Справа № 344/14756/24

Провадження № 2/344/731/25

У Х В А Л А

30 січня 2025 року                                                             м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Ласки І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Думич Оксана Іванівна звернулася з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 29 липня 2004 року було укладено шлюб. Від шлюбу сторонни мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

У позовній заяві зазначено, що спочатку сімейне життя подружжя складалось добре, проте останнім часом сімейні стосунки погіршились, що в кінцевому результаті призвело до постійних сварок та, як наслідок, до фактичного припинення між подружжям шлюбних відносин. Спільне життя з відповідачем не склалося з причин відсутності взаєморозуміння, байдужості до життя та проблем кожного. Більше того, кожен втратив почуття любові та поваги один до одного. Рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_1 прийняла остаточно і змінювати не має намірів. Подальше спільне життя і збереження шлюбу вважає за неможливе, таким, що суперечить інтересам позивачки, інтересам відповідача та інтересам дітей. Просить розірвати шлюб, укладений з відповідачкою; малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю – ОСОБА_1 .

Представник відповідача – адвокат Данчин Ю.Р. подала клопотання про зупинення провадження для надання сторонам строку 6 місяців на примирення, покликаючись на те, що відповідач вважає, що позивачка передчасно подала позов про розірвання шлюбу, тому збереження шлюбу є можливим з урахуванням того, що подружжя перебуває у шлюбі вже 20 років. Відповідач має відчуття поваги та любові до позивачки, адже остання народила йому двох дітей, які є сенсом життя для відповідача. Тому відчуття взаєморозуміння та поваги не зникло до позивачки. Відповідач вважає, що продовження спільного проживання з позивачкою є можливим і не буде суперечити інтересам дітей. Навпаки діти будуть продовжувати відчувати батьківську опіку, що буде впливати на їх виховання та розвиток. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що подальше збереження шлюбу неможливе та враховуючи відсутність згоди відповідача на розірвання шлюбу та бажання вжити заходи для примирення та обов`язок суду щодо вжиття заходів щодо примирення подружжя, відповідач вважає що необхідно надати строк для примирення для можливості збереження сім`ї.

Позивачка в судове засідання не з`явився, її представник – адвокат Думич О.І. подала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Позовні вимоги позивачка підтримує, на розірванні шлюбу наполягає.

Відповідач не прибув у судове засідання. Його представник – адвокат Данчин Ю.Р. подала клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача, який наполягає на примиренні сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно частини сьомої статті 240 Цивільного процесуального кодексу України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

У відповідності до вимог статті 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як зазначено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку (статті 293, 324 ЦПК). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до частини шостої статті 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Згідно статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною третьою-четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина третя статті 105 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, а за частини другої статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд зазначає, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання строку на примирення є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Враховуючи позицію позивача ОСОБА_1 щодо розірвання шлюбу, а також враховуючи вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвокат Данчин Ю.Р. про надання строку на примирення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 251, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвокат Данчин Ю.Р. про надання строку на примирення сторін - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя                                                                                            Антоняк Т.М.