яка складається з:

53 503,84 грн. – заборгованості за тілом кредита,

в т.ч..: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита;

53 503,84 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

19 229,80 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

34 416, 61 грн. – нарахована пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не підписаний відповідачем та позивачем не надані докази того, що саме додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням викладеного, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею, задоволенню не підлягають.

В матеріалах справи міститься підписана відповідачем Заява №б/н та Довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна», 55 днів пільгового періоду, згідно яких відповідач отримав кредит з базовою процентною ставкою 2,5% на місяць з розрахунку 360 днів у році (30,0% на рік).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року станом на 18.08.2020 року встановлено, що банк дотримувався умов кредитного договору та застосував процентну ставку не більше 30,0% на рік у період з 19.11.2010 року по 29.08.2014 року, включно. На цей час заборгованість за відсотками по наданому кредиту складала 122,52 грн..

Починаючи з 01.09.2014 року банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,8%.

Однак, процентна ставка є фіксованою та не може змінюватись у сторону її збільшення протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотримання вищенаведених вимог ст.1056-1ЦК України, така умова договору є нікчемною.

Позивачем не надано до суду належних доказів про урегулювання питання щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом шляхом повідомлення про зазначене позичальника. Разом з тим, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається банк, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не є належним доказом, оскільки не підписаний відповідачем.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 122,52 грн..

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що відповідно до вимог статті 79 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна», 55 днів пільгового періоду, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку.

Виходячи з виписки по картковому рахунку позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та підтверджує те, що відповідач користався кредитними коштами та частково здійснював повернення кредитних коштів позивачу.

Тому, в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Що стосується заперечень відповідача, які стосуються підписання заяви-анкети особою, яка не досягла повноліття, суд приходить до наступного.

Як вбачається із копії паспорта відповідача, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день укладення кредитного договору (24.09.2010 року) йому виповнилося 17 років, а тому він не мав повної цивільної дієздатності.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 ЦК України).

За положенням частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між тим, відповідач ОСОБА_1 не пред`являв позов про визнання недійсним договору, який укладений з ним в той час, коли він не мав повної дієздатності, а суд не вправі розпоряджатись його правами щодо предмету спору та розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Окрім цього, відповідно до анкети-заяви від 24.09.2010 року відповідач на час підписання анкети-заяви був студентом медичного училища та зазначив, що має бажання оформити зарплату карту. Довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна», 55 днів пільгового періоду підписана відповідачем 19.11.2010 року. Кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн відповідачу встановлено 19.04.2011 року, тобто в момент досягнення ОСОБА_1 повноліття. Перша операція по вказаній картці була здійснена 25 квітня 2011 року. Вказані обставини відображені у розрахунку заборгованості та виписці по картрахунку.

За таких обставин, заперечення відповідача ОСОБА_1 , які стосуються підписання заяви-анкети особою, яка не досягла повноліття, є безпідставними та необґрунтованими.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно за ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 052,01 грн. (2 102,00*53 626,36:107 150,25).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 7, 13, 19, 141, 175, 247, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року:

- 53 503 (п`ятдесят три тисячі п`ятот три) грн. 84 коп. – заборгованість за тілом кредита;

- 122 (сто двадцять дві) грн. 52 коп. – заборгованість за відсотками.

Всього: 53 626 (п`ятдесят три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму судового збору в розмірі 1 052 (одна тисяча п`ятдесят дві) грн. 01 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

       Суддя                                                                                           Похваліта С. М.