Справа № 190/97/25

                                                                Провадження №1-в/190/39/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                 ОСОБА_3 ,

засудженого                                 ОСОБА_4 ,

предстанвика ПВК 122                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки клопотання державної установи «П`ятихатська виправна колонія 122» про приведення вироку у відповідність до вимог Кримінального кодексу України та змін, внесених Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,

в с т а н о в и в:

ДУ «П`ятихатська ВК 122» звернулися до суду з клопотанням про приведення вироку, за яким засуджений ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Представник ПВК 122 ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.        

Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання ДУ «П`ятихатська ВК 122» не заперечував.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).

09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.

Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2019 рік становило 1921 грн.

Судом встановлено, що вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року остаточно призначено покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 :

- на початку травня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 330,75 грн.;

- в середині травня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 246,75 грн.;

- 25 червня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 472,50 грн.;

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань з вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2023 року остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 :

- 25.04.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 616,16 грн.;

- 26.04.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 924,24 грн.;

- 12.05.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 702 грн.;

- 13.05.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 468 грн.;

- 15.05.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1300 грн.;

- 20.06.2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 2193,34 грн.;

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Отже ОСОБА_4 згідно вироку Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року вчинив кримінальні правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, які вчинив на початку травня 2019 року, в середині травня 2019 року, 25 червня 2019 року завдавши при цьому матеріальної шкоди потерпілому на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки. Однак, кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину є незаконне проникнення до іншого приміщення.

Згідно із абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10 сформульовано таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст.186, ч. 3 ст.187 КК. Додатково за ст. 162 КК такі дії кваліфікувати не потрібно. Водночас, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 «Порушення недоторканності житла» КК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, які вчинив на початку травня 2019 року, в середині травня 2019 року, 25 червня 2019 року слід привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024.

Зокрема ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року за кримінальними правопорушеннями, які вчинив на початку травня 2019 року, в середині травня 2019 року, 25 червня 2019 року за ч. 1 ст. 162 КК України  з призначенням покарання 1 рік обмеження волі.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки завдав матеріальну шкоду потерпілим на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.

Крім того, підстави звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року за кримінальним правопорушенням передбаченим ч. 3 ст. 185 КК України відсутні, адже вартість майна, за викрадення якого він засуджений вказаним вироком, більше двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Клопотання державної установи «П`ятихатська виправна колонія 122» про приведення вироку у відповідність до вимог Кримінального кодексу України та змін, внесених Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» – задовольнити.

На підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року за ч. 2 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням караності діяння.

Привести у відповідність чинному законодавству вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року та вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України із призначенням покарання 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2024 року остаточно призначити покарання у вигляді 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через П`ятихатський районний суд.

Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1