ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1504/24 Номер провадження 22-ц/814/624/25Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.Ю.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року, постановлену суддею Назарьовою Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 93614 виданий 20 листопада 2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 грошової суми 53707,41 грн., які є боргом згідно виконавчого провадження № 63906123. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 вересня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року матеріали цивільної справи № 532/1504/24 (провадження №2/532/568/2024) за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду м. Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/6826/24, відносно ТОВ «Вердикт Капітал» про банкрутство.

Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання є вимогою немайнового характеру, а відповідач їй нічого не винен і не є боржником, то відповідно до норм ЦПК України повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Згідно частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що оскарження ухвали про передачу справи на розгляд іншому суду передбачено пунктом 9 частини 1 статті 353 ЦПК України та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді № 815131 від 30 вересня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «Вердикт Капітал» порушено справу про банкрутство № 910/6826/24.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/6826/24 про банкрутство ТОВ «Вердикт Капітал» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120938777).

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини 1 статті 20 ГПК України).

З огляду на наведені норми процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (стаття 7 Кодексу України з питань банкрутства).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18 міститься висновок, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто слід застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на час перегляду справи.

Зі змісту вказаних норм випливає, що закон захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) зазначено, що, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

З матеріалів справи вбачається, що стороною по справі є ТОВ «Вердикт Капітал» відносно якого відкрито провадження про банкрутство.

При цьому, предметом позову ОСОБА_1 є виконавчий напис нотаріуса № 93614 від 20 листопада 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 53707 грн. 41 коп. Тобто вимоги позовної заяви стосуються майнових прав ТОВ «Вердикт Капітал» та безпосередньо пов`язані з правовідносинами, що виникають внаслідок відкриття провадження про банкрутство.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва.

У свою чергу доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що ТОВ «Вердикт Капітал» не є боржником відносно ОСОБА_1 є безпідставними та слідують з неправильного розуміння позивачем норм чинного законодавства.

Так відповідно до статті 1 Кодексу України з питань банкрутства вбачається, що боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Тобто, у розумінні Кодексу України з питань банкрутства боржником є особа відносно якої відкрито провадження про банкрутство.

У свою чергу такий боржник може бути як боржником так і стягувачам у інших правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року

Головуючий                        О.В. Чумак

Судді                                        Ю.В. Дряниця

                                                                       Л.І. Пилипчук